Постанова № 28129767, 16.11.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12210/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: Від позивача: Бублейник В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур»до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232301 від 24.09.2012р.,-

ВСТАНОВИВ:

15.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001232301 від 24.09.2012р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі акту перевірки від 05.09.2012р. № 2617/22-2/355452222 було прийняте вищевказане податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем з податку на додану вартість у розмірі 434 081,00 грн., у тому числі за основним платежем 347 265,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 86 816,00 грн. Позивач вважає, що винесене відповідачем рішення є незаконним, таким, що істотно порушує права позивача та підлягає скасуванню з огляду на те, що під час перевірки позивачем було надано відповідачеві всі документи, про необхідність надання яких було висунуто вимогу відповідачем, а саме: установчі документи; декларації з ПДВ за березень 2011 року; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; договори, податкові та видаткові накладні; реєстр платіжних доручень, векселів, а тому висновки податкової інспекції в акті перевірки про те, що первинні документи до перевірки не надані не відповідають дійсності. Висновки стосовно нікчемності укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-КІТ» спростовуються в самому ж акті, де зазначено, що позивачем прийнято складське приміщення по договору суборенди № 26 від 02.04.2012р. укладеного з ПП «ТД «СТБ», а складських приміщень у ТДВ ШТВ «Дніпро» позивач в оренду не приймав, розрахункові операції проводилися між позивачем та ПП «ТД «СТБ». На думку позивача, не містить будь-яких обгрунтованих даних і висновок відповідача стосовно зайвого віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за березень-червень 2012р. на загальну суму 374 265 грн., які відповідно до приписів чинного законодавства дають підстави вважати, що дійсно позивачем допущені вищезазначені порушення. Також, позивач зазначає, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, що призвело до заниження об'єкту оподаткування, є незаконним та протиправним, оскільки факт поставки товару за договором № 6 від 27.02.2012р. та договором купівлі-продажу №12 від 28.03.2012р. укладених з ТОВ «Прес-КІТ», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» підтверджується всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, доставка підтверджується товарно-транспортною накладною, товар зберігається на складі позивача та вищезазначені операції відображені в бухгалтерському обліку, а тому посилання в акті на нікчемність вказаних правочинів на думку позивача є таким, що суперечить ст.ст. 203, 204, 215, 228 ЦК України, оскільки такі висновки податкового органу не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими та ст. 20 Податкового кодексу України відповідачеві не надає повноважень щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів. Крім того, позивач вказує і на те, що перевірка була проведена з порушенням норм чинного законодавства, а зроблені висновки не ґрунтуються на фактичних доказах.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак надав до канцелярії суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату посилаючись на виробничу (службову) необхідність(а.с.242).

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, вислухавши думку представника позивача, суд не находить підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки належних доказів на обґрунтування зазначеного клопотання щодо необхідності відкладення розгляду даної справи відповідачем не надано та, враховуючи, що представник відповідача особисто був повідомлений про час і місце розгляду справи ще 07.11.2012р., що підтверджується розпискою, наявною у справі (а.с.222), відповідач мав можливість та відповідний час для направлення будь-якого іншого представника позивача в судове засідання з урахуванням того, що у штаті відповідача є юридичний відділ, а тому суд приходить до висновку про зловживання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, своїми процесуальними правами направленими на затягування строків розгляду справи, встановлених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд визнає неявку відповідача в судове засідання не поважною та вважає, що викладені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, у відповідності до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, строки вирішення і розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів у відповідності до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням письмових заперечень на позов, наданих відповідачем.

Так, відповідач у запереченнях на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю посилаючись на те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства, а тому є правомірним, оскільки викладені доводи у позові позивачем не спростовують самого факту встановлених порушень. Перевіркою встановлено факт відсутності (не надання до перевірки) первинних документів щодо підтвердження права позивача на формування податкового кредиту в порушення п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, а тому підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту вартість товарів, придбаних у ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» в декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року в сумі 51 514 грн. При цьому, відповідач зазначає, що ВПМ ДПІ було повідомлено, що за адресою місця знаходження складських приміщень, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 1 розташоване ТДВ ШТФФ «Дніпро» та за результатами опитування заступника директора вказаного підприємства гр. ОСОБА_4 встановлено, що підприємство ТОВ «Санрайз Тур» йому невідомо та на теперішній час складських або будь-яких інших приміщень у ТДВ ШТФ «Дніпро» не орендує. Також було опитано і керівника підприємства ТОВ «Санрайз Тур» гр. ОСОБА_5 за результатами опитування якого встановлено, що гр. ОСОБА_5 майже не орієнтується в фінансово-господарській діяльності підприємства, що підтверджено відповідними поясненнями вищевказаних посадових осіб. Крім того, відповідач зазначає, що ним було отримано і акт за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ «Українська пивна компанія Одеса», яким встановлено, що методика декларування останнім податкових зобов'язань по контрагентах лише у Розрахунку коригування сум податку на додану вартість по податкової декларації (Д1) за березень 2012 року фактично вказує, що змінено ціну товарів на повну їх вартість (100%), що фактично у звітному або попередніх періодах, реалізовані не були. Таким чином відсутній і об'єкт коригування, а саме: реалізований товар (бочки). Податкові накладні, при даному виді податкового обліку не виписувались або виписувались на вартість товару, яка дорівнювала «нулю», що іде в протиріччя з податковим законодавством України.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.11.2007р. за № 12241020000039968 за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул.Шевченка, буд.10, офіс 1, перебуває на обліку у ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією виписки з ЄДРПОУ від 19.03.2012р., копією довідки з ЄДРПОУ від 20.03.2012р., копією статуту позивача та копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 23.01.2008р. (а.с.20-43).

Судом встановлено, що у період з 16.08.2012р. по 22.08.2012р. Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області державної податкової служби на підставі наказу від 14.08.2012р. № 716, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1, ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з підприємствами за березень 2012 року з урахуванням періодів за які проведені коригування.

За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт №2617/2-2/35545222 від 05.09.2012р.за висновками якого встановлено порушення ведення обліку підприємством ТОВ «Санрайз Тур» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 347 265,0 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 51 514 грн., за квітень 2012 року в сумі 195 257 грн., за червень 2012 року в сумі 100494 грн. (а.с.101-118).

В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки, 24.09.2012р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 434081 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 347 265,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 86 816 грн.(а.с.119).

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 20 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби мають право під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

У відповідності до п.78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, 05.07.2012р. податковою інспекцією було складено запит адресований позивачеві про надання пояснень та документального підтвердження господарських операцій підприємства за березень 2012 року щодо формування податку на додану вартість, який отриманий директором позивача - ОСОБА_5 17.07.2012р., що підтверджується відповідної відміткою на копії зазначеного запиту (а.с.231).

09.08.2012р. податковою інспекцією знову було сформовано запит про надання інформації щодо документального підтвердження сформованого у березні 2012р. підприємством податку на прибуток за договором постачання № 6 від 27.02.2012р. ТОВ «Телекомпанія «Прес-Кіт» та договору суборенди № 26 з ПП «ТД «СТБ» від 02.04.2012р. Зазначений запит отриманий був директором позивача - ОСОБА_5 15.08.2012р. про що свідчить відповідна відмітка на копії вказаного запиту (а.с.232).

23.08.2012р. у зв'язку з не наданням копій документів, податковою інспекцією знову вручено директору позивача ОСОБА_5 27.08.2012р. запит про надання інформації щодо документального підтвердження сформованого у березні 2012 року податку на додану вартість з контрагентами - ТОВ «Азимут», ТОВ «Українська пивна компанія Харків», ТОВ «Українська пивна компанія Львів», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» (а.с.233).

П.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно до п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

В матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на вищевказані запити первинних документів, які витребовував податковий орган у позивача декілька раз.

Згідно наданих суду копії наказу від 14.08.2012р. № 716, направлення на перевірку, їх було вручено позивачеві 15.08.2012р. про що свідчить відповідна відмітка за підписом директора позивача - ОСОБА_5Г.(а.с.236-237).

В подальшому, податковим органом була проведена відповідна документальна позапланова невиїзна перевірка, складено 05.09.2012р. відповідний акт та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2012р.(а.с.101-119).

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження щодо проведення документальних позапланових невиїзних перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошового зобов'язання за результатами перевірки відповідач дотримався вищевказаних норм чинного законодавства та діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

При цьому, представником позивача у ході судового розгляду справи не було надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що зазначена перевірка податковим органом була проведена з порушенням норм чинного законодавства та не зазначено, які ж саме порушення було допущено податковим органом.

З огляду на викладене, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт проведення перевірки відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та в чому таке порушення полягає.

Вирішуючи спір щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 24.09.2012р. на підставі акту перевірки від 05.09.2012р., суд приходить до висновку про те, що дане податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним, виходячи з наступного.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 27.02.2012р. між позивачем (замовником) та ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт» (постачальник) був укладений договір поставки товару № 6 (а.с.120-123).

За умовами даного договору ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт» як постачальник зобов'язувалася поставляти та передавати у власність позивача як замовника товар відповідно до видаткової накладної, а замовник (позивач) зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна, кількість та асортимент товару кожну окрему партію погоджуються сторонами попередньо, в межах погодженої видаткової накладної, яка є додатком до даного договору та є його невід'ємною частино. Якість товару, що поставляється постачальником повинна бути підтверджена сертифікатом відповідності на товари, які Держспоживстандартом України включені до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Датою поставки товару за даним договором визначена дата отримання товару на складі замовника (позивача) згідно з прибутково-видатковою накладною. Поставка товару здійснюється за рахунок замовника (позивача). Оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника як на умовах попередньої оплати, так і згідно цін, що вказуються в накладних, які є додатками до договору на протязі 60 календарних днів після отримання товару.

Згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт» як продавцем ТОВ «Санрайз Тур» як покупцю у березні 2012р. № 30, 31,32,28,27, 29 від 31.03.2012р. за якими було поставлено позивачеві квіткову продукцію в кількості 2389 шт., 7719 шт., 455600 ш., 7200 шт., 14356 шт., 452200 шт., 14764 шт.

В подальшому, позивач реалізував квіткову продукцію у червні 2012 року фізичним особам не платникам ПДВ про що свідчать виписані видаткові накладні у зв'язку з чим позивачем виписані податкові накладні від 01.06.2012р. № 60107, від 04.06.2012р. № 60402, від 04.06.2012р № 60403, від 07.06.2012р. № 60706, від 12.06.2012р. №61203, від 20.06.2012р. № 62005.

Однак для перевірки не були надані бухгалтерські регістри аналітичного та синтетичного обліку, які мають обєктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з придбання та продажу товарів, робіт, послуг покупцям та постачальникам; не надані сертифікати якості постановленого від ТОВ «Телерадіокомпанія «Прс-Кіт» товару з урахуванням умов договору; не надані журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 28, 301, 311, 361, 372, 631, 641 та первинні документи до них; не надані зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, послуг транспортування, не надані також і платіжні документи, які підтверджують оплату придбаного та проданого товару, вартість яких відображено у податкових деклараціях з ПДВ; позивачем не підтверджено і факт зберігання отриманого товару, так як відповідно до наданих для перевірки копій податкових накладних квіткова продукція отримана позивачем 31.03.2012р., а договір суборенди № 26 між позивачем та ПП «ТД СТБ» на оренду складського приміщення у м. Дніпропетровську по вул. Журналістів, 1 укладений лише 02.04.2012р.

Вказані документи не були надані позивачем також і в ході судового розгляду справи.

Із копій наявних в матеріалах справи пояснень заступника директора ТДВ ШТФ «Дніпро», розташованого у м. Дніпропетровську вул. Журналістів,1 ОСОБА_4 вбачається, що підприємство ТОВ «Санрайз Тур» йому не відоме та на теперішній час складських або будь-яких інших приміщень у ТДВ ШТФ «Дніпро» не орендує (а.с.234).

Крім того, відділом податкової міліції ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було опитано і керівника підприємства ТОВ «Санрайз Тур» гр. ОСОБА_5 та за результатами такого опитування було встановлено, що гр. ОСОБА_5 майже не орієнтується у фінансово-господарській діяльності підприємства про що свідчить зміст його пояснень наявних у справі (а.с.235).

У ході перевірки також не встановлено і факту передачі товарів від позивача до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товарів, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Також у позивача відсутні були і умови для здійснення господарських операцій, а саме: відсутній технічний персонал (оскільки з наявного в матеріалах справи штатного розпису вбачається, що на підприємстві працювало у спірний період від 5 до 7,5 осіб) та відвантаження такої кількості квіткової продукції, поставленої позивачеві неможливе за відсутності трудових ресурсів, які в здійснювали таке відвантаження, у позивача також відсутні і виробничі активи, транспортні засоби.

Окрім того, позивачем 28.03.2012р. було укладено договір купівлі-продажу № 12 з ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» (постачальник) згідно якого останній брав на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність позивачеві як покупцеві товар (тару), а покупець зобов'язувався приймати та оплачувати тару в асортименті. Згідно умов договору постачання товару за договором здійснюється постачальником на умовах самовивозу зі складу постачальника або складу третьої особи, вказаного постачальником ( у м.Запоріжжя). Постачання здійснюється відповідно замовленню покупця, в якому вказується назва, кількість, адреса та строк постачання. Право власності на товар, що постачається переходить до покупця з моменту отримання покупцем товару. Ціна на товар узгоджується при оформленні заявки. Покупець оплачує товар не пізніше наступного дня з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Товар отримується на підставі довіреності від 28.03.2012р. особисто ОСОБА_5.

ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» у березні 2012р. передало у власність позивачеві тарну продукцію у зв'язку з чим були виписані (оформлені) видаткові накладні та податкові накладні від 30.03.2012р. № 6454 6456, 6460, 6461, 6446, 6449, 6451. Як встановлено у ході перевірки станом на 30.08.2012р. по рахунку 631 по взаємовідносинах з ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» рахується кредиторська заборгованість в сумі 309 085,81 грн.

Під час перевірки позивачем не були надані по зазначеному договору купівлі-продажу бухгалтерські реєстри аналітичного та синтетичного обліку, які мають об'єктивно відображати проведення фінансово-господарських операцій з продажу товарів, робіт, послуг покупцям та замовникам; не надані сертифікати якості поставленого від ТОВ «Українська пивна компанія Одеса» товару з урахуванням умов договору; не надані журнали-ордери, оборотні відомості по бухгалтерським рахункам 28, 301, 311, 361, 372, 631, 641 та первинні документи до них; не надані зворотно-сальдові відомості руху товарних запасів, первинні документи, які свідчать про здійснення операцій з продажу та придбання товарів, послуг транспортування, не надані платіжні документи, які підтверджують оплату придбаного та проданого товару у податкових деклараціях з ПДВ; не підтверджено факт зберігання отриманого від ТОВ «Українська пивна компанія «Одеса» товару.

Вказані документи позивачем також не були надані суду і у ході судового розгляду справи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.п. «а» п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як вбачається з наданих суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції за вказаним вище договорами поставки, купівлі-продажу позивачем під час перевірки були надані копії договорів та виписані податкові накладні, видаткові накладні до перевірки не були надані про що свідчить зміст акту перевірки.

У ході судового розгляду справи були надані також прибуткові касові ордери від фізичних осіб, копії інвентаризаційного опису №003, № 004 від 30.09.2012р., копії актів інвентаризації від 30.09.2012р., копія довіреності на отримання матеріальних цінностей по договору поставки № 12 від 28.03.2012р., копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди складського приміщення, а також копія податкової декларації за квітень 2012р., які наявні в матеріалах справи.

Згідно п.44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

За таких обставин, та враховуючи, що під час перевірки вищевказані документи до перевірки не були надані, то у відповідності до вимог п.44.6 ст. 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності у зв'язку з чим надані в судове засідання вищевказані копії документів не можуть бути прийняті судом до уваги та оцінені як первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки на момент перевірки вони були відсутні про що свідчать неодноразові запити податкової інспекції про необхідність їх надання для перевірки.

Також, позивачем у ході судового розгляду справ не надано і доказів руху активів, зміна майнового стану платника податків, не надано доказів зберігання вказаного товару за відсутності у позивача відповідних складських приміщень для такого зберігання з урахуванням пояснень заступника директора ТДВ ШТФ «Дніпро» ОСОБА_4 (яке знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ вул.Журналістів, 1), не надано доказів яким саме транспортом перевозився товар та відповідні товарно-транспортні накладні або маршрутні листи також ні до перевірки, ні суду не надані.

При цьому, судом є безпідставними посилання позивача на те, що товар переводився ТЗ Вольво СА 68-62АА на склад позивача в м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 1 про що свідчить товарно-транспортна накладна, оскільки відповідна товарно-транспортна накладна суду не була надана, а також спростовано наявними в матеріалах справи доказами і факт оренди складського приміщення позивачем по вул. Журналістів, 1, де знаходиться зовсім інше підприємство.

Також не можуть бути прийняті до уваги і посилання позивача на те, що складські приміщення були орендовані згідно договору суборенди № 26 від 02.04.2012р. у ПП «ТД «СТБ», оскільки доказів передачі в оренду зазначеного приміщення від вказаного підприємства позивачеві також ні під час перевірки, ні суду не були надані.

Отже, сам факт укладення вищевказаних договорів суборенди, договорів поставки, купівлі-продажу між сторонами та складання податкових та видаткових накладних не можуть свідчити про реальність здійснення господарської операції за вказаними договорами.

При цьому, судом враховується і те, що під час проведення перевірки у директора підприємства позивача ОСОБА_5 були відібрані пояснення з приводу господарської діяльності підприємства з яких вбачається, що останній зовсім не орієнтується в господарській діяльності підприємства, не знає у якого підприємства він орендує складські приміщення, ким були укладені договори з ТОВ «Прес-Кіт» на поставку квіткової продукції, не знає, кому була реалізована квіткова продукція також не зміг відповісти з урахуванням того, що зазначив у поясненнях, що бухгалтерський облік веде саме він(а.с.235).

Таким чином, судом не встановлено у ході судового розгляду справи руху активів позивача, зміни його майнового стану, що свідчить про відсутність факту реальності вчинення господарської операції за вказаними договорами між сторонами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій за договорами з вищевказаними контрагентами позивача - ТОВ «Телерадіокомпанія «Прес-Кіт», ПП «ТД «СТБ», ТОВ «Українська пивна компанія Одеса», які наведені в акті перевірки від 05.09.2012р., а саме: відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність виробничих активів, відсутність транспортних засобів, відсутність документів, що підтверджують факти передачі товару від позивача до підприємств-покупців, відсутність документів, що підтверджують факт оплати товару, відсутність руху активів, відсутність зміни майнового стану позивача, що свідчить про нереальність здійснення господарської операції за вказаними договорами позивачем.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник позивача у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції, руху активів, зміни майнового стану платника податку та інше. Не приймаються судом до уваги і посилання позивача на відсутність повноважень у податкового органу на встановлення нікчемності правочинів, оскільки із висновків акту перевірки вбачається, що податковим органом під час перевірки досліджувалися лише питання щодо реальності чи нереальності вчинення господарської операції за договорами, а не їх нікчемність.

В той же час, податковим органом у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України доведено правомірність та законність викладених в акті перевірки висновків щодо заниження ТОВ «Санрайз Тур» податку на додану вартість всього у сумі 347 265,00 грн., в тому числі за березень 2012 року в сумі 51514 грн., за квітень 2012 року в сумі 195 257 грн., за червень 2012 року в сумі 100494 грн.

За таких обставин, визначення податковим органом позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 434081,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2012р. № 0001232301 є законним та правомірним, а тому в адміністративного суду відсутні підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, оскільки зазначене рішення прийняте у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому не має підстав і для задоволення даного позову.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 91, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Санрайз Тур» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232301 від 24.09.2012р. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 21.11.2012р.

Суддя С.О. Конєва