Рішення № 28128048, 10.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.12 р. Справа № 5006/6/122/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

при секретарі судового засідання Бевз Х.О.

розглянув матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрісол» м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов - Агрогрупп» м.Маріуполь, Донецької області

про стягнення 101 717,48грн.

за участю

представників сторін:

від позивача - Борт І.В. - представник по довіреності від 20.11.12р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрісол» м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов - Агрогрупп» м.Маріуполь, Донецької області суми заборгованості у розмірі 102 217,48грн.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копії видаткових накладних №00-26/05/7 від 26.05.2011р., №00-25/05/18 від 25.05.2011р., №00-05/05/10 від 05.05.2011р., №00-05/05/09 від 05.05.2011р., копії довіреностей №53/2011 від 25.05.2011р., №52/2011 від 25.05.2011р., №48/2011 від 05.05.2011р., №49/2011 від 05.05.2011р., копії рахунків-фактури №25057 від 25.05.2011р., №25054 від 25.05.2011р., №14044 від 14.04.2011р., №05051 від 05.05.2011р., копії платіжних доручень, копію вимоги від 31.08.2012р.

21 листопада 2012р. через канцелярію господарського суду від позивача у матеріали справи надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 21.11.2012р. в порядку ст.22 ГПК України, оскільки відповідачем частково виконане грошове зобов»язання на суму 500грн., про що свідчить платіжне доручення №25 від 31.10.2012р., тому просить суд стягнути з останнього 101 717,48грн. Суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданої заяви.

Відповідач в судові засідання без пояснення причин жодного разу не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

Проте, поштовий конверт був повернутий підприємством зв»язку на адресу суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.3.9.1 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. таке повідомлення вважається належним.

У судовому засіданні 10.12.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги, наполягаючи на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача у світлі приписів ст.ст.4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в с т а н о в и в :

між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрісол» м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азов - Агрогрупп» м.Маріуполь, Донецької області була досягнута усна домовленість, відповідно якої позивачем поставлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов - Агрогрупп» м.Маріуполь, Донецької області товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Господарським судом встановлено, що по видатковим накладним №00-26/05/7 від 26.05.2011р., №00-25/05/18 від 25.05.2011р., №00-05/05/10 від 05.05.2011р., №00-05/05/09 від 05.05.2011р. позивач передав, а повноважна особа відповідача отримала товар на загальну суму 125 921,64грн.

Поставлений згідно означених видаткових накладних товар на підставі довіреностей №53/2011 від 25.05.2011р., №52/2011 від 25.05.2011р., №48/2011 від 05.05.2011р., №49/2011 від 05.05.2011р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Видаткові накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей були складені на підставі рахунків-фактури №25057 від 25.05.2011р., №25054 від 25.05.2011р., №14044 від 14.04.2011р., №05051 від 05.05.2011р.

Частково товар був сплачений відповідачем у сумі 24 204,16грн.

01 вересня 2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про стягнення заборгованості у сумі 102 217,48грн. Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст.509 ЦК України у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботу, оплатити кошти та інше або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його боргу, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, які зазначені у статі 11 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

В силу наведених вище положень законодавства прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до змісту товаросупровідних документів на неї. Відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплати.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що у позивача настало право вимоги від відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 101 717,48грн. на підставі видаткових накладних та рахунків-фактури, зазначених у цих накладних, з урахуванням вимог ст.692 ЦК України.

Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення боргу у сумі 101 717,48грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 044,34грн. Заявою від 21.11.2012р. позивачем зменшено розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній часині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 9,99грн.

В решті судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрісол» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов - Агрогрупп» м.Маріуполь, Донецької області про стягнення 101 717,48грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азов - Агрогрупп» м.Маріуполь, Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрісол» м.Київ заборгованість у сумі 101 717,48грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2 034,35грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрісол» (01113, м.Київ, вул.Професора Підвисоцького, буд.6в, ЄДРПОУ 32110823) судовий збір у розмірі 9,99грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №1055 від 18.10.2012р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 10.12.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2012р.

Суддя Подколзіна Л.Д.