Рішення № 28128049, 11.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.12 р. Справа № 33/170

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Осадча А.М.,

суддя Стукаленко К.І.,

суддя Уханьова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства «Гермес-РО» м.Донецьк

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» м. Донецьк

про: стягнення основної суми заборгованості в сумі 160710,19грн., пені в сумі 12405,76грн., інфляційних витрат у розмірі 4579,94грн., 3%річних у розмірі 2100,90грн., штрафу в сумі 16071,02грн.

та за зустрічним позовом: Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» м.Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства «Гермес-РО» м.Донецьк

про стягнення 21 609,10грн.,

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): не з'явився,

від відповідача (за первісним позовом): Прядко О.Д. за довіреністю б/н від 23.01.2012,

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Гермес-Ро» (далі - ПП «Гермес-Ро») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міллер Брендз Україна» (далі - ПАТ «Міллер Брендз Україна») про стягнення основної заборгованості в сумі 160710,19грн., пені у розмірі 146676,26грн., інфляційних втрат у розмірі 4579,94грн., 3% річних у розмірі 2100,90грн., штрафу у розмірі 110786,16грн.

Ухвалою від 30.09.2011 року господарським судом Донецької області позовна заява ПП «Гермес-Ро» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №33/170.

ПАТ «Міллер Брендз Україна» звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до ПП «Гермес-Ро» про стягнення 21609,10грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2011 року прийнято зустрічну позовну заяву ПАТ «Міллер Брендз Україна» до ПП «Гермес-Ро» про стягнення 21609,10грн.

До прийняття рішення у справі ПП «Гермес-Ро» подало заяву про зменшення позовних вимог за первісним позовом, якою просив суд стягнути з ПАТ «Міллер Брендз Україна» суму основної заборгованості у розмірі 160710,19грн., пеню у розмірі 12405,76грн., інфляційні у розмірі 4579,94грн., 3% річних у розмірі 2100,90грн. та штраф у розмірі 16071,02грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.01.2012 року позов ПП «Гермес-Ро» задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Міллер Брендз Україна» на користь ПП «Гермес-Ро» суму основної заборгованості у розмірі 160710,19грн., пеню у розмірі 10361,79грн., 3% річних у розмірі 2029,72грн., інфляційні втрати у розмірі 2152,85грн., штраф у розмірі 16071,02грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ «Міллер Брендз Україна» відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012 року залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Міллер Брендз Україна» - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012року касаційна скарга ПАТ «Міллер Брендз Україна» задоволена частково, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012 року та рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2012 року у справі №33/170 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій вирішуючи спір не звернули уваги та відповідно до ст.844 ЦК України не дали правової оцінки кошторисній документації, як невід'ємної частини договору, не з'ясували чи передбачались кошторисом виконання робіт зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011 року на суму 98200,80грн. та 62509,39грн. та чи погоджувалась сторонами їх ціна. Також, вказав на те, що задовольняючи первісний позов в частині стягнення штрафу та пені суди попередніх інстанцій не врахували положень ст.61 Конституції України.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 14.06.2012р. призначено автоматичний розподіл справи №33/170. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду зазначеної справи визначено суддю Осадчу А.М.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.06.2012р. для розгляду справи №33/170 призначено судову колегію у складі: головуючого судді - Осадчої А.М., суддів: Захарченко Г.В., Макарової Ю.В.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2012р. справа №33/170 прийнята до провадження судовою колегією у зазначеному складі.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду Донецької області від 05.07.2012року, у зв'язку із знаходженням судді Макарової Ю.В. на лікарняному, склад судової колегії змінено, суддя Макарова Ю.В. замінена суддею Уханьовою О.О.

У зв'язку із знаходженням на лікарняному судді Захарченко Г.В., розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.09.2012року змінено склад судової колегії, а саме, замінено суддю Захарченко Г.В. на суддю Макарову Ю.В.

Згідно з розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 25.10.2012р., у зв'язку зі знаходженням судді Макарової Ю.В. у відпустці, склад судової колегії у справі №33/170 змінено, а саме: суддя Макарова Ю.В. замінена суддею

Стукаленко К.І., внаслідок чого, справа розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя - Осадча А.М., судді: Стукаленко К.І., Уханьова О.О.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2012р. здійснено зміну найменування відповідача за первісним позовом з Приватного акціонерного товариства «Міллер Брендз Україна» м.Донецьк на Приватне акціонерне товариство «Ефес Україна» м.Донецьк (далі - ПАТ «Ефес Україна»).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору №2107/10 від 21.07.2010р. позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. на загальну суму 160 710,19грн., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення основної суми заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору №2107/10 від 21.07.2010р., додатку №3 до договору, додаткових угод до договору, довідок про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2011р., актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 526, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 193, 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 1, 2, 12, 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позовні вимоги ПП «Гермес-Ро» розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, згідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 160710,19грн., пеню у розмірі 12405,76грн., інфляційні у розмірі 4579,94грн., 3% річних у розмірі 2100,90грн. та штраф у розмірі 16071,02грн.

Позиція відповідача за первісним позовом щодо заявлених позовних вимог викладена у відзиві від 18.10.2011р. на позовну заяву, письмових поясненнях від 10.11.2011р., від 21.11.2011р., від 12.12.2011р., від 04.07.2012р., від 19.07.2012р., від 22.08.2012р., від 10.10.2012р., від 10.12.2012р., від 11.12.2012р. та полягає в наступному.

Так, відповідач за первісним позовом заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог, посилається на те, що укладений сторонами договір №2107/10 від 21.07.2010р. не передбачав умов, за яких позивач може в односторонньому порядку змінювати вартість робіт за договором. Згідно з п.3.3 договору сума договору може бути змінена виключно на підставі додаткових угод. Сторони у передбаченому договором порядку не підписували додаткових угод на збільшення ціни договору на суму 98 200,80грн. та 62 509,39грн., зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011року роботи не були передбачені розробленою та доданою до договору кошторисною документацією. Пояснює, що сторонами не узгоджувались зміни до кошторису, виконання робіт зазначених в актах за лютий 2011р. на суму 98 200,80грн. та 62 509,39грн., що перевищує суму договору, без попередньої згоди замовника є перевищенням твердого кошторису, тому усі пов'язанні з цим витрати повинен нести Підрядник. Крім того, вважає, що акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. підписані з боку замовника неуповноваженими на те особами, оскільки працівники відповідача, що підписали акти, діяли поза межами повноважень, наданих їм довіреностями, згідно з якими, останнім надано право підписувати акти до укладених договорів тільки за умови, що у разі їх підписання сума договору не збільшиться. Також, пояснює, що відповідно до актів звірки взаєморозрахунків підписаних з боку ПП «Гермес-Ро» та скріплених його печаткою станом на 28.03.2011р. у відповідача за первісним позовом немає боргу за договором №2107/10 від 21.07.2010р., натомість саме заборгованість ПП «Гермес-Ро» перед ПАТ «Міллер Брендз Україна» складає 37 038,60грн. Зазначає, що відповідно до листа №12-2292 від 13.05.2012р. позивача за первісним позовом було повідомлено про розірвання договору №2107/10 від 21.07.2010р. на підставі п.9.9 договору, відповідно договір є розірваним з 24.05.2011р.

У підтвердження зазначених обставин, надав суду належним чином засвідчені копії: актів звірки взаємних розрахунків станом на 28.03.2011р., листа від 12-2292 від 13.05.2011р., фіскального чеку, довіреностей №2701/44 від 27.01.2011р., від 04.04.2011р., наказів генерального директора ПАТ «Міллер Брендз Україна» №69/1 від 20.04.2011р., 27/1 від 04.02.2011р., додатків до наказів, книги реєстрації наказів, пояснювальних Рути В.Н. та Басманова В.В., посадової інструкції на Юдіну О.А.

На виконання ухвал суду від 19.07.2012р. та від 23.08.2012р. надав засвідчені копії акту звірки за період з 01.01.2010р. по 31.12.2011р., довіреностей від 25.01.2011р., від 12.08.2009р., від 12.08.2010р., наказу №6-К від 11.01.2011р., останньої та першої сторінок наказу №250-КВ від 30.10.2009р., посадової інструкції ДИ-№001-06-02, посадової інструкції директора підприємства технічного департаменту, посадової інструкції начальника служби пивоваріння технічного департаменту, додаткових угод, договірних цін та локальних кошторисів до договору №2701/10 від 27.01.2011р.

23.11.2011р. представником позивача за первісним позовом надані письмові пояснення щодо заперечень відповідача на первісний позов, за якими останній зазначає, що акти звіряння взаємних розрахунків станом на 28.03.2011р. не відповідають дійсності та не відносяться до спірного договору, сума 37 038,60грн. була сплачена як передплата за іншим договором. Крім того, вказав на те, що ним була отримана претензія ПАТ «Міллер Брендз Україна» №12-2824 від 10.06.2011р., де, серед іншого, відповідач за первісним позовом підтвердив факт існуючої заборгованості за договором №2107/10 від 21.07.2010р. та її розмір, що складає 160 710,19грн. Крім того, пояснив, що про накази №69/1, №27/1, а також про перевищення повноважень особами, які підписували акти виконаних робіт, відповідач не повідомив позивача ні під час виявлених порушень, ні під час розірвання відносин.

У письмових поясненнях, наданих суду 02.07.2012р. позивач за первісним позовом підтримав заявлені позовні вимоги, додатково зазначив, що загальна орієнтовна сума договору складає 1 107 861грн.60коп., в тому числі ПДВ - 184 643,60грн. Виконані підрядником роботи у період з жовтня 2010р. по лютий 2011р. на загальну суму 1129470грн.75коп. оплачені замовником в повному обсязі. 01.02.2011р. та 18.04.2011р. сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. на суму 98200грн.80коп. та 62509грн.39коп. відповідно. Належність вказаних актів до договору підтверджується посиланням на вказаний договір безпосередньо у зазначених актах. Отже, враховуючи, що вказані вище акти за лютий 2011р. підписані уповноваженими особами замовника та скріплені відбитками печаток підприємств, вказані роботи прийняті останнім без заперечень, що свідчить про погодження замовником ціни робіт.

Протягом розгляду справи, позивач за зустрічним позовом надав суду належним чином засвідчені копії актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за договором №2107/10 від 21.07.2010р., виписки з банківського рахунку ПП «Гермес-Ро», претензії ПАТ «Міллер Брендз Україна» №12-2824 від 10.06.2011р., додаткових угод, договірних цін та локальних кошторисів до спірного договору.

Позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві просить суд стягнути з ПП «Гермес-Ро» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 21 609,10грн.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви заявник посилається на той факт, що сума договору №2107/10 від 21.07.2010р. (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами), складає 1107861,60грн., однак відповідачу за зустрічним позовом перераховано 1129470,75грн. Таким чином, правових підстав для утримання суми у розмірі 21609,10грн. у відповідача не має, відповідно відповідачем за зустрічним позовом безпідставно отримано грошові кошти в сумі 21609,10грн., тому зазначена сума підлягає поверненню.

На підтвердження зазначених у зустрічному позові обставин позивач за зустрічним позовом надав суду належним чином засвідчені копії договору №2107/10 від 21.07.2010р., додатків №№2,3 до договору, додаткових угод до договору, банківських виписок.

Нормативно свої вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує статтями 20, 60 ГПК України, статтями 188 ГК України, статями 637, 654, 837, 843, 1212 ЦК України.

03.11.2011р. та 23.11.2011р. ПП «Гермес-Ро» надало суду заперечення щодо зустрічного позову, де заперечує проти заявлених вимог, посилаючись на те, що згідно п.3.1 договору №2107/10 від 21.07.2010р. загальна орієнтовна сума договору складає 1107861грн.60коп., відповідно сума договору не є твердою. Зазначило, що ПП «Гермес-Ро» виконувало роботи на замовлення ПАТ «Міллер Брендз Україна» як за договором №2107/10 від 21.07.2010р., так і без письмового договору. ПАТ «Міллер Брендз Україна» здійснювало оплату згідно з кожною частиною виконаної роботи. Всього первісним відповідачем за договором №2107/10 від 21.07.2010р. було перераховано 1 129 471,00грн. Замовник не заперечував проти виконання робіт, прийняв результат робіт та оплатив зазначені роботи, тому ПП «Гермес-Ро» вважає, що кошти отримані ним правомірно.

Представник позивача у судове засідання 11.12.2012року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник ПАТ «Ефес Україна» у судовому засіданні 11.12.2012року заперечував проти первісних позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та наступних письмових поясненнях, підтримав зустрічні позовні вимоги.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши пояснення представників сторін, які надавались у судових засіданнях, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

21.07.2010року між ЗАТ «Сармат» (Замовник) та Приватним підприємством «Гермес-РО» (Підрядник) укладено договір №2107/10, за умовами якого Підрядник зобов'язався виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ЗАТ «Сармат», за адресою: проспект Ілліча, 106, м. Донецьк, 83059.

Відповідно до ч.1 розділу 1 Статуту ПАТ «Міллер Брендз Україна», зареєстрованого у встановленому порядку 17.12.2010р., товариство є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» та зміною найменування ЗАТ «Сармат», яке є правонаступником Спільного україно-американського підприємства «Донецький пивоварний завод» у формі акціонерного товариства закритого типу, що було створено за рішенням Організації орендарів Донецького пивоварного заводу та Корпорацією D.B.S. Amerika Inc. (США) та зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 14.01.1994р. №32-р., на ПАТ «Міллер Брендз Україна». ПАТ «Міллер Брендз Україна» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ «Сармат», що вперше було зареєстровано в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Донецької міської ради 26.11.2001р. за реєстраційним №04052844Ю0060420.

Згідно з новою редакцією Статуту ПАТ «Ефес Україна», зареєстрованою 05.11.2012р. Державним комітетом Донецької міської ради, ПАТ «Ефес Україна» є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані і зміною назви ПАТ «Міллер Брендз Україна» на ПАТ «Ефес Україна».

Як наслідок, суд вважає, стороною зазначеного договору, а саме, Замовником, відповідача за первісним позовом.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, без складання протоколу розбіжностей.

Пунктом 9.7. договору (в редакції додаткової угоди №5 від 21.12.2010р.) погоджено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2011р., однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У розділі 3 договору сторони домовились про загальну суму договору та порядок оплати.

Згідно п.3.1 договору загальна орієнтовна сума договору складає 700 000,00грн., в тому числі ПДВ - 116 666,70грн. Загальна сума договору може корегуватись у відповідності з п.3.3 цього договору.

В матеріалах справи містяться засвідчені копії локальних кошторисів із розрахунком договірної ціни на демонтаж технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ЗАТ «Сармат».

Пунктом 3.3. договору сторони домовились, що загальна сума договору може бути змінена сторонами на підставі укладеної додаткової угоди у випадках зміни складу та обсягів робіт та зміни за погодженням сторін кількості та ціни матеріалів та механізмів, що використовуються, передбачених кошторисом.

Відповідно до зазначеного пункту договору сторонами укладено додаткові угоди №1 від 22.10.2010р., №2 від 08.11.2010р., №3 від 22.11.2010р. та №4 від 17.12.2012р.

При цьому, кожного разу при внесенні змін до договору, сторонами узгоджувався кошторис, в якому зазначався обсяг робіт та їх ціна. Внаслідок чого, сторони доповнювали перелік додатків до договору (розділ 10), зазначаючи в ньому підписаний кошторис.

Так, згідно додаткової угоди №4 від 17.12.2010р. до договору сторони змінили п.1.1. та виклали його в наступній редакції: «Підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху, котла ДКВР-10 енерго-механічного цеху, вакуумної ділянки будівлі солодженого цеху, елеватору, прибирання будівельного сміття на території ЗАТ «Сармат» за адресою: проспект Ілліча, 106, м.Донецьк, 83059».

Сторонами змінена також загальна орієнтовна сума договору, що відповідно до додаткової угоди №4 від 17.12.2010р. складає 1 107 861,60грн., в тому числі ПДВ - 184643,60грн.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії локальних кошторисів та договірних цін, підписаних сторонами при укладанні додаткових угод до договору.

Однак, зазначені локальні кошториси та договірні ціни не містять посилань ані на спірний договір, ані на додаткові угоди.

З огляду на види робіт зазначених у локальних кошторисах та договірних цінах, дати їх складання, а також враховуючи той факт, що обидві сторони вважають, що дані документи укладені саме відповідно до спірного договору (додаткових угод до нього) та надали суду ідентичні примірники таких документів, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи локальні кошториси та договірні ціни є додатками до договору №2107/10 від 21.07.2010р., що підписані сторонами з метою визначення обсягів та вартості робіт.

У відповідності до п. 3.2.2. договору кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання замовником акту виконаних робіт (форми КБ-2в).

Згідно п.4.4. договору при завершенні робіт підрядник надає замовнику акт виконаних робіт встановленої форми. Замовник протягом 3-х календарних днів з дня отримання акту зобов'язаний направити підряднику підписаний акт у випадку відсутності претензій з боку замовника щодо якості виконаних робіт.

У відповідності до зазначеного пункту договору, сторонами підписані акти приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 1 129 470,75грн.

Акти підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Отже, суд вважає, що вказані роботи прийняті Замовником без заперечень.

За п.3.2.2. Договору кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання Замовником акту виконаних робіт (форми КБ-2в).

Так, відповідно до банківської виписки з рахунку, яка міститься в матеріалах справи (арк.справи 140, том 1), замовником сплачено підряднику 1 129 470,75грн. При цьому, в призначенні платежу підставою здійснення оплати зазначено «договір №2107/10 від 21.07.2010р.».

Крім того, сторонами 01.02.2011р. та 18.04.2011р. підписані акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. на суму 98 200,80грн. та на суму 62 509,39грн. відповідно. Акти містять посилання на договір №2107/10 від 21.07.2010р.

Проте, зазначені акти відповідачем за первісним позовом не оплачені, у зв'язку з чим ПП «Гермес-Ро» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 160 710,19грн., пені, інфляційних витрат, 3% річних та штрафу.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, у відзиві на позовну заяву та наступних письмових поясненнях зазначив, що ПП «Гермес-Ро» в односторонньому порядку збільшена сума договору, оскільки роботи, зазначені в актах приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011р., ним не замовлялись, додаткових угод та кошторисної документації для їх виконання, як передбачено умовами договору, сторони не підписували.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.525, 526 ЦК України).

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу ст.853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

При цьому, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ст.882 ЦК України).

Відповідно до ст.843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ст.844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Якщо договір підряду укладається за результатами переговорів сторін, рішення щодо застосування приблизної або твердої договірної ціни, порядку погодження кошторису та проведення розрахунків приймаються за домовленістю сторін.

Кошторис - це документ, в якому зазначається постатейний перелік витрат на виконання робіт і який є додатком до договору підряду, його невід'ємною частиною. Він дозволяє встановити не тільки розмір ціни, а й чітко визначити її складові елементи. Скласти його може як замовник так і підрядник. Вказаний документ стає складовою підрядного договору тільки після погодження і затвердження його замовником.

Для договорів будівельного підряду кошторис складається в обов'язковому порядку.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

В силу частини 1, 3 ст.843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 2 статті 632 ЦК передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК встановлено, що зміна договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не передбачено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 17.12.2010року, загальна орієнтовна сума договору складає 1 107 861,60грн., в тому числі ПДВ -184 643,60грн. Загальна сума договору може корегуватись у відповідності з п.3.3. цього договору.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що загальна сума договору може бути змінена сторонами на підставі укладеної додаткової угоди у випадках зміни складу та обсягів робіт та зміни за погодженням сторін кількості та ціни матеріалів та механізмів, що використовуються, передбачених кошторисом.

Всупереч умов укладеного договору №2107/10 від 21.07.2010р., додаткові угоди на виконання робіт зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2011р. сторонами не укладались.

23.10.2012р. позивач за первісним позовом подав суду заяву про залучення до матеріалів справи документів, серед іншого, договірні ціни на суму 98 200,80грн. та на суму 62 509,39грн. та локальні кошториси на демонтаж технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ПАТ «Міллер Брендз Україна», що виконуються у 2011 році, складені станом на 01.02.2011р. Проте, вказані договірні ціни та локальні кошториси підписані лише з боку ПП «Гермес-Ро», підпис з боку Замовника на вказаних документах відсутній.

Відповідач за первісним позовом у письмових поясненнях від 10.12.2012р. пояснив, що підрядник не звертався до нього з заявою про виконання додаткових робіт, підтвердив, що договірні ціни на суму 98 200,80грн. та на суму 62 509,39грн., а також локальні кошториси від 01.02.2011р. відповідачем за первісним позовом не підписувались.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язків сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не приймає до уваги надані позивачем за первісним позовом договірні ціни на суму 98 200,80грн. та на суму 62 509,39грн. та локальні кошториси на демонтаж технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ПАТ «Міллер Брендз Україна», що виконуються у 2011 році, оскільки зазначені документи не узгоджені з Замовником та не підписані з його боку. Таким чином, позивач за первісним позовом не надав суду відповідних доказів, які б свідчили про узгодження з відповідачем додаткових робіт, що зазначені в актах приймання виконаних будівельних робіт за 2011р.

Відповідно до частини 3 ст.877 ЦК України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв'язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов'язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов'язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника.

Частиною 4 статті 877 ЦК України передбачено, що якщо підрядник не виконав обов'язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи.

Ухвалою від 21.11.2012р. суд зобов'язав позивача за первісним позовом надати докази на підтвердження звернення до відповідача за первісним позовом з повідомленнями щодо необхідності проведення додаткових робіт, які фактично виконані за спірними актами.

Однак, такі докази позивачем за первісним позовом суд не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення сум, що перевищують узгоджені сторонами обсяги робіт, є безпідставними, оскільки доказів повідомлення відповідача за первісним позовом про необхідність проведення додаткових робіт ПП «Гермес-Ро» суду не надало.

Таким чином, судом встановлено, що сторонами не укладались додаткові угоди на виконання робіт зазначених в актах виконаних робіт за лютий 2011р., що є обов'язковим в силу ст. 654 ЦК України та пунктів 3.1, 3.3 договору. Відповідні кошториси та договірні ціни двома сторонами також не підписувались.

Таким чином, відсутність підписаних сторонами додаткових угод, узгоджених договірних цін та локальних кошторисів на додатково виконані підрядні роботи свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо збільшення об'ємів робіт та їх вартості за спірним договором №2107/10 від 21.07.2011р.

Крім того, пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

З письмових пояснень відповідача за первісним позовом випливає, що акти за лютий 2011р. підписані з боку ПАТ «Міллер Брендз Україна» начальником служби пивоваріння Рутою В.М. та директором підприємства Технічного департаменту Басмановим В.В. Однак, зазначені особи при підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт вийшли за межі повноважень наданих їм довіреностями.

Судом встановлено, що за довіреністю від 27.01.2012р. за №2701/44, що видана ПАТ «Міллер Брендз Україна» на ім'я Рути В.М., останній надано право підписувати акти до укладених договорів тільки за умови, що у разі їх підписання сума договору не збільшиться. Аналогічні обмеження містить довіреність від 04.04.2011р., видана Басманову В.В.

В матеріалах справи наявні пояснювальні записки Рути В.М. та Басманова В.В. від 19.04.2011р. та від 03.02.2011р., в яких зазначені особи обґрунтували причини та підтвердили факт перевищення повноважень наданих їм відповідними довіреностями.

Згідно наказів генерального директора ПАТ «Міллер Брендз Україна» від 04.02.2011р. та від 20.04.2011р. начальника служби пивоваріння Руту В.М. та директора підприємства Технічного департаменту Басманова В.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за перевищення службових повноважень (арк. справи 84-87, том 2).

Матеріали справи місять посадові інструкції зазначених осіб, які також не містять відповідних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011р. з боку ПАТ «Міллер Брендз Україна» підписані начальником служби пивоваріння Рутою В.М. та директором підприємства Технічного департаменту Басмановим В.В. з перевищенням повноважень, наданих їм відповідними довіреностями.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначених осіб та нездійснення оплати виконаних робіт за актами за лютий 2011р. свідчить про те, що відповідач за первісним позовом не схвалював дій Рути В.М. та Басманова В.В. щодо підписання актів за лютий 2011р.

Таким чином, роботи, які були виконанні Підрядником за межами договору та без відповідного узгодження їх з Замовником, останнім в установленому порядку не прийняті.

Водночас, суд відхиляє доводи відповідача за зустрічним позовом щодо актів звірки взаєморозрахунків станом на 28.03.2011р., відповідно до яких у відповідача за первісним позовом немає боргу за договором №2107/10 від 21.07.2010р., натомість саме заборгованість ПП «Гермес-Ро» перед ПАТ «Міллер Брендз Україна» складає 37 038,60грн. Зазначені акти не приймаються судом до уваги, оскільки не містять посилань на спірний договір №2107/10 від 21.07.2010р. та/або акти приймання виконаних будівельних робіт за цим договором. Більш того, їх наявність жодним чином не впливає на висновок суду щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог.

В матеріалах справи міститься копія листа ПАТ «Міллер Брендз Україна» №2824 від 10.06.2011р. адресованого ПП «Гермес-Ро», де зазначено, що на виконання умов договору №2107/10 від 21.07.2010р. ПП «Гермес-РО» була виконана частина робіт з демонтажу технологічного обладнання старого бродильно-лагерного цеху ПрАТ «Міллер Брендз Україна» на загальну суму 160710грн.19коп., а саме:

- на суму 98200грн.80коп., що підтверджується актом б/н за лютий 2011р., підписаним уповноваженим представником ПрАТ «Міллер Брендз Україна» 02.02.2011р.,

- на суму 62509грн.39коп., що підтверджується актом б/н за лютий 2011р., підписаним уповноваженим представником ПрАТ «Міллер Брендз Україна» 24.03.2011р.

Також зазначено, що на дату складання цього листа згідно з даними бухгалтерського обліку ПрАТ «Міллер Брендз Україна» у ПрАТ «Міллер Брендз Україна» перед ПП «Гермес-РО» існує кредиторська заборгованість по договору №2107/10 від 21.07.2010р. на суму 160710грн.19коп. (арк. справи 92-95, том 2).

З вказаного листа вбачається, що останній підписаний з боку ПАТ «Міллер Брендз Україна» директором фінансовим Корніш Р.А.

Довіреністю від 25.01.2011р., що видана ПАТ «Міллер Брендз Україна» на ім'я Директора фінансового Корніш Роя Алана, визначено коло наданих йому повноважень., зокрема певних видів договорів, додаткових угод, специфікацій, додатків, актів до договорів. Проте, як випливає із зазначеної довіреності Директору фінансовому Корніш Р.А. не надано повноважень на підписання листів, зокрема, претензій.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що зазначений лист №2824 від 10.06.2011р. підписаний неуповноваженою особою та відповідно не може свідчити про визнання факту виконання робіт за умовами договору та наявності заборгованості.

За таких обставин, приходить до висновку, що первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ПП «Гермес-Ро» не довів факту порушення відповідачем умов договору щодо оплати підрядних робіт, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для стягнення основного боргу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Беручи до уваги, що за змістом ст. 625 ЦКУкраїни та статей 216, 230 ГК України заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних витрат, пені та штрафу є похідними за своїм розрахунком від обсягу заборгованості, що виступає базою їх нарахування, недоведеність розміру заборгованості унеможливлює і стягнення решти означених вимог.

Зустрічні позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони узгодили суму договору №2107/10 від 21.07.2010р., яка склала 1107861грн.60коп., однак перераховано відповідачу (за зустрічним позовом) 1129470грн.75коп. Таким чином, правових підстав для утримання суми у розмірі 21609грн.10коп. у відповідача не має, тому зазначена сума підлягає поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідно до листа №12-2292 від 13.05.2011р. ПАТ «Міллер Брендз Україна» повідомило ПП «Гермес-Ро» про дострокове розірвання договору №2107/10 від 21.07.2011р. з 24 травня 2011р. Лист відправлений на адресу ПП «Гермес-Ро», що підтверджується копією фіскального чеку ДП «Укрпошта», що наявний в матеріалах справи (арк.справи 75, том 2).

Позивач за первісним позовом проти факту розірвання спірного договору не заперечує.

За приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Як встановлено судом, підрядником виконано підрядні роботи на загальну суму 1129470грн.75коп., про що свідчать акти приймання виконаних робіт підписані з обох сторін з прикладанням печаток підприємств. Зазначені роботи були прийняті Замовником без заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом сплатив ПП «Гермес-Ро» повну вартість виконаних робіт, що підтверджується банківською випискою з рахунку. При цьому, в призначенні платежу підставою здійснення оплати зазначено «договір №2107/10 від 21.07.2010р.».

Таким чином, підписавши у встановленому договором порядку акти виконаних підрядних робіт на загальну суму 1129470грн.75коп., тобто прийнявши виконані роботи за договором №2107/10 від 21.07.2010р. та здійснивши оплату їх вартості в повному обсязі, Замовник своїми діями погодився з обсягом виконаних робіт. Зазначене підтверджується також тим, що оплата здійснювалась Замовником з посиланням на спірний договір.

З огляду на викладене, до правовідносин сторін у даній справі норми статті 1212 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки грошові кошти сплачені відповідачем за фактично виконані та прийняті в установленому порядку роботи на підставі укладеного сторонами договору №2107/10 від 21.07.2010р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги про стягнення 21609грн.10коп. задоволенню не підлягають з огляду на їх є безпідставність та необґрунтованість.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 525, 526, 632, 654, 837, 843, 844, 853, 854, 875, 877, 882, Цивільного кодексу України; ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Гермес-РО" м.Донецьк до Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» м.Донецьк про стягнення основної суми заборгованості в сумі 160710грн.19коп., пені в сумі 12405грн.76коп., інфляційних витрат у розмірі 4579грн.94коп., 3%річних у розмірі 2100грн.90коп., штрафу в сумі 16071грн.02коп. відмовити повністю.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Ефес Україна» м.Донецьк до Приватного підприємства "Гермес-РО" м.Донецьк про стягнення 21609грн.10коп. відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 11.12.2012року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 17.12.2012року.

Головуючий суддя Осадча А.М.

Суддя Стукаленко К.І.

Суддя Уханьова О.О.