Постанова № 28130065, 18.12.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2012 року Справа № 2а/1270/9305/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю представників:

позивача - ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області

Державної податкової служби: Анохіної Г.О. (довір. № б/н від 07.08.2012,дійсна до 07.08.2013),

відповідача - КП «Відродження»

Лозівської селищної ради: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради про стягнення податкової заборгованості в загальній сумі 5813,40 грн.,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради про стягнення податкової заборгованості в загальній сумі 5813,40 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідач Комунальне підприємство «Відродження» Лозівської селищної ради зареєстроване як юридична особа Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 19.10.2006, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби.

Станом на 12.11.2012 відповідач має заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 5813,40 грн., з яких: з податку на додану вартість у розмірі 5125,00 грн., з земельного податку у розмірі 688,40 грн.

Заборгованість перед бюджетом утворилася внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, що підтверджується податковими деклараціями із зазначених податків. ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби з метою погашення податкового боргу платника податків вживалися заходи з погашення податкового боргу, а саме: посадовій особі відповідача були особисто вручені перша податкова вимога № 1/212 від 01.10.2008 та друга податкова вимога № 2/241 від 03.11.2008, що не були виконані.

У зв'язку з наявністю непогашеної в добровільному порядку податкової заборгованості до Державного реєстру було внесено запис про обтяження рухомого майна платника податків на підставі застосованої до відповідача податкової застави.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради кошти з рахунків платника податків у банках за загальним податковим боргом в сумі 5813,40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про час, дату та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (а. с. 33, 34), ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Відродження» Лозівської селищної ради зареєстроване як юридична особа Слов'яносербською районною державною адміністрацією Луганської області 19.10.2006 за № 13751020000000411 (а. с. 6), про що внесено запис до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 8), та зареєстроване за адресою: 93745, Луганська область, Слов'яносербський район, с. Лозівське, вул. Леніна, 7а (а. с. 7). Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби з 23.10.2006 за № 467 (а. с. 9).

Згідно свідоцтва № 100122842 відповідач 19.06.2008 зареєстрований платником податку на додану вартість (а. с. 10).

Станом на 12.11.2012 відповідач має податкову заборгованість перед бюджетом в загальній сумі 5813,40 грн., з яких:

- з податку на додану вартість в сумі 5125,00 грн., що підтверджується податковою декларацією № 9063197206 від 15.10.2012 (а. с. 14);

- з земельного податку в сумі 688,40 грн., що підтверджується податковою декларацією із зазначеного податку № 1189 від 20.02.2012 (а. с. 15-16).

Зазначений борг також підтверджується розрахунком частки податкового боргу (а. с. 18), зворотнім боком облікової картки платника станом на 19.11.2012 та на 05.12.2012 (а. с. 19-22, 26-30), долучених представником позивача до матеріалів позову.

З метою погашення податкового боргу податковим органом приймались заходи з погашення податкового боргу, а саме: особі відповідача були особисто вручені перша податкова вимога № 1/212 від 01.10.2008 (а. с. 12) та друга податкова вимога № 2/241 від 03.11.2008 (а. с. 11), про що свідчать підпис в графі вимоги «Податкову вимогу отримав» від 01.10.2008 та від 03.11.2008 відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, активи платника податків Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради були передані у податкову заставу, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 21346827 від 17.10.2008 (а. с. 13). Але зазначені вище заходи не призвели до позитивних результатів.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 269 Податкового Кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового Кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України, платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Відповідно до ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ст. 180 Податкового Кодексу України, платниками податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України) , незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Платник податку у відповідності із пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України КП «Відродження» Лозівської селищної ради протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, самостійно суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та земельного податку не сплатило, внаслідок чого за платником податків утворився податковий борг в загальній сумі 5813,40 грн.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, проводиться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні судом встановлено, що відповідачу КП «Відродження» Лозівської селищної ради було виставлено податкові вимогу та передано в податкову заставу його активи.

Оскільки зазначені вище податкові вимоги є чинними, доказів про їх відкликання суду не надано, суд прийшов до висновку, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

З вище викладеного вбачається, що до теперішнього часу податковий борг в загальній сумі 5813,40 грн. Комунальним підприємством «Відродження» Лозівської селищної ради не сплачений, вимоги про стягнення податкового боргу в установленому законом порядку не оскаржені, а тому сума боргу є узгодженою.

За таких обставин та у зв'язку з відсутністю заперечень з боку відповідача проти позовних вимог суд вважає, що позов Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради про стягнення податкової заборгованості в загальній сумі 5813,40 грн. є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись Податковим Кодексом України, ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158-164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у Слов'яносербському районі Луганської області Державної податкової служби до Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради про стягнення податкової заборгованості в загальній сумі 5813,40 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Відродження» Лозівської селищної ради (юридична адреса: 93745, Луганська область, Слов'яносербський район, смт. Лозівський, вул. Леніна, 7а, код ЄДРПОУ 34201901) з рахунків у банка, обслуговуючих платника, в рахунок сплати податкової заборгованості в загальній сумі 5813,40 грн. (п'ять тисяч вісімсот тринадцять гривень сорок копійок), з яких по податку на додану вартість в сумі 5125,00 грн. (п'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 00 копійок) перерахувати на р/р 31118029700298, код платежу 14010100, по земельному податку з юридичних осіб в сумі 688,40 грн. (шістсот вісімдесят вісім гривень сорок копійок) перерахувати на р/р 33211811700301, код платежу 13050105, одержувач УДКСУ у Слов'яносербському районі, код 37969169, банк ГУДКСУ в Луганській області, МФО 804013.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 21 грудня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва