Ухвала суду № 28131651, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К-24496/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року по справі №2а-111/10/0570 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання повністю нечинними податкові повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року, позовні вимоги Державного підприємства «Макіїввугілля»до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області задоволено. Визнано повністю нечинними податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість від 11.12.2009 №0001071530/0 на суму 43736,63грн. та №0001091530/0 на суму 4846119,55грн.

Рішення судів мотивовано неправомірністю застосування штрафних санкцій з огляду на те, що позивач не є правонаступником прав і обов'язків щодо податкових зобов'язань або податкового боргу Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія».

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 06.07.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 12.07.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7, п. 13.3 ст. 13, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон України №2181-ІІІ).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №9675/15/32442295 від 10.12.2009, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки Державного підприємства «Макіїввугілля» стосовно своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість за 2005 рік, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2009 про застосування на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ до позивача штрафних санкцій за затримку на 63 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість №0001071530/0, яким визначено штраф у розмірі 20% в сумі 43736,63грн. та за затримку на 123 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість №0001091530/0, яким визначено штраф у розмірі 50% в сумі 4846119,55грн.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено порушення п.13.3 ст.13 та п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 17 Закону України №2181-ІІ, а саме порушені строки сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість при погашенні основного платежу податку на додану вартість за період з 20.06.2005 по 04.07.2005.

За змістом п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У відповідності до п. 13.3 ст. 13 Закону України №2181-ІІІ, реорганізація платника податків не змінює строків погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платниками податків, створеними внаслідок такої реорганізації.

Відповідно до п.п. 13.1.1 п. 13.1 ст. 13 Закону №2181-ІІІ у разі, коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника податків, його податкова заборгованість або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку: якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника податків з ліквідацією платників податків, що об'єдналися, такий об'єднаний платник.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3 Статуту Державного підприємства «Макіїввугілля»правонаступником виділених зі складу Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія»та Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»відокремлених підрозділів, згідно з наказами Міністерства палива та енергетики України від 26.05.2005 №№ 237,238.

На підставі наказу №238 від 26.05.2005 «Про реорганізацію Державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія», останнє було реорганізовано шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів та приєднання їх до складу Державного підприємства «Макіїввугілля». Тобто, зазначена реорганізація здійснювалась шляхом виділення зі складу підприємства відокремлених підрозділів без ліквідації Державного підприємства «Донецька вугільна коксівна компанія».

Рішення про застосування солідарної відповідальності, як вбачається з приписів п.п. 13.1.2 п. 13.1 ст. 13 Закону України №2181-ІІІ податковим органом не приймалось.

До того ж постановою господарського суду Донецької області від 14.02.2007 у справі №41/403 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»до Макіївської об'єднаної державної інспекції про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення №0000422330/3 від 10.11.2006 встановлено факт, що Державне підприємство «Макіїввугілля» не є правонаступником прав і обов'язків щодо податкових зобов'язань або податкового боргу Державного підприємства «Донецька вугільна коксова компанія», який відповідно до приписів ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України є преюдиційним у даній справі.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв