Ухвала суду № 28131624, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-40580/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника відповідача -Лучинського П.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підприємства -фірма «Арконі»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року по справі №2а-20/10/0270 за позовом Приватного малого підприємства -фірма «Арконі»до Державної податкової інспекції у місті Вінниця про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2010 позовні вимоги Приватного малого підприємства -фірма «Арконі»(далі- ПМП -фірма «Арконі», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Вінниця (далі-ДПІ у м. Вінниця, відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у м. Вінниця щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПМП -фірма «Арконі», визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.12.2009 №0003362310/0 та №0003352310/0.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з огляду на документальне підтвердження вчинення спірних господарських операцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року вищезазначену постанову скасовано, прийнято нове рішення -в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 07.12.2010 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 15.12.2010 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ч.1 ст.11, ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №3016/2310/24898690 від 11.12.2009, складеного за результатом невиїзної позапланової документальної невиїзної перевірки ПМП -фірма «Арконі»щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток, податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ПП. «Будкомплект»за період з 01.01.2006 по 01.07.2008, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2009 №0003352310/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1312840,00грн., у тому числі за основним платежем -912796,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -400044.00грн. та №0003362310/0, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 981785,00грн., у тому числі за основним платежем -691801,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 289984,00грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, податковий орган виходив з того, що заниження податку на додану вартість сталося внаслідок неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП. «Будкомплект»з огляду на відсутність первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження факту вчинення господарських операцій. Податковим органам по зазначеному підприємству вбачаються ознаки фіктивності.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом, з тим, як вбачається з матеріалів справи факт придбання та оплати позивачем отриманих товарів та послуг підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ПМП -фірма «Арконі»незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень правил обліку витрат позивача, оскільки віднесення витрат, які здійснені у процесі провадження господарської діяльності, до складу валових витрат за правилом першої події відповідає правилам формування валових витрат, наведеним у п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

До того, ж слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 за №925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням та сплатою податків та зборів, (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Таким чином, сутність такої перевірки полягає у перевірці податковим органом лише поданих платником податків власних документів, пов'язаних виключно з нарахуванням та сплатою податків.

Проте, в основу висновків невиїзної перевірки відповідача покладені не податкові декларації та звіти позивача, а висновки судових експертиз, пояснення посадових осіб ПП. «Будкомплект»та інші докази, що не пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів.

Отже, викладені в акті перевірки висновки щодо неправомірного формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є такими, що засвідчують довільне тлумачення податковим органом норм чинного законодавства та не можуть вважатися обґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватного малого підприємства -фірма «Арконі»задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 року скасувати, залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.04.2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв