Постанова № 28118265, 27.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 р. Справа № 3383/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Маципури Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Аргентум» до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

24 березня 2011 року позивач - ДП «Аргентум» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДПІ в Пустомитівському районі в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000202350 та № 0000192350.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що позивач нікчемних правочинів не укладав, ним реально було укладено договори з контрагентами на придбання сировини та матеріалів, такі договори були дійсно виконані, що підтверджується видатковими та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 11.03.2011 року № 0000192350; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі від 11.03.2011 року № 0000202350 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в розмірі 7258,25 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1814,56 грн.. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Пустомитівському районі подала на неї апеляційну скаргу. Вважає, що дана постанова в частині задоволення позовних вимог ухвалена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її в цій частині скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що позивачем на підставі Договору про спільну діяльність ДП «Аргентум» та ДЛДЕЗТО включено до складу валових витрат суми витрат по документах виписаних ПП «Галторгцентр» та ПП «Технопром-Інвест» в яких відсутні основні фонди, виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Як вказує апелянт дані фати встановлені в актах перевірки цих підприємств, однак суд першої інстанції під час вирішення даної справи не надав цим доказам належної оцінки.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.11.2004 року між Державним Львівським дослідно-експериментальним заводом технологічного обладнання та Державним підприємством «Аргентум» укладено договір № 1/16-40 про спільну діяльність із змінами та доповненнями згідно додатку від 30.12.2004 року, відповідно до умов якого учасники договору зобов'язуються вести спільну діяльність без створення юридичної особи та простого товариства, з метою одержання та розподілу прибутку (а.с. 110-113).

Даний договір 17.12.2004 року взятий на податковий облік ДПІ у Пустомитівському районі та 27.01.2005 року зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвами платника ПДВ та довідками про взяття на облік платника податків, згідно якими ДП «Аргентум» є відповідальним за утримання та внесення ПДВ до бюджету під час виконання договору (а.с. 105, 106, 124, 125).

З 24.01.2011 року по 12.02.2011 року посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку Договору про спільну діяльність ДП «Аргентум» та Державного Львівського дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, результати якої оформлені актом № 29/230/355215021 від 18.02.2011 року (а.с. 10-29).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено ряд порушень зокрема:

- пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року в сумі 136 192 грн., в тому числі: за І кв. 2008 року на суму 9 216 грн., за ІІ кв. 2008 року на суму 13 507,3 грн., за ІІІ кв. 2008 року на суму 13 498 грн., за IV кв. 2008 року на суму 13 110 грн., за І кв. 2009 року на суму 12 393 грн., за ІІ кв. 2009 року на суму 12 360 грн., за ІІІ кв. 2009 року на суму 12 556 грн., за IV кв. 2009 року на суму 14 179 грн., за І кв. 2010 року 14 747 грн., за ІІ кв. 2010 року на суму 11 680 грн., за ІІІ кв. 2010 року на суму 97 176 грн.;

- пп. 7.2.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 13 756 грн. в тому числі: за вересень 2008 року в сумі 1 922 грн., за квітень 2009 року в сумі 344 грн., за липень 2009 року в сумі 74 грн., за вересень 2009 року в сумі 5 491 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1 451 грн., за листопад 2009 року в сумі 419 грн., грудень 2009 року в сумі 999 грн., за лютий 2010 року в сумі 1 277 грн., за березень 2010 року в сумі 1 012 грн., квітень 2010 року в сумі 767 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що Договір про спільну діяльність ДП «Аргентум» та ДЛДЕЗТО до складу валових витрат та податкового кредиту включив суми по документах виписаних ПП «Галторгцентр» на суму 2 066,4 в тому числі ПДВ - 344,4 грн. та ПП «Технопром-Інвест» на суму 41 500,92 грн. в тому числі ПДВ - 6 916,82 грн.. Однак, позаплановими перевірками даних підприємств (акти ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 2469/23-209/36501076 від 24.09.2010 року та № 2818/23-209/36078690) встановлено, що в цих суб'єктів господарювання відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами. Господарська операція, яка фактично не відбулася є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Також, податковим органом під час проведення перевірки встановлено формування податкового кредиту на підставі факсимільних копій податкових накладних за періоди: - вересень 2008 року включено податкову накладну виписану ДП «Бурштин Україна» (34134112754) - п/н № 375 від 07.07.2008 року на загальну суму 11 532,91 грн., в тому числі ПДВ - 1 922,15 грн.; - липень 2009 року включено податкову накладну виписану ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (012939613057) п/н № 2/14 від 22.07.2009 року на загальну суму 446,46 грн., в тому числі ПДВ - 74,41 грн.; - вересень 2009 року включено податкову накладну виписану ТзОВ «Колір ПРО» (23957663) п/н (неможливо встановити) від 01.09.2009 року на загальну суму 27 007,13 грн., в тому числі ПДВ - 4 501,19 грн..

Крім того, податковим органом встановлено неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань, що призвело до заниження показників 04.10 Звіту «сума амортизаційних відрахувань» за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року на суму 511 542 грн., оскільки амортизацію основних фондів, які використовуються в спільній діяльності без створення юридичної особи, повинна нараховувати та особа, яка здійснила витрати на придбання таких основних фондів і до якої перейшло або перейде в майбутньому право власності на них.

На підставі вказаного вище акта перевірки, ДПІ у Пустомитівському районі винесло податкові повідомлення рішення від 11.03.2011 року № 0000192350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 171 202 грн., в тому числі 136 962 грн. - за основним платежем та 34 240 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000202350, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 17 125 грн., в тому числі 13 756 грн. - за основним платежем та 3 439 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.30-31).

Суд першої інстанції задовольняючи частково адміністративний позов виходив з того, що позивач правомірно у відповідності до п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» та Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2004 року № 571 безпосередньо при розрахунку результатів спільної діяльності включав витрати на амортизацію основних фондів, які використовуються як у власній господарській діяльності, так і в спільній діяльності, враховував у звіті та додатку до нього в сумі, передбаченій цим порядком. ДП «Аргентум», за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 рік виробляв та продавав продукцію лише, як учасник Договору про спільну діяльність від 01.11.2004 року №1/16-40, а тому витрати на амортизацію основних фондів відносились на валові витрати відповідно до п. 7.7, п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та Порядку № 571.

Щодо оподаткування операцій, пов'язаних із господарською діяльністю із ПП «Галторгцентр» та ПП «Технопром-Інвест», то суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача щодо не підтвердження позивачем реальності господарських операцій з цими контрагентами, оскільки під час розгляду справи позивачем надано усі первинні документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що підтверджують факт здійснення господарської діяльності і використання позивачем придбаних у цих підприємств матеріалів у власній господарській діяльності. Водночас, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.03.2011 року № 0000202350 в частині збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 6 497, 75 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1 624, 44 грн., оскільки позивач, всупереч пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не представив оригінальні примірники податкових накладних.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується частково, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 110-113) 01.11.2004 року між Державним Львівським дослідно-експериментальним заводом технологічного обладнання та Державним підприємством «Аргентум» було укладено договір про спільну діяльність № 1/16-40 з додатком. Договір зареєстровано в якості платника ПДВ, що підтверджується відповідними свідоцтвами, згідно яких відповідальний за утримання та внесення ПДВ під час виконання вказаного вище договору про спільну діяльність є ДП «Аргентум».

Оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі - Закон N 334/94-ВР).

Відповідно до пп. 7.7.1 цього пункту, спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону N 334/94-ВР, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 цієї ж статті визначено, що порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлюється центральним податковим органом.

На виконання даної норми наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 року N 571 затверджено Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 року за N 1389/9988 (далі - Порядок N 571).

Цей Порядок застосовується особою, яка уповноважена іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність вести облік результатів спільної діяльності (далі - уповноважений платник), та учасниками такого договору (п. 2 Порядку N 571).

Відповідно до п. 3 Порядку N 571, облік результатів спільної діяльності ведеться уповноваженим платником окремо від обліку результатів іншої господарської діяльності такого платника.

Згідно п. 8 Порядку N 571, уповноважений платник несе відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, який було обчислено від спільної діяльності.

Перевіркою відображених у рядку 04.10 Звіту «сума амортизаційних відрахувань» показників, встановлено, що позивачем завищено валові витрати у загальній сумі 511542 грн., внаслідок неправомірного нарахування на відповідну суму амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону N 334/94-ВР).

Згідно умов вищезазначеного договору від 01.11.2004 року № 1/16-40, із змінами внесеними додатком до цього договору від 30.12.2004 року, спільна діяльність здійснюється без створення юридичної особи та простого товариства, на підставі внесення учасниками внесків до спільної діяльності без їх об'єднання, тобто без утворення спільної власності на внески до спільної діяльності та часток у ній.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пунктом 6 додатку до договору від 30.12.2004 року пункт 2.3.2 договору № 1/16-40 викладено в новій редакції, відповідно до якого Державний Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання зобов'язується для спільної діяльності передати у користування ДП «Аргентум» у якості внеску до спільної діяльності на термін дії договору, нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 115-б, площею 2 616 кв.м., а також у разі необхідності виробниче обладнання та автомобілі. Майно вважається переданим з моменту підписання Акта приймання-передачі.

Отже, у разі реальної передачі нерухомого майна чи виробничого обладнання для ведення спільної діяльності, сторони договору повинні були оформити це актом приймання-передачі. Крім того, позивач у разі отримання у користування основних фондів повинен був взяти його на баланс та ввести в експлуатацію, що оформити відповідними первинним документами.

Однак, позивачем не представлено ні податковому органу, ні суду доказів отримання у користування основних фондів, взяття їх на баланс підприємства та введення в експлуатацію.

Таким чином, амортизацію основних фондів, які використовуються в спільній діяльності без створення юридичної особи, повинна нараховувати та особа, яка здійснила витрати на придбання таких основних фондів і до якої перейшло або перейде у майбутньому (у випадку фінансового лізингу) право власності на них. У разі придбання (виготовлення) окремого об'єкта основних фондів у спільну власність декількох платників податку, кожний із співвласників такого об'єкту нараховує суми амортизаційних відрахувань на ту суму витрат, які були ним фактично понесені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням).

Отже, податковий орган прийшов до правильного та обґрунтованого висновку щодо неправомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року на загальну суму 511 542 грн., чим допустив порушення п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валових витрат, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом п. 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт 5.1 повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32 цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що визначальною ознакою віднесення платником податку витрат до валових є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, однак не безумовними підставами для визначення податкового кредиту. При цьому, обов'язковій перевірці підлягає реальність проведення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі усних угод ПП «Галторгцентр» згідно видаткової накладної № РН-4-09001 від 14.04.2009 року поставило ПП «Аргентум» та ДЛДЕЗТО СДДП товар (свинець та палочки графітові) на загальну суму 2 006,4 грн. в тому числі ПДВ 344,4 грн. (а.с. 44), на підставі якої виписало на цю суму податкову накладну № 4140000001 від 14.04.2009 року.

Витрати на придбання вказаного товару позивачем віднесено до складу валових витрат, а сплачені у ціні придбаного товару суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ.

Також, на підставі усних угод ПП «Технопром-Інвест» поставило позивачу товари протягом періоду з вересня 2009 року по квітень 2010 року на загальну суму 41 500,92 грн. в тому числі ПДВ - 6 916,82 грн., згідно наступних видаткових накладних: № РН-9-24002 від 24.09.2009 року, № РН-10-0102 від 01.10.2009 року, РН-10-1502 від 15.10.2009 року, РН-10-1504 від 15.10.2009 року, РН-11-0302 від 03.11.2009 року, РН-12-0301 від 03.12.2009 року, РН-2-02002 від 02.02.2010 року, РН-2-12001 від 12.02.2010 року, РН-3-01002 від 01.03.2010 року, РН-3-17004 від 17.03.2010 року, РН-4-13001 від 13.04.2010 року, РН-4-21008 від 21.04.2010 року (а.с. 33, 35, 37, 40, 42, 45, 47-52).

Витрати на придбання вказаного товару позивачем віднесено до складу валових витрат, а сплачені у ціні придбаного товару суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позивачем суду не представлено ні оригіналів, ні копії податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких формується податковий кредит, а саме не представлено податкової накладної, яка б була виписана ПП «Галторгцентр» на підставі вказаної вище видаткової накладної РН-4-09001 від 14.04.2009 року. Також не представлено ряд податкових накладних виписаних ПП «Технопром-Інвест», а саме по видаткових накладних № РН-9-24002 від 24.09.2009 року, № РН-10-0102 від 01.10.2009 року, РН-10-1502 від 15.10.2009 року, РН-10-1504 від 15.10.2009 року, РН-11-0302 від 03.11.2009 року, РН-12-0301 від 03.12.2009 року.

Крім того, позивачем не надано суду і видаткової накладної на підставі якої ПП «Галторгцентр» виписало податкову накладну № 2120000001 від 12.02.2010 року.

Більше того, позивачем не надано доказів сплати коштів за вказаних вище товар, а саме платіжних доручень, виписок з банку тощо, відсутність яких виключає можливість включення цих сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, вказані вище документи є недостатніми та не підтверджують реальність господарських операцій, між позивачем та ПП «Галторгцентр», ПП «Технопром-Інвест».

Покликання представника позивача на те, що платіжні документи вилучені у позивача у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи № 182-0442 судом до уваги не приймаються, оскільки це не позбавляє можливості отримати виписки з рахунків в банку який обслуговує позивача та у разі реальної оплати товару, представити ці виписки суду. Про те, позивачем такі виписки суду не представлені, а тому підприємством не підтверджено реальність понесення спірних витрат та надмірної сплати ПДВ, що за таких обставин виключає можливість включення цих сум до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, як вбачається із наявного у матеріалах справи листа прокуратури Львівської області, вказана вище кримінальна справа закрита 12.10.2011 року, а тому позивач, до закінчення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, мав можливість подати платіжні документи, у разі їх наявності, однак цього не зробив.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на неможливість здійснення контрагентами позивача реальної поставки товарів, оскільки як вбачається із актів перевірки складених ДПІ у Сихівському районі м. Львова № 2469/23-209/36501076 від 24.09.2010 року та № 2818/23-209/36078690 від 22.11.2010 року, в ПП «Галторгцентр» та ПП «Технопром-Інвест» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності цими підприємствами.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу про те, що позивачем не підтверджено належними первинними документами реальність господарських операцій з ПП «Галторгцентр» та ПП «Технопром-Інвест», а тому у позивача не було правових підстав для віднесення сплачених коштів за операціями з цими підприємствами до валових витрат та податкового кредиту у відповідних звітних періодах.

Також податковий орган прийшов до правильного висновку щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту на підставі факсимільних копій податкових накладних виписаних ДП «Бурштин Україна» (34112754) п/н №375 від 07.07.2008р. на загальну суму 11 532, 91 грн., в т.ч. ПДВ 1 922, 15 грн.; ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (012939613057) п/н №2/14 від 22.07.2009р. на загальну суму 446 46 грн., в т.ч. ПДВ 74, 41 грн.; ТзОВ «Колір ПРО" (23957663) від 01.09.2009р. на загальну суму 27 007, 13 грн., в т.ч. ПДВ 4 501, 19 грн..

Згідно пп. 7.2.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Підпунктом 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Оригінали вказаних вище податкових накладних позивачем не представлено як до податкової перевірки так і під час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, що свідчить про їх відсутність.

Оскільки у позивача відсутні оригінали вказаних вище податкових накладених, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками податкового органу про безпідставність формування позивачем на підставі цих податкових накладних податкового кредиту.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними, а тому підстав для їх скасування суд не вбачає.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Львівської області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Аргентум» - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 30.11.2012 року.