Ухвала суду № 28139569, 10.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року м. Київ К-23964/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року

у справі № 14/332 (839/09)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр »

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001992300/2 від 08.11.2007 року.

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 09.01.2008 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з огляду на обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року постанову суду першої інстанції скасовано; у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Інформаційні технології - Центр»з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Батекс»за період 2004-2007 років, складено акт № 35-10/10-10/32637540 від 11.07.2007 року, в якому зафіксовані порушення: п. 7.2.1 п. 7.2., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 56 968, 14 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, 08.11.2007 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001992300/2 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 85 452,21 грн., в т.ч.: 56 968,14 грн. основного платежу та 28 484,07 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджені витрати по сплаті податку на додану вартість податковими накладними, складеними особою, яка, на момент їх видачі, не була виключена з Реєстру платників податку на додану вартість.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що позивач не мав права відносити суми податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані ТОВ «Батекс»на підставі недійсних (нечинних) договорів, які не створюють юридичних наслідків.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16.02.2006 року у справі № 2-1557/10 визнано недійсними статут та установчі документи ТОВ «Батекс»з моменту державної реєстрації підприємства; визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Працівниками відділу податкової міліції ДПА здійснено заходи по встановленню фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб, внаслідок чого встановлено, що TOB «Батекс»за вказаною у договорі адресою та його посадові особи ніколи не перебували. Особи вказані як засновники підприємства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не мають відношення до підприємницької діяльності TOB «Батекс». Підприємство було зареєстровано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на замовлення невідомих осіб за винагороду. Фінансово - господарська діяльність здійснювалась іншими особами.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом п. п. 2, 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ; податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 цього Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

В судовому порядку встановлено, що ТОВ «Батекс», податкові накладні якого стали підставою для формування ТОВ «НВП «Інформаційні технології - Центр» податкового кредиту, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки сама лише наявність у ТОВ «НВП «Інформаційні технології - Центр»податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Батекс»не є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача -необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Інформаційні технології - Центр» відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний