Ухвала суду № 28118073, 18.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 р. Справа № 122443/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екотеп» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

26 березня 2012 року позивач - ТзОВ «Екотеп» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Галицькому районі м. Львова у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012321 від 05.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентом ПП «Ново Ком» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2012 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0000012321 від 05.01.2012 року.

Не погодившись із даною постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що дана постанова ухвалена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентом ПП «Ново Ком», господарські операції вчинені без мети настання економічного ефекту, відтак позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 161 160 грн.. При формуванні даних податкового обліку ТзОВ «Екотеп» не повинні враховуватись первинні документи представлені позивачем до перевірки, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентом ПП «Ново Ком», оскільки у ТзОВ «Екотеп» відсутні докази транспортування товару, а контрагент відсутній за своєю юридичною адресою, тому спірна господарська операція є безтоварною.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про його дату, час і місце та те, що справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 07.12.2011 року по 15.12.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Екотеп» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий - вересень 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Ново Ком», за вересень 2011 року по взаєморозрахунках з ТзОВ «Драмторг», ПП «Поліграф-Майстер-Південь», результати якої оформлені актом № 4310/23-2/19332414 від 22.12.2011 року.

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216 ЦК України та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 161 160 грн. по взаємовідносинах з ПП «Ново-Ком», що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 161 160 грн..

На підставі вказаного вище акту перевірки, ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000012321 від 05.01.2012 року, яким ТзОВ «Екотеп» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 241 740,00 грн., в тому числі 161 160,00 - основний платіж та 80 580,00 грн. - штрафна санкція.

Дане податкове повідомлення - рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку шляхом подання первинної скарги, однак Рішенням ДПА у Львівській області № 4898/10/10-2005/415 від 23.03.2012 року про результати розгляду первинної скарги, таку ТзОВ «Екотеп» залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що для формування податкового кредиту, необхідним є наявність у покупця належним чином оформленої податкової накладної та сплата покупцю в ціні придбаного товару сум ПДВ. При цьому, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У ТзОВ «Екотеп» наявні усі первинні документи, зокрема видаткові та податкові накладні, складені за результатами проведених операцій. Розрахунок позивача з ПП «Ново Ком» за придбаний товар здійснений через банківську установу, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. На час здійснення господарських операцій і на час складання податкових накладних позивач та його контрагент - ПП «Ново Ком» були платниками ПДВ і мали діючі свідоцтва платника ПДВ. Крім цього, відповідно до даних ЄДР на час здійснення спірних господарських операцій у реєстрі відсутні записи відносно ТзОВ «Екотеп» та ПП «Ново Ком», які б свідчили про відсутність їх за юридичними адресами. Також суд першої інстанції вказав безпідставність посилання відповідача на висновки викладені в акті перевірки ПП «Ново Ком», оскільки такі спростовані та визнані протиправними постановою Луганського окружного адміністративного суду №2а-11361/11/1270 від 11.01.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року. На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок складання податкової накладної визначений ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.4 якої, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Як зазначено у п. 201.7 цієї статті, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що ТзОВ «Екотеп» як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.05.1993 року, що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (серія А00 № 382669) та Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АЖ № 371055 від 24.10.2011 року.

Відповідно до довідки головного управління статистики у Львівській області № 055856, одним із основних видів діяльності ТзОВ «Екотеп» є оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення.

Для здійснення господарської діяльності ТОВ «Екотеп» має у власності 3 вантажні та 2 легкові автомобілі, орендує офісне приміщення площею 189,4 кв.м (м. Львів, вул. П'ясецького, 12), та складське приміщення площею 650 кв.м (м. Львів, вул. П'ясецького, 12), свідченням чого є договори оренди, копії яких долучено до матеріалів справи.

На виконання усної угоди ПП «Ново-Ком» (продавець) продав, а ТзОВ «Екотеп» (покупець) придбав товари (товари друкарського призначення, фотоплівки та супутні матеріали) відповідно до видаткових накладних № 756 -765 від 01.02.2011 року.

Згідно з журналом виданих довіреностей за лютий 2011 року, копія якого долучена до матеріалів справи, товари приймалися працівником ТОВ «Екотеп» Босик С.Б. на підставі довіреності № 33 від 01.02.2011 року.

ПП «Ново Ком» виписало позивачу наступні податкові накладні: № 756 від 01.02.2011 року на загальну суму 96363,78 грн., в т.ч. ПДВ 16060,63 грн.; № 757 від 01.02.2011 року на загальну суму 96247,08 грн., в т.ч. ПДВ 16041,18 грн.; № 758 від 01.02.2011 року на загальну суму 96909,84 грн., в т.ч. ПДВ 16151,64 грн.; № 759 від 01.02.2011 року на загальну суму 97839,60 грн., в т.ч. ПДВ 16306,60 грн.; № 760 від 01.02.2011 року на загальну суму 97760,40 грн., в т.ч. ПДВ 16293,40 грн.; № 761 від 01.02.2011 року на загальну суму 96806,40 грн., в т.ч. ПДВ 16134,40 грн.; № 762 від 01.02.2011 року на загальну суму 96420,00 грн., в т.ч. ПДВ 16070,00 грн.; № 763 від 01.02.2011 року на загальну суму 96683,23 грн., в т.ч. ПДВ 16113,87 грн.; № 764 від 01.02.2011 року на загальну суму 95930,31 грн., в т.ч. ПДВ 15988,39 грн.; № 765 від 01.02.2011 року на загальну суму 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16000,00 грн..

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, всього на 161160,11 грн., ТОВ «Екотеп» віднесено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року.

Придбаний у ПП «Ново Ком» товар зберігався у приміщеннях ТзОВ «Екотеп», що розташовані за адресою: м. Львів, вул. П'ясецького, 12, якими позивач користується на підставі договорів оренди № 0108/01 від 01.08.2006 та № 0108/02 від 01.08.2006 року.

У подальшому, придбаний у ПП «Ново Ком», товар був використаний у господарській діяльності ТзОВ «Екотеп» шляхом продажу іншим підприємствам (основні покупці: ПП «Комплектавотодор», ТзОВ «Прем'єр -Груп», ВАТ «Патент», ПП «Скерцо», ПП «Репроцес Растр», ТзОВ «Видавничий дім Укрпол», Європейська школа кореспондентської освіти, ТзОВ «Колір ПРО», КП «Стрийська міська друкарня»та інші), що підтверджується наявними у справі видатковими та податковими накладними.

Розрахунки за отримані від ПП «Ново Ком» товари відбулися у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок Продавця, що підтверджується банківськими виписками.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Ново Ком» відображено у податковій звітності ТОВ «Екотеп», а також ПП «Ново Ком», про що в останньому випадку свідчить копія звітності по податку на додану вартість, зокрема додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ (уточненої) за лютий 2011 року ПП «Ново Ком».

З наведених вище обставин справи та досліджених первинних документів, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Ново Ком», оскільки такі підтверджуються усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства. Оплата за отриманий товар позивачем реально проведена, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням прийнятим до виконання банківською установою. При цьому, і позивач, і його контрагент на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ, відомості про яких також були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, позивач правомірно відніс до податкового кредиту за лютий 2011 року суми ПДВ, що ним реально сплачені в ціні придбаного у ПП «Ново Ком» товару, який в подальшому використаний в оподатковуваних операціях.

Посилання податкового органу на нікчемність правочинів є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним, є наявність умислу у сторін (сторони), що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач на підтвердження нікчемності господарських операцій між позивачем та ПП «Нова Ком» посилається на акт перевірки ПП «Нова Ком» № 1811/231/36917481 від 14.11.2011 року складеного Алчевською ОДПІ, в якому зроблено висновки про нікчемність усіх правочинів викладених у цьому акті.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі посилання безпідставними, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року, висновки викладені в цьому акті щодо нікчемності усіх правочинів та дії по проведенню перевірки, визнані протиправними.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямування його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наведене вище свідчить про недоведеність податковим органом нікчемності господарського зобов'язання та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Правочини реально виконувалися, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ документом для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності ТТН при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про протиправність збільшення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року по справі № 2а-2583/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін