Постанова № 28117911, 12.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 37880/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл. до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Озеро» про стягнення заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.10.2010р. позивач Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу /СГВК/ «Озеро» на його користь заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2010р. по 30.09.2010р. в сумі 12794 грн. 08 коп. (а.с.3-4).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. заявлений позов задоволено частково, стягнуто з відповідача СГВК «Озеро» на користь позивача заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з 01.07.2010р. до 30.09.2010р. в сумі 4298 грн. 97 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.44-47).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл., який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити у повному обсязі (а.с.51-52).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що відповідач з 01.01.2010р. перебуває на загальній системі оподаткування, через що в силу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язаний проводити відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначений відповідно до п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також 21.07.2010р. пенсійним органом направлено до відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, із визначеним щомісячним розміром до відшкодування; позивач не мав можливості направити вказаний розрахунок до 20.01.2010р. у зв'язку з тим, що відповідач протягом 2007-2009 років було платником фіксованого сільськогосподарського податку і за цей період не проводив відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач СГВК «Озеро» зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл., з 01.01.2010р. знаходиться на загальній системі оподаткування та відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (а.с.7-9).

Заявлений позов стосується стягнення з відповідача сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.«ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як жінкам, що працювали у сільськогосподарському виробництві та виховали 5 і більше дітей (незалежно від віку і трудового стажу).

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності та неправильності нарахування спірної суми заборгованості, також останнім не спростовано правильності нарахування спірної суми боргу.

За змістом п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списками №№ 1 і 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз.5 пп.1 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Аналіз положень п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у контексті ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме на відповідача покладений обов'язок відшкодувати пенсійному органу витрати на виплату та доставку пенсій, які призначені працівникам підприємства відповідно до пунктів «б»-«з» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При цьому колегія суддів враховує, що пенсійний орган в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління ПФ України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), направляв на адресу відповідача відповідний розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, який був отриманий відповідачем (а.с.21-22).

Скерований на адресу відповідача розрахунок-повідомлення, складений за формою додатка № 6, затвердженого п.6.4 зазначеної Інструкції, яка є нормативно-правовим актом в розумінні ст.117 Конституції України.

У цьому розрахунку містилася повна інформація щодо призначених пенсій; також вказаний розрахунок не оскаржувався відповідачем у встановленому порядку.

Факт виплати спірних пенсій підтверджується карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.10) та Розрахунком суми заборгованості на виплату і доставку пільгових пенсій за період 01.01.2010р.-30.09.2010р. (а.с.11), а також матеріалами особових справ пенсіонерів (а.с.12-20, 34-35).

Таким чином, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якої призначені пільгові пенсії, зобов'язаний сплатити Пенсійному фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії його працівникам, тобто у повному розмірі відшкодувати позивачу фактичні витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.

Стосовно покликань відповідача про непідтвердження призначення та виплати відповідних пенсій колегія суддів враховує, що предметом розгляду в цій справі є не визначення права на пенсію працівникам підприємства, а зобов'язання відшкодувати заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також пенсійним органом направлялися відповідачу відповідні повідомлення-розрахунки про суму витрат на виплату пенсій, де містилася повна інформація щодо призначених пенсій.

В частині висновків суду першої інстанції про порушення позивачем термінів повідомлення відповідача про встановлення розмірів сум до відшкодування на виплату і доставку пільгових пенсій, що призвело до часткового задоволення заявленого позову (з 01.07.2010р. до 30.09.2010р.) колегія суддів враховує наступне.

Згідно вимог п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затв. постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Недотримання строків скерування вказаних розрахунків не тягне за собою звільнення підприємства від сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Також у розглядуваному випадку позивач з об'єктивних підстав не мав можливості скерувати вчасно вказані розрахунки, оскільки СГВК «Озеро» протягом 2007-2009 років було платником фіксованого сільськогосподарського податку і за цей період не проводило відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» платники подають розрахунок до податкового органу до 01 лютого поточного року; саме з цього часу визначається право підприємства мати статус платника фіксованого сільськогосподарського податку (а.с.9).

Оцінюючи в сукупності обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є обгрунтованим і підставним, а тому підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

При цьому, відповідач у добровільному порядку суму заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплатив, а тому заявлена сума підлягає до стягнення в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл. задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений Управлінням Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл. позов задоволити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Озеро» (ідент.код 03728280, Волинська обл., Ківерцівський район, с.Озеро, вул.Миру, 4) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі Волинської обл. заборгованість по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в загальному розмірі 12794 (дванадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 08 коп. за період з 01.01.2010р. до 30.09.2010р. включно.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

І.І.Запотічний