Ухвала суду № 28132365, 15.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 р.Справа № 1620/2а-94/2012Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2012р. по справі № 1620/2а-94/2012

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області

про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) вернувся з позовом доУправління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавської області (надалі по тексту - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О. В. від 23.04.2012 року про закінчення виконавчого провадження № 29728487 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4210/2010, виданого 01.08.2011 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про зобов"язання Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії у розмірі 6 мінімальних розмірів пенсії за віком та додаткової пенсії за віком в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28.42 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" з урахуванням положень ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплати за період основної та додаткової пенсії з 10.12.2009 року по 30.11.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Постановою Миргородського районного суду Полтавської області від 23.05.2012 року задоволено позов ОСОБА_1. Постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої службі Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О. В. від 23.04.2012 року по закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4210/2010, виданого 01.08.2011 року на підставі положень п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", визнано нечинними та скасовано її.

Третя особа, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2012 року по справі № 2а-1620/94/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, а саме: ст. ст. 11, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Приймак О.В., 23.04.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 29728487 по виконанню виконавчого листа № 2а-4210/2010, виданого 01.08.2011 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області про зобов"язання Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії у розмірі 6 мінімальних розмірів пенсії за віком та додаткової пенсії за віком в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28.42 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" з урахуванням положень ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести виплати за період основної та додаткової пенсії з 10.12.2009 року по 30.11.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

23.04.2012 року відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29728487, на підставі п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження"

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 23.04.2012 року про закінчення виконавчого провадження винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому є незаконною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у випадках повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко передбачено послідовність дій державного виконавця, що має передувати закінченню виконавчого провадження за п. 11 ст. 49 даного Закону.

Між тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи передбачені законом, що мають передувати закінченню виконавчого провадження.

Посилання відповідача на приписи Закону України від 22.12.2011 р. "Про Державний бюджет України на 2012 рік", відповідно до яких норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , статей 5 та 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", статті 9 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України на 2012 рік, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у позивача право на отримання основної та додаткової пенсії виникло 10.12.2009 року до вступу в дію Закону України від 22.12.2011 р. "Про Державний бюджет України на 2012 рік".

Крім того, колегія суддів зазначає, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" не визначено розмір основної та додаткової пенсії, стягнення якої є предметом виконавчого провадження ВП № 29728487, а тому посилання відповідача на норми даного Закону, як на підставу для закінчення виконавчого провадження, є недоречним.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства, незалежно від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату пенсії та згідно частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Таким чином, колегія суддів вважає, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів відмічає, що відповідач не скористався своїм правом, відповідно до наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Натомість, відповідачем передчасно було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Також, в своєму рішенні "Кечко проти України" Європейський Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні "Войтенко проти України" Європейський Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.

Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для закінчення виконавчого провадження і не звільняє боржника від виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, були вжиті всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова державного виконавця від 23.04.2012 р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 30272071 є такою, що прийнята відповідачем без дотримання вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно та повно встановив всі обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Миргороді та Миргородському районі Полтавської області, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.05.2012р. по справі № 1620/2а-94/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.