Ухвала суду № 28116281, 07.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 р. Справа № 49635/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Рибачука А.І., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства «Олімп Плюс» до державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ПП «Олімп Плюс» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.08.2010 року №0000062311/3/203, від 25.08.2010 року №0000072311/3/204.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, суперечать чинному законодавству України, фактичним обставинам справи та ґрунтуються на надуманих припущеннях працівників та посадових осіб органів державної податкової служби.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що витрати, які понесені стороною позивача, пов'язані з його господарською діяльністю та підтвердженні первинними доказами.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В основному покликається на те, що підприємство в порушення п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 року №334/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22 травня 1997року №283/97-ВР із внесеними змінами та доповненнями), завищило валові витрати в сумі 54671 грн., у тому числі за ІІ квартал 2008 року в сумі 8887 грн., за VІ квартал 2008 року в сумі 22576 грн., IV квартал 2008 року в сумі 23208 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13668 грн., у тому числі за II квартал 2008 року - 2222 грн., III квартал 2008 року-5644 грн., IV квартал 2008 року -5802 грн..

Крім того, в порушення пп.7.4.4 п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 9751 грн., а саме: за червень 2008 року на суму 2490 грн., за вересень 2008 року на суму 2983 грн., за грудень 2008 року на суму 1254 грн., за березень 2009 року на суму 1424 грн., за червень 2009 року на суму 1600 грн., оскільки до перевірки та до первинного розгляду скарги не представлено подорожніх листів роботи легкових автомобілів, актів списання пального та інших документів, що підтверджують використання пального в господарській діяльності ПП «Олімп Плюс».

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що державною податковою інспекцією у Буському районі у Львівській області проведена планова виїзна перевірка ПП «Олімп Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої було складено Акт №306/23-1/33465271 від 31.12.2009 року.

На підставі акту перевірки стороною відповідача було прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.08.2010 року №0000062311/3/203, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20502,00 грн. (13 668,00 грн. основного платежу, 6 834,00 грн. штрафної санкції), та від 25.08.2010 року №0000072311/3/204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26619,00 грн. (17 746,00 грн. основного платежу, 8 873,00 грн. штрафної санкції).

В акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13 668 грн., у тому числі за II квартал 2008 року - 2 222 грн., III квартал 2008 року - 5 644 грн., IV квартал 2008 року - 5 802 грн.; пп. 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 17 746 грн., в тому числі червень 2008 року - 2 748 грн., липень 2008 року - 1 345 грн., вересень 2008 року - 4 033 грн., листопад 2008 року - 5 075 грн., грудень 2008 року - 1 254 грн., лютий 2009 року - 267 грн., березень 2009 року - 1 424 грн., червень 2009 року - 1 600 грн.

В обґрунтування висновку про заниження податку на прибуток відповідач покликається на те, що представлені позивачем для проведення перевірки первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а до складу валових витрат віднесено вартість придбаних послуг не пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Отже, твердження відповідача про необхідність додаткових документів для визначення валових витрат встановлює додаткові обмеження для позивача, що суперечить нормам чинного податкового законодавства, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих.

Проаналізувавши надані суду для розгляду матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зазначення у актах здачі-приймання виконаних робіт, рахунках-фактурах, договорах на виконання підрядних робіт, відомостей, передбачених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є достатнім для твердження про те, що такі документи повністю відповідають вимогам закону та є достатнім підтвердженням того, що понесені витрати безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ПП «Олімп Плюс» та правомірно віднесені до валових витрат.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відтак, правомірними є твердження окружного суду про наявність податкових накладних, які були підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди.

Твердження відповідача, що вказані витрати на придбання послуг, екскаватора, послуги крана, послуги по монтажу, послуги з перевезення вагончика та ін., не є пов'язані з господарською діяльністю є безпідставним, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах справи. Отже, дані витрати безпосередньо пов'язані із веденням господарської діяльності ПП «Олімп Плюс», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, а суми податку на додану вартість правомірно віднесені до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

Судом встановлено, що в господарській діяльності ПП «Олімп Плюс» використовує чотири легкові автомобілі, один з яких, а саме ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ПП «Олімп Плюс», а інші в оренді, що підтверджується договором оренди автомобіля №4/07 від 03.05.2007 року марки DAEWOO LANOS реєстраційний номер -НОМЕР_2, договором оренди автомобіля №3/07 від 04.04.2007 року марки - ЗАЗ - DAEWOO реєстраційний номер -НОМЕР_3, договором оренди автомобіля №6/07 від 20.09.2007 року марки HYUNDAI (GETS) реєстраційний номер -НОМЕР_4.

Слід зазначити, що в матеріалах справи є належним чином оформлені акти списання пального, подорожні листи, чеки, накази на відрядження (на 176 аркушах ), які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 9 751 грн. Крім того, орган державної податкової служб без достатніх на те правових підстав дійшов до висновку про порушення позивачем п. 5.1. пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та протиправно визначив суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 13 668 грн. і як наслідок неправомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 6 834 грн. та протиправно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 17 746 грн. і як наслідок неправомірно застосовано штрафну санкцію в розміні 8873 грн.

Отже, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.08.2010 року №0000062311/3/203, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 20 502,00 грн. (13 668,00 грн. основного платежу, 6 834,00 грн. штрафної санкції), та від 25.08.2010 року №0000072311/3/204, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 26 619,00 грн. (17 746,00 грн. основного платежу, 8 873,00 грн. штрафної санкції) є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, випливає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Буському районі Львівської залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2011 року по справі № 2а-7818/10/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді А.І. Рибачук

С.П. Нос