Ухвала суду № 28118173, 12.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 92270/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

16.06.2011р. позивач Відкрите акціонерне товариство /ВАТ/ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби податкові повідомлення-рішення № 0000422302/0/5848 від 16.02.2011р., № 0000412302/0/5847 від 16.02.2011р., якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість /ПДВ/ (а.с.Т.1, 4-9).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. заявлений позов задоволено; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 0000422302/0/5848 від 16.02.2011р., № 0000412302/0/5847 від 16.02.2011р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (Т.2, а.с.274-282).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Залізничному районі м.Львова, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (Т.2, а.с.287-289).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що господарські операції позивача з контрагентами ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Універсалбуд» не носять реального характеру. Такий висновок обґрунтовується відсутність матеріальних та трудових ресурсів у цих підприємств, які фактично не здійснювали господарської діяльності. За таких обставин позивач здійснював штучне формування валових витрат та податкового кредиту за рахунок придбання товарів (робіт) у платників податків, по яких неможливо здійснити проведення перевірок.

Також відносно посадових осіб вказаних підприємств порушено кримінальну справу, згідно матеріалів якої останні проводили документальне оформлення неіснуючих операцій з товарно-матеріальними цінностями в цілях формування валових витрат і податкового кредиту. Постановою суду посадових осіб цих контрагентів звільнено від кримінальної відповідальності по нереабілітуючим підставам, однак вказаним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 22.11.2010р.-10.12.2010р. відповідачем ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства згідно постанови за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р., по результатам якої складено Акт перевірки № 104/23-2/03335511 від 27.01.2011р. (Т.1, а.с.12-37).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог:

п.п.1, 2 ст.215, ст.ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.1.8 ст.1, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищений податковий кредит по придбанню підрядних робіт від ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Універсалбуд» за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р. на суму 202994 грн., що призвело до заниження ПДВ на суму 202994 грн.;

п.п.1, 2 ст.215, ст.ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», через що завищені валові витрати по одержаних підрядних роботах від ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Універсалбуд» за період з 01.01.2009р. по 04.11.2010р. на суму 1006401 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 251600 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000422302/0/5848 від 16.02.2011р. про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 253742 грн. 50 коп., з яких 202994 грн. за основним платежем та 50748 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.39);

№ 0000412302/0/5847 від 16.02.2011р. про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 314500 грн., з яких 251600 грн. за основним платежем та 62900 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.40).

На підставі результатів перевірок контрагентів позивача ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» та ПП «Універсалбуд», податкової звітності останніх встановлено, що вказані підприємства не знаходяться за своїми юридичними адресами, для проведення господарської діяльності вказані підприємства не мали власних виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів, також чисельність їхніх працівників є незначною. За таких умов проведені операції слід вважати нікчемними, а їх результати неправомірно відображені позивачем в податковому обліку.

Таким чином, позивач відобразив у бухгалтерському та податкових обліках операції по придбанню товарів та їх подальшої реалізації, які фактично не відбувалися, через що останні є нікчемними.

Також відносно посадових осіб вказаних підприємств порушено кримінальну справу, згідно матеріалів якої останні проводили документальне оформлення неіснуючих операцій з товарно-матеріальними цінностями в цілях формування валових витрат і податкового кредиту.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт реального виконання підрядних робіт підтверджується належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт виконання робіт та передачі товару, також належно оформлені, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, а також на формування валових витрат підприємства. Реальність господарських операцій підтверджується й тим, що отримані за їх наслідками роботи/послуги/товари в подальшому передані замовникам та прийняті без зауважень.

Щодо оцінки правомірності висновку податкового органу про нікчемність правочинів судом враховано позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009р., згідно з якою виключно законом передбачені підстави для визнання правочину нікчемним, а встановлення цього факту не входить до компетенції податкового органу.

Також постанова Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011р. по кримінальній справі № 1-104/11 не містить відомостей щодо визнання посадових осіб розглядуваних контрагентів позивача винними у вчиненні інкримінованих їм злочинів чи щодо фіктивності очолюваних ними підприємств із позивачем у даному спорі.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Матеріалами справи стверджується, що ТзОВ «Віктор Ко» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію зареєстроване як юридична особа і взятий на облік платників податків. Згідно з довідкою з управління статистики вказане товариство займається, зокрема, будівництвом будівель та інших споруд. Для здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, ТзОВ «Віктор Ко» отримало ліцензію інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АВ № 479676 від 29.05.2009р., згідно зі свідоцтвом товариство зареєстровано платником податку на додану вартість (Т.1, а.с.41-46).

ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» (за договором-генпідрядник) уклало з Управлінням капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (за договором-замовник) договір підряду № 18 від 25.09.2009р. на «Реконструкцію пл. Князя Ярослава Осмомисла, у тому числі вул. Б.Хмельницького в м.Львові».

01.09.2010р. позивач (за договором-генпідрядник) уклав з унітарним приватним підприємством /УПП/ «Сантехбудмеханізація» (за договором-генпідрядник) договір № 28/4 на «Капітальний ремонт площі Галицької в м.Львові» (Т.2, а.с.156-157, 164-168).

На виконання своїх зобов'язань за цими договорами підряду, ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» (за договором - генпідрядник) уклало з ТОВ «Віктор Ко» (субпідрядник) два договори субпідряду:

1) № 18/4-2010 від 14.07.2010р. на «Реконструкцію площі Князя Ярослава Осмомисла, у тому числі вул.Б.Хмельницького в м.Львові» (Т.1, а.с.51-54);

2) № 28/4-1 від 06.09.2010р. на «Капітальний ремонт площі Галицької у м.Львові» (Т.1, а.с.73-76).

Відповідно до умов п.1.1 кожного з цих договорів, їх предметом є виконання субпідрядником власними силами і засобами в обумовлений строк у відповідності до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил робіт. У свою чергу генпідрядник зобов'язався прийняти та оплатити вартість цих робіт. Відповідно до п.5.1 цих договорів оплата прийнятих робіт здійснюється щомісячно шляхом проміжних платежів протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3).

Про фактичне виконання ремонтних робіт за договором субпідряду від 14.07.2010р. сторони підписали наступні документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 50850 грн. (Т.1, а.с.55); акт № 0249 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 50850 грн. (Т.2, а.с.31-34); підсумкову відомість ресурсів (Т.2, а.с.35-37); розрахунки загальновиробничих витрат (Т.2, а.с.38-41); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 431414 грн. 40 коп. (Т.1, а.с.56); акт №1150/0485 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 380564 грн. 40 коп. (Т.2, а.с.42-47); підсумкову відомість ресурсів (Т.2, а.с.48-51); розрахунки загальновиробничих витрат (Т.2, а.с.52-53, 54-55, 56-57).

По факту виконання за договором від 14.07.2010р. ремонтних робіт позивач отримав від ТзОВ «Віктор Ко» податкову накладну № 1255 від 31.08.2010р. на суму 380564 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 63427 грн. 40 коп. (Т.2, а.с.59) та податкову накладну № 0692 від 30.07.2010р. на суму 50850 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 8475 грн. (Т.2, а.с.60).

Про фактичне виконання ремонтних робіт за договором субпідряду від 06.09.2010р. сторони підписали наступні документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 115751 грн. 78 коп. (Т.1, а.с.77); акт № 0055 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 115751 грн. 78 грн. (Т.2, а.с.24-27), підсумкову відомість ресурсів (Т.2, а.с.28-29); розрахунки загальновиробничих витрат (Т.2, а.с.30).

Після виконання робіт за договором від 06.09.2010р. позивач отримав від ТзОВ «Віктор Ко» податкову накладну № 0264 від 30.09.2010р. на суму 115751 грн. 78 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 19291 грн. 96 коп. (Т.2, а.с.58).

За наслідками виконання взятих зобов'язань за договорами, укладеними з ТзОВ «Віктор Ко», та на підставі вищевказаних первинних документів позивач відніс до складу податкового кредиту з ПДВ 91194,36 грн., а до валових витрат підприємства - 455971,82 грн.

Про фактичне виконання договірних зобов'язань за договором підряду від 14.07.2010р. позивач та Управління капітального будівництва Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради підписали: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 1907385 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.171); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 1896649 грн. 20 коп. (Т.2, а.с.172-173); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 10736 грн. 40 коп. (Т.2, а.с.174); акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 10736 грн. 40 коп. (Т.2, а.с.175-176); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 6045472 грн. 80 коп. (Т.2, а.с.177-178); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 4124542 грн. 80 коп. (Т.2, а.с.179-191); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 9275785 грн. 46 коп. (Т.2, а.с.192-193); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 2547436 грн. 80 коп. (Т.2, а.с.194-206).

Про виконання зобов'язань за договором від 01.09.2010 року УПП «Сантехбудмеханізація» та позивач підписали: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року типової форми № КБ-3 на суму 487168 грн. 42 коп. (Т.2, а.с.158); акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року типової форми № КБ-2в на суму 487168 грн. 42 коп. (Т.2, а.с.159-163).

За виконані роботи позивач отримав грошові кошти в розмірі 240000 грн. за капітальний ремонт вул.Галицької у м.Львові, та 9253157 грн. 33 коп. - за реконструкцію пл.Князя Ярослава Осмомисла, у тому числі вул. Б.Хмельницького в м.Львові. Факт завершення виконання та прийняття усіх робіт підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації (Т.2, а.с.237).

ПП «Універсалбуд» зареєстроване як суб'єкт господарювання 18.06.1996р., також останнє отримало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ та ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю АВ №359761 від 14.12.2007р. на зайняття будівельною діяльністю (з переліком дозволених робіт) (Т.1, а.с.47-50).

07.08.2009р. позивач (за договором-підрядник) та Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (за договором-замовник) уклали договір про закупівлю № 92 к/р на виконання підрядних робіт з капітального ремонту вул.Шпитальної. Згідно з умовами цього договору замовник доручає, а підрядник виконує на свій ризик в межах договірної ціни власними і залученими силами та засобами всі передбачені замовленням роботи з капітального ремонту вулиці Шпитальної, здає в обумовлені строки замовнику, а замовник приймає об'єкт і здійснює своєчасне і повне фінансування прийнятих робіт в межах коштів, виділених зі спеціального фонду міського бюджету м.Львова.

Для виконання взятих на себе зобов'язань 01.09.2009р. позивач (за договором - генпідрядник) уклало з ПП «Універсалбуд» (за договором - субпідрядник) договір № 92/кр-2-2009 на виконання підрядних робіт з капітального ремонту вул.Шпитальної (Т.1, а.с.57-66). Відповідно до умов даного договору генпідрядник повинен проводити фінансування робіт субпідрядника, а останній зобов'язувався власними та залученими силами виконати роботи у відповідності з вимогами проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил, термінів виконання робіт. Відповідно до умов п.п.4.5-4.6 даного договору оплата прийнятих робіт здійснювалася щомісячно з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3) та реєстрації рахунку та реєстру в органах Держказначейства.

На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором від 01.09.2009р. сторони підписали наступні документи: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 280171 грн. 20 коп. (Т.1, а.с.67-68); акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 280171 грн. 20 коп. (Т.2, а.с.80-84); підсумкову відомість ресурсів (Т.2, а.с.85-90); розрахунки загальновиробничих витрат (Т.2, а.с.91-92); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 589323 грн. 60 коп. (Т.1, а.с.69-70); акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 309152 грн. 40 коп. (Т.2, а.с.96-101); підсумкову відомість ресурсів (Т.2, а.с.102-105); розрахунки загальновиробничих витрат (Т.2, а.с.106); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 656763 грн. 60 коп. (Т.1, а.с.71-72); акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 67440 грн. (Т.2, а.с.107-112); підсумкову відомість ресурсів (Т.2, а.с.113-117); розрахунки загальновиробничих витрат (Т.2, а.с.118-125).

Позивачем отримано від ПП «Універсалбуд» податкову накладну № 0290 від 30.09.2009р. на суму 279963 грн. 10 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 4660 грн. 52 коп.; податкову накладну № 0432 від 23.10.2009р. на суму 309152 грн. 40 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 51525 грн. 40 коп.; податкову накладну № 0584 від 12.11.2009р. на суму 67356 грн. 76 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 11226 грн. 13 коп. (Т.2, а.с.126-128).

Вказані податкові накладні включені до реєстрів отриманих податкових накладних за вересень-листопад 2009 року (Т.2, а.с.131, 136, 140). За наслідками описаних взаємовідносин з ПП «Універсалбуд» позивач відніс до валових витрат 547060 грн. 21 коп., а до складу податкового кредиту звітного місяця включив ПДВ в сумі 109412 грн.

Про фактичне виконання робіт за первинним договором від 07.08.2009р. позивач та Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради підписали: довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 962277 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.213); акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 962277 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.214-215); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 1843065 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.216-217); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 1531522 грн. 80 коп. (Т.2, а.с.218-219); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 31371 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.220); акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 31371 грн. 60 коп. (Т.2, а.с.221-222); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 1268967 грн. 60 грн. (Т.2, а.с.223-224); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 959815 грн. 20 коп. (Т.2, а.с.225-226); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 336213 грн. 94 коп. (Т.2, а.с.227-228); акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 111294 грн. (Т.2, а.с.229-230); довідку про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року типової форми № КБ-3 на суму 67440 грн. (Т.2, а.с.231-232); акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2009 року типової форми № КБ-2в на суму 67400 грн. (Т.2, а.с.233-234).

За виконані підрядні роботи з капітального ремонту вул.Шпитальної позивач отримав 4349295 грн. 62 коп.; факт завершення та прийняття усіх робіт підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 22.04.2010р. (Т.2, а.с.235).

З контрагентом ТзОВ «Екопласт-Львів» позивач мав усну домовленість на придбання електродів. Підтвердженням виконання договірних зобов'язань є накладна № 1184 від 29.07.2010р. на суму 4042 грн. 80 коп., у т.ч. ПДВ в сумі 673 грн. 80 коп., та податкова накладна № 1142 від 29.07.2010р. на таку ж суму (Т.2, а.с.145, 147). Придбаний товар позивач оплатив у повному обсязі, що стверджується відомостями з особового рахунку про рух коштів (Т.2, а.с.146) та відніс до складу податкового кредиту звітного місяця сплачену у його вартості суму ПДВ.

Таким чином, між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп.2.4 п.2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Системний аналіз вищезазначених норм, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових і податкових накладних, актів прийому-передачі свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив понесені витрати до складу валових витрат, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування валових витрат є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем акти прийому-виконання виконаних робіт, банківські документи, за якими позивачем здійснювалася оплата цих товарів та послуг, містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Також представленими документами стверджується реальність проведених господарських операцій та їх товарний характер. Внаслідок проведення вищевказаних операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат).

Окрім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Також несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Правом видачі податкової накладної користується виключно платник податку на додану вартість, зареєстрований як такий на підставі ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Усі суб'єкти господарської діяльності, з якими позивач мав взаємовідносини, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Таким чином, наведені особи мали право надавати покупцю (замовнику) відповідні податкові накладні.

В частині визнання нікчемними розглядуваних господарських зобов'язань колегія суддів враховує, що статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочинів та його виконання позивач та його контрагенти мали намір на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Таким чином, фіктивний характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податків - ВАТ «Львівське спеціалізоване будівельно-монтажне управління № 1» - права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та права на формування податкового кредиту з ПДВ у разі, якщо ним виконані усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язання щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Додатково колегія суддів враховує, що за загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із системного аналізу чинного законодавства слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Представлене судове рішення - постанова Сихівського районного суду м.Львова від 29.11.2011р. в кримінальній справі № 1-104/11 - є рішенням суду про звільнення підсудних від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням амністії та закриття кримінальної справи (Т.2, а.с.11-14).

Наведена постанова та наданий обвинувальний висновок (Т.1, а.с.251-279) не містять покликання на розглядувані господарські операції між позивачем та ТзОВ «Віктор Ко», ТзОВ «Екопласт-Львів» і ПП «Універсалбуд».

Окрім цього, в силу приписів ч.4 ст.72 КАС України обов'язковими для суду є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов'язковість таких стосується лише питань, чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок чи прийнято постанову.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту та валових витрат, а також донарахування податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств, колегія суддів не знаходить.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджено правомірність включення позивачем сум до податкового кредиту та валових витрат, а також безпідставність визначення податкових зобов'язань з ПДВ і податку на прибуток підприємств.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. в адміністративній справі № 2а-6928/11/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний