Ухвала суду № 28133590, 18.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2012 р.Справа № 2-а-2083/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.,

суддів -Потапчука В.О.,

-Семенюка Г.В.,

при секретарі -Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача -Довбиш Г.В.,

представник позивача -Протас О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство «Вендельн Україна»звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області про визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення повторної перевірки та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0000442301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на 7745 грн.

В судовому засіданні 04.07.2011 року представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій викладена відмова від позовних вимог в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо проведення повторної перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року адміністративний позов Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.03.2011 року № 0000442301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року на 7745 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме неналежного відповідача -Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області замінено на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (а.с.77-79), представник апелянта в судове засідання не прибув попередньо звернувшись з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.80), представники позивача в судове засідання прибули та надали свої пояснення.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представників позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю інших учасників процесу, сповіщених належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.03.2011 року по 23.03.2011 року, ДПІ у Білозерському районі Херсонської області було проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Вендельн Україна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податків за грудень 2008 року, за результатами якої було складено акт № 76/23-020/23702294 від 25.03.2011 року.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки в порушення пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) ДП «Вендельн Україна»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 7745 грн., в т.ч. за грудень 2008 року -7745 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Білозерському районі Херсонської області прийняла податкове повідомлення -рішення № 0000442301 від 30 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7745 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ДП «Вендельн Україна»правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «НВП «Норма - Хім», а несплата податку продавцем (в тому числі в разі ухилення від сплати), або його контрагентами в ланцюгу постачання, несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог дочірнього підприємства «Вендельн Україна»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000442301 від 30 березня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 7745 грн., зважаючи на наступне.

Так, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритий в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

При цьому, згідно з п.п.7.8.1 п. 7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин), податковим періодом є один календарний місяць.

Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Виходячи з системного аналізу положень ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин), для отримання права на одержання бюджетного відшкодування необхідні наступні обставини: факт сплати суми ПДВ отримувачем товарів у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів; подання податковому органу декларації, заяви про повернення такої суми бюджетного відшкодування, розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, як вбачається з викладеного, Закон України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 (який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

При цьому, жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, і на час виникнення спірних правовідносин) не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Водночас, як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, факт придбання позивачем продукції та оплата її вартості (у тому числі і податку на додану вартість) придбаної позивачем у контрагента-постачальника - ПП «НВП «Норма - Хім», підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, видатковими та товарно-транспортними накладними, актами про приймання соняшника, договорами на поставки соняшника.

А відтак слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивач підтвердив факти реальної поставки товару ПП «НВП «Норма - Хім»та реальність понесених витрат у зв'язку з придбанням цих товарів, у тому числі і по сплаті податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що позивачем неправомірно заявлена до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 7745 грн., з посиланням на неможливість підтвердити факт сплати податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами постачальниками позивача, а саме - ПП «НВП «Норма - Хім»по ланцюгу постачання, у зв'язку з тим, що зазначений суб'єкт господарювання не є виробником продукції, а посередником, оскільки жодного доказу того, що господарські операції між позивачем та вищевказаним контрагентом мали безтоварний характер, крім посилання на довідку ДПІ у м. Херсоні від 28.04.2009 року № 1429/23-6/34286215 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «НВП «Норма - Хім»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП «Вендельн Україна»за листопад, грудень 2008 року»та отриману від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні інформацію, яка викладена в листі начальника ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 18.03.2011 року № 3338/7/26-1004, в акті перевірки ДП «Вендельн Україна»не зазначено, та відповідачем суду не надано. При цьому, колегія суддів наголошує, що перевіркою ДП «Вендельн Україна», за результатами якої складено довідку ДПІ у м. Херсоні від 28.04.2009 року № 1429/23-6/34286215 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «НВП «Норма - Хім»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП «Вендельн Україна»за листопад, грудень 2008 року»та на яку посилається податковий орган в обґрунтування своєї позиції, не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ДП «Вендельн Україна», яке мало правові відносини з платником податків. Натомість, зазначеною перевіркою встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ДП «Вендельн Україна», яка мала правові відносини з платником податків.

Крім того, колегія суддів зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Також, колегія суддів зазначає, що законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації. При цьому, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту. Однак, такі факти як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Вказана правова позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС А.Д проти Болгарії»№ 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З матеріалів справи вбачається, що і позивач, і його контрагент на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Окрім цього, колегія суддів наголошує, що посилаючись на викладену в листі ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 18.03.2011 року №3338/7/26-1004 інформацію щодо непідтвердження власниками вантажних автомобілів та водіями фактів перевезень товару від ПП «НВП «Норма - Хім»на адресу позивача, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження вказаної інформації та не зазначив дані про тих осіб (власники автомобілі, водії), які надавали працівникам податкової міліції такі пояснення. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що соняшник від ПП «НВП «Норма -Хім»поставлявся позивачу на зерновий склад ТОВ «ДСК», з яким позивач уклав договір складського зберігання та договір про надання послуг по перевалці та транспортно-експедиційному обслуговуванню (копії цих договорів долучені до матеріалів справи). Соняшник поставлявся на зерновий склад ТОВ «ДСК»згідно товарно-транспортних накладних, оформлених ПП «НВП «Норма -Хім», а приймання соняшника оформлювалось ТОВ «ДСК»актами приймання, в яких вказані дані постачальника (ПП «НВП «Норма -Хім»), номери автомобілів з причепами, дані водіїв, маса соняшника, його вологість та засміченість.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання податкового органу в обґрунтування своєї позиції на факт порушення постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області відносно директора ДП «Вендельн Україна»кримінальну справу № 330501-11, оскільки сам факт порушення вказаної кримінальної справи не має доказового значення у спірних правовідносинах, з огляду на встановлений ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Вендельн Україна»до Державної податкової інспекції у Білозерському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 21 грудня 2012 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк /