Постанова № 28130160, 19.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2012 року 2а-5999/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Будз Б. Б., та за участю:

представника позивача - Коваленко Р.А.

представника відповідача - Декало Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області до Відкритого акціонерного товариства "Росава" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Росава" про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій призначених особам, відповідно до списків, у розмірі 267 807,55 грн.

Позовні вимоги Управління обґрунтовані тим, що Товариство всупереч вимогам пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-1V (далі - Закон №1058), пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція 21-1) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64, не відшкодовує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком № 2, в загальному розмірі 267801,55 грн.

В свою чергу, позивач належним чином та в повному обсязі виконав обов'язок щодо доставки та виплати пільгових пенсій особам, які працювали/працюють на Товаристві в шкідливих умовах праці, та щодо надання відповідачу розрахунків для відшкодування витрат на пільгові пенсії, що підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача.

В судовому засіданні представник Управління позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову, які полягають в наступному.

Крім розрахунків позивач зобов'язаний надати підтвердження понесення ним фактичної суми витрат на доставку та виплату пільгових пенсій, а саме: платіжні доручення, квитанції, договори, укладені з поштовими відділеннями або банківськими установами або інші бухгалтерські документи, які відносяться до первинних документів, та які підтверджують фактичне проведення Управлінням витрат на доставку та виплату пільгових пенсій. Також, позивачем повинні бути надані як в матеріали справи так і відповідачу, всі первинні документи, на підставі яких призначається пільгова пенсія за списком №1 та списком №2, одним із цих документів є Довідка про підтвердження пільгового стажу роботи, в якій чітко вказано стаж роботи на підприємстві, який враховується для призначення пенсії з посиланням на нормативно-правові акти та Протокол про призначення пенсії, який містить відомості щодо основного розміру пенсії, розміру надбавок та доплат до пенсії, яку отримує особа.

До набрання чинності Законом № 1058 підприємствами не відшкодовувались витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій особам, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та мають право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином, відповідач вважає, що підстави для застосування положень частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058 з метою відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, яким призначено пенсії до 01 січня 2004 року, відсутні. В той же час, за листопад 2012 року Управлінням зазначено 38 осіб, пільгова пенсія яким була призначена до 01.01.2004 за списком №1 на загальну суму в розмірі 51072,05 грн.

Також, відповідач зазначає, що Законом №1058 відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, заборгованість зі сплати яких має право стягувати Управління. Крім того, відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058 зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. В момент прийняття Закону №1058, Закон України "Про пенсійне забезпечення" не передбачав обов'язку відшкодування підприємствами виплачених працівникам відповідача пільгових пенсій на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відкрите акціонерне товариство "Росава" зареєстроване виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 19.07.1999, код ЄДРПОУ 00152269.

Як платник страхових внесків Товариство перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону № 1058.

Відповідно до матеріалів справи, Управлінням на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), визначено розмір витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачем за листопад 2012 року відповідно до списку № 1 та № 2 у розмірі 267 801,55 грн.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачем до розрахунку витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 1 включено осіб, яким пенсії призначено до 1 січня 2004 року (до набрання чинності Законом № 1058) та осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, вік виходу на пенсію яких знижено на п'ять років. Також, встановлено, що Управлінням у розрахунок за листопад 2012 року включено до відшкодування пільгові пенсії осіб, яким вони були призначені до 01.01.2004 за списком №1, на загальну суму в розмірі 51 072,05 грн. Факт отримання розрахунків Товариством представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувався.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано Законом № 1058.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (частина 2 статті 5 Закону № 1058.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (абзац 1 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону (абзац 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV).

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах конкретизовано у пункті 6 Інструкції № 21-1.

Так, згідно із абзацом 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах: 20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році; 50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році; 60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році; 70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році; 80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році; 90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році; 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року".

Суд звертає увагу на те, що застосована у абзаці 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1 конструкція "призначених та/або виплачених у 2004 році" відповідає змісту положення "починаючи з дня набрання чинності цим Законом", вжитому законодавцем в абзаці 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки з дня набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року), цей Закон встановлює загальний обов'язок всіх підприємств відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 з поетапним (щорічним) збільшенням частки відшкодування, без винятків і пільг.

Іншими словами, незалежно від того, чи призначена особі пільгова пенсія за списком № 1 до 1 січня 2004 року чи після 1 січня 2004 року, підприємство, в силу вимог абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 та абзацу 3 пункту 6.1 Інструкції № 21-1, має покривати витрати Пенсійного фонду на її виплату і доставку, починаючи з 2004 року.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що підставою звільнення підприємства від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій є положення абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058, яким передбачено збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, зважаючи на наступне.

Норма абзацу 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058 передбачає збереження порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що існував до набрання чинності цим Законом до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди.

Водночас, до набрання чинності Законом № 1058 на законодавчому рівні не було встановлено обов'язку підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком № 1, на відміну від відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2.

Відтак, абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV може стосуватися лише відшкодування витрат на виплату і доставку тих пільгових пенсій, відносно яких був встановлений відповідний порядок, і не стосується порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1, якого не існувало. Тому абзац 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 не стосується правовідносин щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1.

Отже помилковим є твердження відповідача про те, що оскільки до 1 січня 2004 року обов'язок підприємств відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за списком № 1 не існував, то такий порядок зберігається згідно із абзацом 3 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, оскільки відсутність такого порядку виключає можливість його збереження, тим більше, що це буде прямо суперечити абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, яким спеціально врегульовано дане питання. У той же час, норма абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 не має зворотної дії в часі і поширюється на платників з 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Постановою від 10.07.2012 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у справі №21-205а12 за позовом Управління до Товариства про стягнення витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" та пунктів "б"-"з" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"№1788-ХІІ, відмовила у задоволенні заяви Товариства. Зі змісту вказаного рішення вбачається, що позиція Верховного Суду України полягає у підтвердженні обов'язку Товариства відшкодувати Управлінню витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, зокрема, призначених до 01 січня 2004 року.

Таким чином, відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, що були виплачені Пенсійним фондом України з 1 січня 2004 року, незалежно від того, коли такі пенсії було призначено, оскільки момент призначення пенсії (набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії (момент виникнення обов'язку у підприємства по відшкодуванню пенсії) не тотожні поняття. Закон також не ставить у залежність обсяг витрат, що підлягають відшкодуванню підприємством, від періоду, у якому працівник набув стаж, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на необхідність надати Управлінням первинні документи, що підтверджують фактичні витрати позивача на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки жодних доказів неотримання працівниками відповідача пільгових пенсій Товариством не надано, а нормами законодавства, на підставі яких зобов'язаний діяти позивач, передбачено виключно надання розрахунків призначених (перерахованих) пенсій.

Так, відповідно до пунктів 6.4 та 6.5 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Факт отримання відповідачем розрахунків витрат на виплату пільгових пенсій за листопад 2012 року судом встановлено та не заперечувався представником Товариства. Таким чином, Управління покладений на нього обов'язок виконало відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги позицію Верховного Суду України, заслухавши пояснення представників сторін, зважаючи на ту обставину, що обґрунтованість та законність позовних вимог Управлінням суду доведена; заперечення відповідача проти позову спростовані, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства коштів у сумі 267 801,55 грн. в рахунок відшкодування витрат позивача на виплату і доставку пільгових пенсій за листопад 2012 року.

Керуючись статтями 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "РОСАВА" (код ЄДРПОУ 00152269) на користь управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у загальному розмірі 267 801 (двісті шістдесят сім тисяч вісімсот одну) грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 грудня 2012 р.