Постанова № 28130143, 17.12.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 грудня 2012 року 2а-5856/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

Державної податкової служби

до Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс»

про стягнення коштів з рахунків платника, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби з позовною заявою до Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс», - про стягнення коштів з рахунків платника.

В позовних вимогах Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі –позивач) просить стягнути кошти з Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс» (далі –відповідач) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 22 842, 87 грн.

3 грудня 2012 року ухвалами Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.12.2012.

У судове засідання 17 грудня 2012 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з’явились. Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачу ухвала суду направлялась за адресою вказаною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 07300, Київська область, місто Вишгород, вул. Набережна, буд. 7, оф. 21. Однак, до суду повернувся конверт, яким направлялась відповідачу ухвалу суду з довідкою пошти ф. 20 –«за зазначено адресою не проживає».

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на вищезазначене, а також на ту обставину, що відповідач був належним чином повідомлений у розумінні частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розгляд справи провести в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідач перебуває на обліку, як платник податків в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби.

Відповідачем було подано позивачу податкові декларації платника єдиного податку –юридичної особи № 6776 від 25.04.2012 та № 12876 від 17.07.2012. Вказаними деклараціями відповідачем самостійно було визначено суму податку яка підлягає сплаті, однак позивач сплатив узгоджену суму частково та у зв’язку з чим у відповідач виник борг у розмірі 22 842, 87 грн.

У зв’язку з наявною у відповідача заборгованістю позивач направив останньому податкову вимогу про сплату боргу від 21.05.2012 № 506. Вказана вимога була направлена позивачем відповідачу, однак позивачу повернувся конверт з довідкою пошти ф. 20 –«за зазначеною адресою не проживає».

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 22 842, 87 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 291.2 статі 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень;

4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої - четвертої груп є календарний квартал.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 295.2 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 295.3 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку третьої і четвертої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Право органів податкової служби звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності, а вразі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII відповідач, - є органом державної влади.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Позивач по справі надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача, а саме рахунок 26051060713683 в українській гривні та рахунок № 26005060744039 в українській гривні.

Однак, суд не вбачає необхідності обмежувати господарську діяльність відповідача шляхом стягнення коштів з двох рахунків, зважаючи на недоведеність позивачем наявності коштів для покриття боргу на одному з таких рахунків.

Отже, зважаючи на те, що позивач не довів в суді недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на одному рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади»до законних інтересів господарюючих суб’єктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого суб’єкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення податкового боргу з рахунку відповідача № 26051060713683 в українській гривні, дата відкриття –25.08.2011, код банку –321842, Київське ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути податковий борг з Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35548475, місцезнаходження: 07300, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Набережна, будинок 7, офіс 21) з банківського рахунку № 26051060713683 в українській гривні, дата відкриття – 25.08.2011, код банку – 321842, Київське ГРУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м. Київ. в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 22 842 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок дві) гривні 87 копійок.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Терлецька О.О.