Ухвала суду № 28123562, 23.10.2012, Апеляційний суд міста Севастополя

23.10.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2130/2012р. Головуючий у першій

інстанції Кукурекін К.В.

категорія 27 Доповідач у апеляційній інстанції Водяхіна Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2012 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Водяхіної Л.М.,

суддів - Алєєвої Н.Г., Клочко В.П.

при секретарі - Лашкевич Н.О.,

за участю представника

позивача - Сіроштан Н.М.,

представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 28 грудня 2011 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/13-23/33/34-08 від 03.06.2008 року та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 та просило суд стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 943422,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 червня 2008 року між банком і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №010/13-23/33/34-08. Відповідно до вказаного кредитного договору ОСОБА_5 були надані кредитні кошти у розмірі 99900,00 доларів США, зі сплатою 14,5% річних, зі строком повернення до 01 червня 2010 року. Впродовж тривалого періоду часу відповідач узяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим, в наслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 943422,56 грн.

У грудні 2011 року відповідач ОСОБА_5 з вернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" та просив суд розірвати кредитний договір, зобов'язати банк перерахувати усі платежі сплачені ОСОБА_5 Стверджував, що спірній договір суперечить діючому законодавству, оскільки він містить положення, які значно погіршили положення позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_5, як боржника, а саме відповідач по зустрічному позову, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 ЦК України, ст.ст.3,5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення "Про порядок видачі Національними банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу".

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 28 грудня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором 010/13-23/33/34-08 від 03 червня 2008 року задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (р/с 290931576 в ЦСО КРД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 324021, код ОКПО 20680287) суму заборгованості за кредитним договором "010/13-23/33/34-08 від 03 червня 2008 року у розмірі 943422 грн.56 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представник відповідач ОСОБА_5 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду, та ухвалення нового, яким просить суд постановити рішення відповідно до висновків проведеної по справі економічної експертизи, та просить суд задовольнити зустрічну позовну заяву, вважає, що рішення суду постановлено при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з неналежного виконання відповідачем, прийнятих на себе договірних зобов'язань.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи видно, що 03 червня 2008 року між Банком і ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №010/13-23/33/34-08. Згідно з умовами вказаного кредитного договору, ОСОБА_5 були надані кредитні засоби у розмірі 99 900, 00 доларів США, зі сплатою 14,5% річних строком до 01 червня 2018 року.

Згідно умов договору, відповідач зобов'язалась оплачувати банку відсотки за користування кредитом щомісячно, а так само погашати кредит згідно встановленого графіку, однак в супереч умовам договору відповідач не виконала свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем, чим порушив вимоги кредитного договору, своєчасно кредит не повернув та не сплатив відсотки за користування грошовими коштами, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 943422,56 грн.

Згідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За правилом ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позивальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що відповідач, відповідно до частини 3 ст.10 ЦПК України не представив доказів повної та своєчасної оплати кредитного договору, тому як матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору у сумі 943422 грн.56 коп.

Розрахунок заборгованості судом першої інстанції, всупереч доводам апелянта, проведений вірно, ґрунтується на повно та всебічно досліджених обставинах справи та належній оцінці усіх наявних у справі доказів, узгоджується з наведеними вимогами закону та умовами кредитного договору і сумнівів у колегії судів не викликає.

Відповідно до ст.ст.524, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися у встановлений термін відповідно до вказівки закону і договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки. є

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо задоволення позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/13-23/33/34-08 від 03.06.2008 року.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо залишення зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії - без задоволення, оскільки відповідно до ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України- гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, крім того вищевказана стаття кодексу має відсильний характер. Тобто, законодавець визначив, що у випадках, прямо передбачених законом, резиденти мають право здійснювати валютні операції та використовувати іноземну валюту як засіб платежу.

Згідно зі ст.5 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року №15-93, валютні операції проводяться на підставі ліцензії - генеральної або індивідуальної - Національного банку України.

Законодавством не передбачено необхідність отримання індивідуальної ліцензії ні банком ні позичальником для отримання чи повернення кредиту в іноземній валюті, за умови наявності в уповноваженого банка належно оформленої генеральної ліцензії з дозволом на здійснення валютних операцій.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи ОСОБА_5 по зустрічному позову, про те, що гривня є єдиним законним засобом платежу на території України (відповідно до ст.99 Конституції України, ст.3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютний контроль"), не можуть бути покладені в основу визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним, оскільки операція по кредитному договору його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що посилання ОСОБА_5 на те, що відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення цін на об'єкти нерухомого майна, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний Банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь - яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Крім того, ОСОБА_5 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Виходячи зі змісту статей 1046,1054 ЦУ України ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.

таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Центрального Севастопольського відділення Кримської республіканської дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання договору, зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи апеляційної скарги про те, що не виконання зобов'язань по кредитному договору виникло не з вини відповідача, а у наслідок надзвичайних обставин, які не залежать від його волі, та доводи про те, що у відповідача склалося скрутне матеріальне положення, не можуть бути прийняти колегією суддів до уваги, оскільки у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, висновків суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 28 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: Л.М.Водяхіна

Судді: Н.Г.Алєєва

В.П.Клочко