Ухвала суду № 28139557, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м. Київ К-39809/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Рибченко А.О., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.07.2010

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010

у справі № 2а-3306/10/1670

за позовом Кременчуцької ОДПІ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техномаш" (далі -Товариство)

про продовження застосування умовного арешту активів платника.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Кременчуцька ОДПІ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила продовжити строк дії умовного арешту активів Товариства на 8 760 годин або до повного погашення податкового боргу в сумі 158 488,73 грн.

Постановою названого суду від 12.07.2010 у позові відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кременчуцька ОДПІ просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов. При цьому скаржник помилково посилається на те, що за наслідками перегляду постанови Полтавського окружного адміністративного суду зі спору в апеляційному порядку зазначене рішення було залишено без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків, що містяться в оскаржуваних судових актах, наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права, дотримання ними норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що за наслідками проведення Кременчуцькою ОДПІ невиїзної документальної перевірки дотримання Товариством вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2008 по 30.11.2008, оформленої актом від 18.08.2009 № 154/15-322/23815101, відповідачеві було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 158 488,73 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

На час вирішення цього спору зазначене зобов'язання набуло статусу узгодженого та перетворилося на податковий борг Товариства. Цей борг відповідачем сплачено не було; головний бухгалтер Товариства Токарєва Т.В. не допустила працівників податкового органу до опису активів відповідача, на які поширюється податкова застава.

Наведені обставини стала підставою для прийняття Кременчуцькою ОДПІ рішення від 08.07.2010 про застосування умовного адміністративного арешту активів Товариства. Необхідність продовження строку дії цього арешту і обумовила звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду.

Згідно з підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Відповідно до підпункту 9.1.2 пункту 9.1 цієї ж статті Закону арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування (підпункт «г»).

З огляду на наведені норми Закону апеляційний суд, встановивши наявність у відповідача податкового боргу та недопущення ним працівників податкового органу до обстеження приміщень Товариства для опису його активів, дійшов обґрунтованого висновку про законність застосування умовного адміністративного арешту та про необхідність його продовження в порядку підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 названого Закону.

Оскільки у даній справі норми матеріального права було правильно застосовано апеляційним судом, а його висновок відповідає установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 у справі № 2а-3306/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.О. Рибченко Є.А. Усенко