Постанова № 28130075, 10.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р. Справа № 2a-2090/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - cудді Біньковської Н.В.

при секретарі судового засідання Хоми О.В.

за участю:

представника позивача - Федоріва В.І.

представника відповідача - Гринчака В.В.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Плав'юк Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фінансова інспекція в Івано-Франківській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132202 від 04.07.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132202 від 04.07.2012 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.10.2012 року до участі у справі залучено Державну фінансову інспекцію в Івано-Франківській області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення не за результатами самостійно проведеної перевірки, а на підставі висновків перевірки органу Державної фінансової інспекції, також відповідачем порушено строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з підстав наведених у письмовому запереченні, просив в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи щодо задоволення позову заперечила, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 07.06.2002 року зареєстроване як юридична особа.

30.08.2005 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради зареєстровано філію "Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця" дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", та 01.09.2005 року взято на облік у ДПІ в Богородчанському районі. Філія є відособленим структурним підрозділом відповідача і створена з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації.

На виконання постанови прокуратури Богородчанського району про призначення позапланової ревізії від 12.01.2012 року та постанови Богородчанського районного суду від 13.01.2012 року про надання дозволу на проведення позапланової ревізії, повноважною особою Тисменицької міжрайонної державної фінансової інспекції здійснено ревізію фінансово-господарської діяльності філії "Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця" ДП "Івано-Франківський облавтодор" за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

В ході ревізії встановлено неоприбуткування в касі грошової готівки на загальну суму 113795,78 грн., в тому числі за 2009 рік - 28716,80 грн., 2010 рік - 42548,70 грн., січень-листопад 2011 року - 42530,28 грн., а також списання в 2009-2011 роках без підтверджуючих документів з під звіту працівників коштів на загальну суму 26087,77 грн.

За результатами ревізії складено акт № 710-12/05 від 09.02.2012 року, який 23.04.2012 року направлено для вжиття заходів ДПІ у Богородчанському районі та в подальшому, 18.06.2012 року, скерований до ДПІ у м. Івано-Франківську.

На підставі висновків акту ревізії № 710-12/05 від 09.02.2012 року ДПІ у м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132202 від 04.07.2012 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 595066,67 грн. за порушення пункту 2.6, пункту 3.1, пункту 7.41 Положення про ведення касових операцій у Національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (а.с.22).

Правовими підставами для застосування штрафних санкцій, згідно спірного рішення, є пункт 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Згідно частини 2 статті 12 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій, а також повідомляти про виявлені зловживання і порушення державним органам і органам, уповноваженим управляти державним майном.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинного на час виникнення спірних правовідносин, держані податкові інспекції в містах здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно пункту 109.2. статті 109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 110.1. статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Одним із видів юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи є фінансова відповідальність (підпункт 111.1.1. пункту 111.1. статті 111 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 111.2. статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Пунктом 113.3. статті 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку.

Пунктом 116.1 ст.116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючим органом до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача про відсутність у відповідача компетенції на застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в даному випадку до позивача є безпідставними.

Згідно абзацу 1 підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01. 2005 року за № 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Абзацом 5 підпункту 2.6 пункту 2 зазначеного Положення суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до підпунктів 4.2, 4.3 пункту 4 Положення усі надходження і видачу готівку в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Згідно абзацу 2 підпункту 4.3 пункту 4 Положення щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Згідно підпункту 1.2 пункту 1 Положення оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

За приписами підпункту 2.11 пункту 2 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Факт порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 року № 637, щодо неоприбуткування в касі грошової готівки на загальну суму 113795,78 грн. і списання без підтверджуючих документів з під звіту працівників коштів на загальну суму 26087,77 грн. позивачем не заперечується та підтверджується наданими в судовому засіданні доказами (а.с.91-120).

Абзацом 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" передбачена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Відтак, за неоприбуткування готівки в касі у 2009 році в сумі 28716,80 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 143584,00 грн., за неоприбуткування готівки у 2010 році в сумі 42548,7 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 212743,50 грн., за неоприбуткування готівки у 2011 році в сумі 42530,28 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 212651,40 грн., а всього штраф у розмірі 568978,90 грн.

Абзацом 6 пункту 1 зазначеного Указу передбачена відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Відтак, відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 26087,77 грн., в тому числі за період 2009 року - в сумі 2855,00 грн., 2010 року - в сумі 19893,77 грн., 2011 року - в сумі 3339,00 грн.

Однак при нарахуванні вищевказаних штрафних санкцій відповідачем безпідставно не враховано вимоги статті 250 Господарського кодексу України.

Санкції, передбачені в абзаці 3, 6 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарським штрафом в розумінні статтей 238, 241 Господарського кодексу України.

В ході розгляду справи встановлено, та не заперечується представниками сторін, що порушення вищевказаних пунктів Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті України" відбулось у 2009, 2010, 2011 роках.

Протягом 2009, 2010 років відповідно до чинної редакції статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції могли бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI (який вступив в силу з 01.01.2011 року) статтю 250 ГК України було доповнено частиною 2, відповідно до якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Здійснюючи аналіз правової норми, закріпленої у статті 250 ГК України, суд приходить до висновку, що внесені в неї зміни не передбачають пом'якшення або скасування відповідальності особи, а тому їх застосування обмежено датою вступу в силу Законом України від 02.12.2010 року № 2756-VI.

Відтак, відповідач неправомірно застосував до позивача штрафні санкції передбачені абзацами 3, 6 пункту 1 зазначеного Указу за випадки неоприбуткування в касі грошової готівки у 2009 році в сумі 28716,80 грн., у 2010 році в сумі 42548,70 грн. та списання без підтверджуючих документів з під звіту працівників коштів у 2009 році в сумі 2855,00 грн., у 2010 року - в сумі 19893,77 грн., а всього безпідставно застосовано штрафні санкції на суму 379076,27 грн.

Отже, в цій частині податкове повідомлення-рішення № 0000082343 від 31.01.2012 року є протиправним і підлягає до скасування.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника позивача про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним, так як прийняте за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, що суперечить вимогам пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, враховуючи такі обставини.

Пунктом 86.9. статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідно бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову ) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Оскільки санкції, передбачені в абзацах 3, 6 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", є видом адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарським штрафом, а обмеження визначені пунктом 86.9. статті 86 Податкового кодексу України щодо прийняття податкового повідомлення-рішення стосується випадків порушення платником податків саме податкового законодавства, суд приходить до висновку, що у відповідача не було ніяких законодавчих обмежень, передбачених пунктом 86.9. статті 86 Податкового кодексу України при прийнятті відповідного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відносно позивача.

Безпідставними є твердження представника позивача про необхідність застосування штрафних санкцій до філії "Богородчанська ДКД", а не до позивача, оскільки згідно пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у національній валюті застосовуються до юридичних осіб.

Також, суд не приймає до уваги твердження представника позивача про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій до ДП "Івано-Франківський облавтодор" поскільки порушення сталися не з вини юридичної особи, а з вини фізичної особи - касира, так як притягнення до кримінальної відповідальності матеріально-відповідальної особи - касира філії "Богородчанська ДКД", згідно положень статтей 238, 241 Господарського кодексу України, статтей 111, 112 Податкового кодексу України, не звільняє позивача від фінансової відповідальності за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що податкове повідомлення-рішення № 0000082343 від 31.01.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 379076,27 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби № 0000132202 від 04.07.2012 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 379076 (триста сімдесят дев'ять тисяч сімдесят шість) гривень 27 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 31790584) 1367 (одну тисячу триста шістдесят сім) гривень 00 копійок понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Біньковська Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 14.12.2012 року.