Ухвала суду № 28131843, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/6679/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства "Кремойл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Кремойл" (далі -ПП "Кремойл") звернулось до суду з позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у задоволені позову ПП "Кремойл" відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року апеляційну скаргу ПП "Кремойл" задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року -скасовано. Позов ПП "Кремойл" -задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції Кременчуцька ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року.

ПП "Кремойл" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Кременчуцької ОДПІ.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що Кременчуцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка ПП "Кремойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.01.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 27.01.2007 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки 12.11.2009 року відповідачем складено акт №5858/23-209/34890793, в якому зафіксовано порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2955.00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року на суму 2955,00 грн.; занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152919,00 грн., у тому числі за вересень 2007р. у сумі 2780,00 грн., за листопад 2008 р. у сумі 39975,00 грн., за лютий 2009 р. у сумі 109164,00 грн., за березень 2009 р. у сумі 1000,00 грн.

На підставі акту Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0005382301/3649 від 23.11.2009 року на суму 229379 грн., а також повідомлення - рішенні №0005372301/0/3648 від 23.11.2009 року на суму 18732 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ" 03.01.2009 року було укладено договір поставки №03/01.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки №03/01 від 03.01.2009 року постачальник (ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ") зобов'язується поставити покупцю (ПП "Кремойл") у визначений договором строк вказаний у пункті 1.3 договору товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити.

Згідно п. 1.3 договору поставки №03/01 від 03.01.2009 року постачальник передає по цьому договору покупцеві у власність запасні частини для вантажного автомобіля та с/г техніки, перелік та ціна на які визначається у розрахункових та видаткових документах.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ" 01.11.2008 року було укладено договір поставки №11.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки № 11 від 01.1 1.2008 року постачальник (ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ") зобов'язується поставити покупцю (ПП "Кремойл") у визначений договором строк вказане у пункті 1.3 договору товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити.

Згідно п. 1.3 договору поставки №11 від 01.11.2008 року постачальник передає по цьому договору покупцеві у власність ємкість для зберігання ПММ 60 куб. м. ціна на яку визначається у розрахункових та видаткових документах.

Також, судами встановлено, що між позивачем та ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ" було укладено договір поставки №03/01 від 03.01.2009 року.

Відповідно до п. 1.1 даного договору поставки № 03/01 від 03.01.2009 року постачальник (ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ") зобов'язується поставити покупцю ( ПП "Кремойл") у визначений договором строк вказаний у п. 1.3 договору товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити.

Згідно п. 1.3 даного договору поставки постачальник передає по цьому договору покупцеві у власність цеглу керамічну М-100 ціна на яку визначається розрахункових та видаткових документах.

Цегла керамічна, яка була отримана позивачем відповідно до договору поставки №03/01 від 03.01.2009 року, була передана позивачем на зберігання, відповідно до укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 договору відповідального зберігання №1 від 05.02.2009 року.

Пунктом 1.1 договору відповідального зберігання №1 від 05.02.2009 року передбачено, що депонент (ПП "Кремойл") передає, а виконавець ( ФОП ОСОБА_1) приймає на відповідальне зберігання цеглу керамічну в кількості 431200 шт.

Актом передачі на відповідальне зберігання цегли керамічної марки М-100 в кількості 431200 штук від 10.02.2009 року, який є невід'ємною частиною договору на відповідальне зберігання, підтверджено факт передачі позивачем зазначеної цегли на зберігання ФОП ОСОБА_1

При цьому, відповідачем було перевірено наявність отримання позивачем за спірним договором поставки цегли керамічної та отримано лист ФОП ОСОБА_1 від 06.11.2009 року, яким останній підтвердив отримання на зберігання цегли керамічної

Судом апеляційної інстанції встановлено факт реальності здійснення господарської операції за зазначеними договорами підтверджено документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з ч. 2 ст. 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Щодо безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат у 1 кварталі 2009 року витрат понесених за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ", колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не включаються до складу валових витрат, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції підтверджено постачання запасних частин за договором поставки укладеними з ПП"АГРО-ТРЕЙД-СВ" та їх отримання позивачем. Фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ" і правомірність формування позивачем валових витрат у зв'язку з придбанням продукції у ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ".

Щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2008 року у сумі 39975 грн., за лютий 2009 року у сумі 109164 грн., за березень 2009 року у сумі 1000 грн. сум податку на додану вартість сплачених за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ", колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне:

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи приписи зазначеної норми, датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що позивачем були включені до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкових накладних, виданих ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ" позивача у листопаді 2008 року, у лютому 2009 року, березні 2009 року,

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП "АГРО-ТРЕЙД-СВ" зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію №100147738 від 27.10.2008 року. Отже, на момент видачі податкових накладних 1Ш "АГРО-ТРЕЙД-СВ" мало статус платника податку на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції також підтверджено, що позивач правомірно сформував податковий кредит у листопаді 2008 року, у лютому 2009 року, березні 2009 року на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих ПП"АГРО-ТРЕЙД-СВ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров