Ухвала суду № 28131858, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/17073/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Державне підприємство "Добропіллявугілля" (далі -ДП "Добропіллявугілля") звернулось до суду з позовом Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -Добропільська ОДПІ) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року позов ДП "Добропіллявугілля" задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року апеляційну скаргу Добропільської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Добропільська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ДП "Добропіллявугілля" у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серії А00 №291209) ДП «Добропіллявугілля»зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області 11.03.2003 року, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взятий на облік платника податків у Добропільський об'єднаній державній податковій інспекції.

Відокремлений підрозділ "Шахта "Добропільська" є філією (іншим відокремленим підрозділом) ДП "Добропіллявугілля" без права юридичної особи, що підтверджується довідкою Управління статистики у м. Добропіллі серії АБ №208671 від 07.10.2009 року.

Добропільською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань зі збору, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету України, збору за забруднення навколишнього природного середовища ВП "Шахта Добропільська" ДП "Добропіллявугілля" (код ЄДРПОУ 26352481) за період з 30.06.2009 року по 29.10.2010 року, за наслідками якої складено акт №1250/15-1/26352481 від 10.11.2010 року.

На підставі акту перевірки Добропільською ОДПІ було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року за №0000601520/0.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

П.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181 передбачено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Таким чином, Грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України»встановлено, що Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті Затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76 передбачено, що кошти з рахунків клієнтів, банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Пунктом 3.8 зазначеної Інструкції вказано, що реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Судами попередніх інстанцій підтверджено, що позивачем (згідно з платіжних доручень №45 від 30.04.2010 року, №319 від 30.07.2010 року, №486 від 30.09.2010 року, №483 від 30.09.2010 року, №485 від 30.09.2010 року, №589 від 29.10.2010 року, №594 від 29.10.2010 року), були сплачені податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення за 1 квартал 2010 року в розмірі 377261,74 грн., за 2 квартал 2010 року в розмірі 316300,00 грн., за 2 квартал 2009 року в розмірі 355131,32 грн., за 3 квартал 2010 року в розмірі 172900,00 грн., за 1 квартал 2009 року в розмірі 19868,68 грн., за 3 квартал 2010 року в розмірі 134800,00 грн., за 2 квартал 2009 року в розмірі 166709,73 грн., але відповідачем дані кошти були неправомірно спрямовані на погашення податкової заборгованості з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення згідно наданих позивачем розрахунків №7587 від 29.04.2010 року, №24548 від 05.02.2010 року, №13552 від 04.08.2010 року, №13553 від 04.08.2010 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2010 року за №0000601520/0 про застосування штрафних санкцій з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 249899,75 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров