Рішення № 28137897, 18.12.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р. Справа № 5010/1407/2012-19/72

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-шина", вул.Закревського,16, Мсп660, Лівобережна частина Києва, м. Київ, 02660,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ,76000,

про стягнення 82041,76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Будіянський О.С., (довіреність № б/н від 17.02.12 )

від відповідача: представник Телев"як Б.П., (довіреність № 12 від 12.12.12)

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Ад-шина" звернулось в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення 82041,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати поставленого товару та наданих послуг.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про припинення провадження у справі вх.№8449/2012-свх від 18.12.12 у зв"язку із погашенням відповідачем основного боргу в сумі 126629,59 грн. В решті позову просив суд задовольнити позовні вимоги. У заяві від 29.11.12 за вх.№8048/2012 свх від 03.12.12 представник позивача просив суд керуватися договором довгострокового постачання №1122009 від 01.12.09. Договір №52 від 01.11.11 у видаткових накладних та актах здачі-прийняття робіт зазначено помилково в результаті збою бухгалтерської програми.

Представник відповідача в судовому засіданні просив провадження у справі припинити у зв"язку із відсутністю предмета спору. Крім того, зазначив, що позивач не надав відповідачу можливості добровільно виконати зобов"язання у місячний строк з моменту виставлення листа-вимоги та направляв рахунки на оплату на невірну адресу відповідача, у зв"язку із чим виникла заборгованість. Також представник відповідача зауважив, що за весь період співпраці між сторонами підписано лише один договір довгострокового постачання №1122009 від 01.12.09.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.12.09 між сторонами даного спору укладено договір довгострокового постачання №1122009, відповідно до якого позивач зобов"язався на протязі дії договору поставляти відповідачу товар за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід"ємною частиною договору, а також виконувати шиномонтажні послуги, а відповідач в свою чергу - приймати товар та оплачувати на встановлених договором умовах (п.1.1.).

Відповідно до п.4.1. договору, ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії товару.

Покупець зобов"язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару в термін 7 (сім) днів від дати зазначеної у видатковій товарній накладній (п.4.2.).

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5708644,59 грн., що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату та актами виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи ( Т.1. а.с.30-149, Т.2. а.с. 1-149, Т.3. а.с.1-104).

В порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив в повному обсязі отриманий товар та надані послуги в строк, встановлений договором.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлявся відповідачу лист - вимога від 18.10.12 з вимогою погасити борг, що підтверджується копією поштової квитанції від 18.10.12 (Т.3 а.с.121) яка, станом на день звернення із позовом до суду, відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, долученими позивачем до позовної заяви, враховуючи положення договору довгострокового постачання №1122009 від 01.12.09 та беручи до уваги часткову оплату поставленого товару на суму 5582015,00грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 126629,59 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив сплату відповідачем суму основної заборгованості в сумі 126629,59 грн., доказом чого є банківські виписки станом на 16.11.12 (а.с.135-138).

Зважаючи на добровільну сплату відповідачем боргу, предмет даного спору в частині основної заборгованості в сумі 126629,59 грн. відсутній, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 15611,87 грн. та штрафу в сумі 63314,80 грн., слід зазначити наступне.

Заперечення представника відповідача щодо нарахування штрафних санкцій за відсутності боргу станом на день винесення рішення судом не може бути прийняте до уваги, оскільки сторони у договорі погодили, що оплату товару покупець зобов"язаний провести у семиденний строк від дати, зазначеної у видатковій товарній накладній.

Як вбачається із матеріалів справи, остання поставка товару відбулась 29.11.11, отже відповідач зобов"язаний був провести оплату до 07.12.11, а не в місячний строк з моменту виставлення претензії.

Факт проведення сторонами господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Твердження відповідача про те, що причиною виникнення заборгованості є невірно вказана адреса відповідача у видаткових накладних та рахунках спростовується положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Нормою статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, в яких належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання товару відповідачем, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є доказом, що господарська операція виконана і мають юридичну (доказову) силу.

Первинні документи, які долучені до матеріалів справи, підписані преставниками сторін, скріплені печатками товариств. Зауваження щодо складення та вручення видаткових накладних відсутні. Слід зазначити, що умовами договору не передбачено направлення покупцю первинних документів поштою, а чітко встановлений порядок розрахунків (п.4.2 договору). Отже, суд не може погодитися із запереченням представника відповідача про неможливість виконання зобов"язання у зв"язку із неотриманням рахунків на оплату.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов"язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 договору №1122009 від 01.12.09 сторони узгодили, що при простроченні оплати товару покупець зобов"язаний сплатити пеню нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем за період з 07.12.11 по 26.10.12 нараховано пеню в сумі 15611,87 грн.

Суд зробив перерахунок нарахованої позивачем пені, оскільки позивачем при здійсненні даного розрахунку збільшено період нарахування та не враховано положення п.6 ст.232 ГК України.

В силу п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню по договору за період з 07.12.11 по 07.06.12 становить 9684,12 грн. та підлягає до задоволення.

В решті пені згідно договору №1122009 від 01.12.09 слід відмовити.

Пунктом 8.6 договору №1122009 від 01.12.09 встановлено, що при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п.8.3. суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 (п"ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

На підставі даного пункту договору позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 63314,80 грн., правильність нарахування якого перевірено судом та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов"язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 3115,09 грн.

Згідно вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд самостійно здійснив перерахунок відсотків річних. Згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі, що перевищують заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення річних у сумі 3115,09 грн., в межах заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 9684,12 грн. - пені, 3115,09 грн. - 3% річних та 63314,80 грн. - штрафу.

Враховуючи що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та факт погашення ним заборгованості після порушення провадження у даній справі, а також беручи до уваги часткову відмову у позові, витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.173, 216, 230, 232 Господарського кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.4-7, 43,55, 49, п.1-1 ст.80, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-шина" до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення 82041,76 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", вул. Промислова, 29/20, м. Івано-Франківськ,76000 (код 32605152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ад-шина", вул.Закревського,16, Мсп660, Лівобережна частина Києва, м. Київ, 02660 (код 35974863) - 3115,09 (три тисячі сто п"ятнадцять гривень дев"ять копійок) - 3 % річних, 9684,12 (дев"ять тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні дванадцять копійок) - пені та 63314,80 (шістдесят три тисячі триста чотирнадцять гривень вісімдесят копійок ) - штрафу, а також 3871,89 (три тисячі вісімсот сімдесят одну гривню вісімдесят дев"ять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 126629,59 грн. провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.12.12

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 21.12.12