Постанова № 28129763, 17.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/13675/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЖукової Є.О. при секретаріБерднику С.О. за участю: представника відповідача Кірічек О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю "Екобинт" про визнання недійсної державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

09.11.2012р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобинт» про визнання недійсної державної реєстрації ТОВ «Екобинт» (код ЄДРПОУ 34588794), проведеною 07.09.2006р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з 07.09.2006р. з дати формування статутного капіталу.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Громадянин ОСОБА_4 є одним із засновників ТОВ «Екобинт». Відповідно до витягу з ЄДР розмір внеску ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Екобинт» складає 2 733 500,00грн.

Відповідно до відомостей, отриманих ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська громадянин ОСОБА_4 за період з 1998-2012р.р. отримав доходи у розмірі 477 400,19грн. На дату формування статутного фонду ОСОБА_4 має дохід у розмірі 11 585,99грн. Інших доходів від підприємницької діяльності він не отримував.

ОСОБА_4 до ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська за місцем реєстрації не звертався.

Таким чином, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська вважає, що при реєстрації ТОВ «Екобинт» були порушені приписи ч.3 ст.86 Господарського кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2012р. було відкрито провадження по справі та справа була призначена до судового розгляду.

В судове засідання, призначене на 17 грудня 2012 року позивач не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача з`явився, заперечував проти задоволення адміністративного позову, посилаючись на письмові заперечення від 23.11.2012р., в яких зазначив наступне.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що враховуючи те, що у переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання, які визначені ст.58 ГК України і ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця» відсутній документ про підтвердження фінансового (для юридичної особи) або майнового стану (для фізичної особи) засновників або будь-який акт оцінки майна чи аудиторський висновок, то вбачається необґрунтованість та неправомірність вимоги позивача щодо визнання недійсної державної реєстрації відповідача з дати формування статутного капіталу.

Також, відповідач зазначає, що позивач помилково вказує на те, що громадянин ОСОБА_4 є засновником товариства. Засновниками товариства з обмеженою відповідальністю «Екобинт» у 2006 році були наступні громадяни: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і статутний капітал товариства був сформований в розмірі 37 500,00грн. (рівними частками по 25% кожному). Громадянин ОСОБА_4 став учасником зазначеного товариства, не приймаючи участі у його створенні, лише у грудні 2008 року шляхом придбання часток.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення по справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія Витягу з ЄДРПОУ; копія довідки про отримані доходи; копія Наказу від 29.10.2012р. №226-в; копія реєстру поштового відправлення; копія протоколу від 22.11.2010р.; копія Рішення від 06.09.2006р.; копія протоколу від 11.12.2008р.; копія статуту ТОВ «Екобинт»; копія договору купівлі-продажу від 15.12.2008р.; копія змін до статуту ТОВ «Екобинт».

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача по даній справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 грудня 2008 року на загальних зборах учасників ТОВ «Екобинт» протоколом №8 від 11.12.2008р. було зафіксовано вихід зі складу учасників ТОВ «Екобинт» ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 згідно з їх власною заявою. Частки ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у статутному капіталі у розмірі 37 500,00грн., що становить 100% статутного капіталу, було вирішено передати у рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_9 шляхом укладання договору купівлі-продажу у статутному капіталі товариства.

15 грудня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, громадянин ОСОБА_5, громадянка ОСОБА_7 та громадянка ОСОБА_8 з одного боку, та громадянин ОСОБА_4 і ОСОБА_9 з іншого боку, уклали договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі у розмірі 100% - 37 500,00грн.

Відповідно до Витягу з ЄДРПОУ станом на 03.10.2012р. одним із засновників ТОВ «Екобинт» є ОСОБА_4.

Представником відповідача у судовому засіданні у якості письмових доказів, які спростовують твердження позивача щодо участі ОСОБА_4 у якості засновника ТОВ «Екобинт» в період 2006-2008р.р., були надані копії статутів ТОВ «Екобинт» за 2006 рік, 2007 рік та 2008 рік, з яких вбачається, що: у 2006 році засновниками вищевказаного товариства були наступні громадяни - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; у 2007 році засновниками вищевказаного товариства були наступні громадяни - ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8; і тільки з 2008 року засновниками вищевказаного товариства були наступні громадяни - ОСОБА_4та ОСОБА_9

Відповідно до ст.114 ЦК України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом. Господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Відповідно до ст.115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно ст.144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку. Рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства не пізніше триденного строку з дня його прийняття. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Статтею 58 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.

Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 86 Господарського кодексу України встановлено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об'єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом. Фінансовий стан засновників - юридичних осіб щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу господарського товариства у випадках, передбачених законом, має бути перевірений незалежним аудитором (аудиторською організацією) у встановленому порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтверджений довідкою органу державної податкової служби про подану декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), завіреною відповідним податковим органом.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами першою - сьомою цієї статті.

Також слід зазначити, що ст. 86 ГКУ присвячена внескам засновникам та учасникам. Відповідно до цього вбачається, що ГКУ виділяє такі категорії як засновник товариства та учасник товариства, Враховуючи положення чинного законодавства вбачається, що засновником товариства є особа, яка здійснила створення товариства, а учасник це особа, яка вступила до участі у товаристві після його створення. Це підтверджується нормами ст. 57 ГКУ, яка встановлює, що установчими документами суб'єкту господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання, який затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представником, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

При цьому, судом було встановлено, що позивач безпідставно прирівнює процедуру збільшення статутного капіталу юридичної особи відповідача у 2008 році шляхом внесення додаткових внесків учасниками юридичної особи відповідача - ОСОБА_4 та ОСОБА_9 до формування статутного капіталу, відбулося на підставі і у відповідності до ст.52 Закону України «Про господарські товариства», ст.87 Господарського кодексу України, ст.144 Цивільного кодексу України та ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» і жодним чином не стосується факту заснування юридичної особи відповідача.

Враховуючи те, що у переліку документів, необхідних для проведення державної реєстрації суб'єкта господарювання, які визначені ст.58 ГК України і ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця» відсутній документ про підтвердження фінансового (для юридичної особи) або майнового стану (для фізичної особи) засновників або будь-який акт оцінки майна чи аудиторський висновок, то вбачається необґрунтованість та неправомірність вимоги позивача щодо скасування державної реєстрації відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України від 15.05.2003р. №755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання судом недійсною державної реєстрації через допущенні при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та дослідженні письмові докази, зазначені вище та долучені до матеріалів справи свідчать про відсутність порушень, допущених при здійсненні державної реєстрації відповідача, що виключає у суду наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсною державної реєстрації ТОВ «Екобинт», проведеної виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з 07.09.2006р., з дати формування статутного капіталу.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, відповідачем було повною мірою доведено законність та обґрунтованість відмови в задоволенні адміністративного позову та спростовано доводи позивача, викладені в заявленому адміністративному позові, натомість позивачем жодними належними доказами в розумінні ст.70 КАС України та невиконання вимог ч.2 ст.72 КАС України не були спростовані доводи відповідача, що свідчить про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та тягне за собою відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобинт» про визнання недійсної державної реєстрації ТОВ «Екобинт» (код ЄДРПОУ 34588794), проведеною 07.09.2006р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з 07.09.2006р. з дати формування статутного капіталу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобинт» про визнання недійсної державної реєстрації ТОВ «Екобинт» (код ЄДРПОУ 34588794), проведеною 07.09.2006р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з 07.09.2006р. з дати формування статутного капіталу - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова