Ухвала суду № 28131778, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/11988/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомашпроект" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомашпроект" (далі -ТОВ "Енергомашпроект") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (далі -ДПІ у Ленінському районі м. Харкова) в якому просить визнати дії неправомірними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року позов ТОВ "Енергомашпроект" задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Енергомашпроект" у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було здійснено невиїзну документальну перевірку з питань достовірності відображення залишку від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість ТОВ «Енергомашпроект»за квітень 2010 року, за наслідками якої було складено акт від 31.05.2010 року №1571/07-004/31064195.

Згідно висновків акту перевірки було встановлено, що в наданій позивачем до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року (реєстраційний №9001682594 від 17.05.2010 року), окрім іншого, відображено залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації) у розмірі 354317,00 грн.

ТОВ «Енергомашпроект» 01.06.2010 року було подано заперечення на акт перевірки.

Згідно відповіді від 04.06.2010 року на заперечення до акту вимоги позивача були залишені без задоволення та висновки акту перевірки залишені без змін.

Позивач не погодившись з відповіддю від 04.06.2010 року вих. №5111/10107-010, позивачем було подано скаргу вих. №10 від 14.06.2010 року до акту перевірки від 31.05.2010 року №1571/07-004/31064195

Відповідно до листа «Щодо розгляду скарги» вих. №5746/10/25-016 від 22.06.2010 року зазначено, що первинна скарга не підлягає розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначений податковий кредит утворився в період з травня по вересень 2006 року, листопад 2006 року, березень 2007 року.

Правомірність формування значення рядка 26 декларації за травень-серпень 2006 року, підтверджена на засіданні комісії з вирішення спірних питань ДПІ в Ленінському районі м. Харкова 08.09.2009 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом, який визначає порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.

Підпунктом 15.3.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суди попередніх інстанцій вірно визначили, що пп. 15.3.1 Закону №2181-111 регулює відносини щодо строку звернення із відповідними заявами у двох групах випадків:

«основна група»- коли має місце помилкова та/або надмірна сплата до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів);

«спеціальна група»- відшкодування податку на додану вартість у випадках та порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість" (інші закони, що регулюють порядок справляння податків, зборів (обов'язкових) платежів не містять поняття "відшкодування").

Податковим законом, який визначає право на отримання бюджетного відшкодування та випадки коли додається заява про отримання такого відшкодування встановлені Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій вірно визначено, що для виникнення права на бюджетне відшкодування у сумі 277882,00 грн., що утворилась в 2006 та 2007 році платником податку повинна була бути сплачена така сума на користь інших осіб у наступних податкових періодах., але позивач не проводив сплати ПДВ, що дорівнює залишку від'ємного значення, а отже у нього відсутні підстави з якими Закон пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить обмежень у часі на використання від'ємного значення, а навпаки визначає спосіб його подальшого використання платником податку у подальшій господарській діяльності.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Отже, закон дає право платнику податку подати заяву тільки у випадку виникнення права на бюджетне відшкодування або переплати, а не при наявності лише від'ємного значення.

Також, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що Законом України «Про податок на додану вартість»та «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість»затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 не передбачають будь-якої можливості списати наявний податковий кредит взагалі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що невизнання ДПІ у Ленінському районі м. Харкова права ТОВ "Енергомашпроект" на віднесення до складу податкового кредиту залишку від'ємного значення з ПДВ у розмірі 277882,00 грн., який залишився після бюджетного відшкодування, та фактична вказівка про необхідність відображення зазначеної суми у р. 23.4 податкової декларації з ПДВ наступного звітного податкового періоду порушують права та інтереси позивача у сфері податкових відносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров