Ухвала суду № 28131767, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/11532/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфект-Лімітед" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перфект-Лімітед" (далі -ТОВ "Перфект-Лімітед") звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова) в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов ТОВ "Перфект-Лімітед" задоволено частково.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Московському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Перфект-Лімітед" у задоволенні позову.

ТОВ "Перфект-Лімітед" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації ТОВ "Перфект-Лімітед" з податку на додану вартість. За результатами якої складено акт № 6325/15-407/33207567 від 29.10.2009 року.

Згідно висновків зазначеного акту перевіркою встановлено порушення позивачем п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством ТОВ "Перфект-Лімітед" занижено суму податкового зобов'язання за травень 2008 року на суму 10600,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000441504/0 від 18.11.2009 року, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 15900 грн.

ТОВ "Перфект-Лімітед" оскаржило зазначено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, шляхом подання скарг послідовно до ДПІ у Московському районі міста Харкова, ДПА у Харківській області, ДПА України. Скарги позивача були залишені без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення від 10.02.2010 року №0000441504/1/1, від 09.04.2010 року №0000441504/2, від 24.06.2010 року №0000441504/3 з ідентичним первинному розміром донарахованих податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було укладено з ТОВ «Новий Євростиль»договір суборенди №А11/Х-3 від 15.07.2006 року відповідно до умов якого позивач передавав у тимчасове платне користування приміщення у будівлі розважального центру «Караван»в м. Харкові.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав від ТОВ «Новий Євростиль»вказаний вище гарантійний платіж 04.08.2006 року та 07.12.2006 року.

Позивачем було виписано податкові накладні ТОВ «Новий Євростиль»№114 від 07.12.2006 року, де відображена сума отриманого позивачем у складі вартості послуг ПДВ в розмірі 10600,0 грн., та №68 від 04.08.2006 року, де відображена сума отриманого позивачем у складі вартості послуг ПДВ в розмірі 10600,0 грн.

Позивачем вказані суми було відображено в складі податкових зобов'язань з ПДВ в податкових деклараціях з ПДВ за серпень та грудень 2006 року.

Суди також встановили, що позивачем було укладено з ТОВ «Новий Євростиль»договір суборенди №А11/Х-2 від 14.07.2006 року та 02.04.2008 року додаткову угоду до договору суборенди відповідно до якої сторони домовилися, що у зв'язку з достроковим розірванням договору, сплачений орендарем за договором суборенди № А11/Х-3 від 15.07.2006 року гарантійний платіж в розмірі 127200,0 грн. зараховується як орендна плата по договору суборенди №А11/Х-2 від 14.07.2006 року за травень та червень 2008 року.

У зв'язку з підписанням вказаної додаткової угоди позивачем було виписано ТОВ «Новий Євростиль»податкові накладні №1888 від 31.05.2008 року, де відображена сума ПДВ у складі вартості послуг в розмірі 10600,0 грн., та №1889 від 31.05.2008 року, де відображена сума ПДВ у складі вартості послуг в розмірі 10600,0 грн.

Вказані податкові накладні були відкликані позивачем, про що було повідомлено ТОВ «Новий Євростиль»та відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних шляхом коригування помилкових записів, у відповідності до вимог п. 1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 червня 2005 року №244.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальний спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України «Про ПДВ»).

Підпунктом 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зараховані позивачем кошти в якості оплати за два місяці оренди по договору №А11/Х-2 від 14.07.2008 року були фактично отримані на розрахунковий рахунок у серпні та грудні 2006 року, коли і був включений ПДВ, отриманий у складі вказаних сум, до складу податкових зобов'язаннях позивача з ПДВ.

Таким чином, позивач за правилами пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначив податкові зобов'язання з ПДВ за подією отримання грошових коштів на банківський рахунок.

Також судами попередніх інстанцій вірно визначено, що вартість послуг з оренди, наданих позивачем у травні, червні 2008 року, була оплачена контрагентом у серпні та грудні 2006 року, а отже, подія оплати настала раніше від події фактичного надання послуг, а законом не передбачена можливість подвійного визначення податкових зобов'язань з ПДВ в межах однієї господарської операції.

Суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що під час проведення заліку вимог між позивачем та ТОВ «Новий Євростиль»шляхом укладення додаткової угоди до договору суборенди №А11/Х-2 від 14.07.2006 року та зарахуванню орендної плати за одним договором, який припинявся, в рахунок платежів за іншим договором, не виникло жодної з подій, з якими законодавець пов'язує виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що відповідачем під час проведення перевірки здійснено донарахування податкових зобов'язань з ПДВ, однак акт перевірки не містить посилання на порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». В той же час містить посилання на порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ», яка визначає базу оподаткування ПДВ, щодо якої порушення відповідачем не встановлені.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлень-рішень не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров