Ухвала суду № 28116240, 07.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 р. Справа № 24750/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Савицької Н.В.,

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Губач Х.І.

за участю представників

від позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі № 2а-9207/11/1370 за позовом ТзОВ «Магнат-ПЕТ» до Державної податкової інспекції в Яворівському районі,про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 19 липня 2011 року № 0000792320, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат-ПЕТ» (позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 19 липня 2011 року № 0000792320, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 132192, 00 грн., з тих мотивів, що за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Субос-Техно» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, складено Акт №673/23-2/33213476 від 01.07.2011 року, в якому зазначені необґрунтовані висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом, які ґрунтуються виключно на припущеннях, спростовуються відповідними первинними документами щодо факту придбання сировини та використання її у виробництві, документами по факту реалізації виготовленої продукції замовникам товариства. Відтак,як зазначає позивач ТзОВ «Магнат-ПЕТ» правомірно віднесено суми ПДВ з вартості придбаних товарів до податкового кредиту по ПДВ.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 року № 2а-9207/11/1370 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року № 0000792320 винесене Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області.

Не погодившись з таким рішенням суду, ДПІ у Яворівському районі Львівської області звернулась до суду з апеляційною скаргою на вищезазначену постанову суду та просить її скасувати, та прийняти нове рішення у справі, яким у позовних вимогах ТзОВ «Магнат-ПЕТ» до ДПІ у Яворівському районі відмовити повністю.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

ДПІ у Яворівському районі проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Магнат-ПЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Субос-Техно» (Постачальник) та ТОВ «Магнат-ПЕТ» (Покупець) про поставку сировини, за результатами якої складено Акт від 01.07.2011р. № 673/23-2/33213476 (Акт перевірки). Відповідно до Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1, п.7.5, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту у січні 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 132 192,0 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792320 від 19 липня 2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 132 192, 00 грн.

Як вбачається із змісту Акту перевірки основу порушення відповідач вбачає у завищені податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки вважає, що договір між ТОВ «Субос-Техно», (Постачальник) та ТОВ «Магнат-Пет» (Покупець) про поставку сировини на суму 793152,0 грн. є нікчемний, так як укладений без мети настання реальних наслідків і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Субос-Техно» (Постачальник) та ТОВ «Магнат-Пет» (Покупець) 05.01.2011 року укладено Договір № 2/1 (Договір). Згідно умов Договору, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар в кількості, асортименті, по якості та цінах згідно накладної, а Покупець прийняти і оплатити його. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ціна на Товар, який передається Постачальником, встановлюється на договірній основі та зазначається в накладній. Доставка здійснюється транспортом Покупця. Покупець здійснює оплату за отриманий Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 днів по факту реалізації Товару (п. 3.1 Договору).

18.01.2011 року між ТзОВ «Субос-Техно» та ТзОВ «Магнат-Пет» було підписано Специфікацію до Договору № 2/1 від 05.01.2011р., згідно якої ТзОВ «Субос-Техно» мало поставити ТзОВ «Магнат-Пет» товар - Пет-гранулат SKYPET-8050 Poland, в кількості 40,8т. ТОВ «Субос-Техно» виписало рахунок-фактуру № СФ-18111 від 18.01.2011р., за яким ТзОВ «Магнат-Пет» повинен був сплатити суму у розмірі 793152,00грн., в т.ч. ПДВ -132192,00 грн. за поставлений Пет-гранулат, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору ТзОВ «Субос-Техно» поставило, а ТзОВ «Магнат-Пет» прийняло Товар - Пет-гранулат. Зазначене підтверджується: видатковими накладними № PH -24011 від 24 січня 2011 року, № PH -25011 від 25 січня 2011 року та податковими накладними № 2 від 21.01.2011р., № 3 від 24.01.2011р., № 4 від 25.01.2011р. Фактичне отримання товару за Договором № 2/1 від 05.01.2011р. підтверджується Актами прийому-передачі товару на склад від 25.01.2011р. та від 26.01.2011р..

Факт здійснення транспортування придбаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 015026 від 24 січня 2011 року, № 015031 від 25 січня 2011 року, та здійснювалось СПД ф.о. ОСОБА_3 Транспортне обслуговування за маршрутом: м. Бровари -смт. Івано-Франкове, виконано в повному обсязі, про що свідчать Акти прийому виконаних робіт №11 від 25 січня 2011 року та №13 від 26 січня 2011 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводилися у безготівковій формі. Оплату за одержану сировину ТзОВ «Магнат-Пет» провело в січні і березні 2011 року та підтверджено копіями платіжних доручень за № 1387 від 21 січня 2011р., за № 1389 від 21 січня 2011р., за № 1693 від 24 січня 2011р., за № 1808 від 10 березня 2011р.

По вказаним господарським операціям (на підставі зазначених податкових накладних, що відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних) позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі - 132192,00 грн., що відповідає даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2011 року.

Із змісту акту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому такий правочин, на думку відповідача, є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. З огляду на це, первинні документи видані за господарськими операціями в яких позивач виступав покупцем не дають права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Субос-Техно» відповідають вимогам щодо первинних документів, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 88 від 24.05.1995р.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. З матеріалів справи вбачається, що надані позивачем документи зазначеним вимогам відповідають. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду 1 інстанції, що представлені позивачем первинні документи підтверджують товарність вказаних операцій. Таким чином наведені докази в своїй сукупності вказують на реальність господарських операцій, та є прямим в підтвердження зазначених обставин.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданого правочину на підставі того, що відповідачем було отримано від СВ ПМ ДПІ у м. Львові інформацію, про те, що у виробничих приміщеннях ТзОВ «Магнат-Пет» було виявлено та вилучено дві круглі печатки ТзОВ «Субос-Техно», а саме: «Для податкових накладних ТОВ «Субос-Техно», код 30220669»та №1 ТОВ «Субос-Техно», код 30220669, оскільки місцезнаходження печаток контрагента жодним чином не може свідчити про те, що господарські операції між ТзОВ «Магнат-Пет»та ТзОВ «Субос-Техно» не мали на меті настання реальних наслідків. З цього приводу судом І інстанції досліджено правомірність знаходження вищевказаних печаток ТзОВ «Субос-Техно» у приміщеннях позивача на підставі довіреностей: №1 від 08 січня 2008 року, №1 від 06 січня 2009 року, №1 від 04 січня 2010 року та №1 від 05 січня 2011 року та актів прийому-передачі.

Судом І інстанції вірно встановлено, що господарські операції позивача із ТзОВ «Субос-Техно» не суперечать актам цивільного законодавства, відсутні факти, які б свідчили про те, що проведені операції не відповідають дійсним намірам сторін та спрямовані на штучне формування податкового кредиту, відсутні докази, які б підтверджували вину сторін правочину, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Таким чином, договір, укладений ТзОВ «Магнат-Пет» із ТзОВ «Субос-Техно» не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Судом І інстанції також досліджено довідку ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 06.07.2011 року №245/7/23-30220669, що була надана на запит ДПІ у Яворівському районі. Як вбачається з даної довідки звіркою з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - ТзОВ «Магнат-Пет» за січень 2011 року документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Субос-Техно» (код 30220669), їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТзОВ «Субос-Техно» (код 30220669) встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Магнат-Пет».

Суд погоджується з висновком суду І інстанції, що вищезазначена Довідка є також належним доказом, який підтверджує реальність господарських операції, які досліджувалися ДПІ у Яворівському районі під час проведення перевірки.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів ( у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 вищенаведеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6. п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, є звітним та одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податків, та відсутність податкової накладної.

Як випливає з вищенаведеного позивач поніс витрати на придбання товару у постачальника для використання у господарській діяльності (сировина для виробництва), що в свою чергу свідчить про те, що господарські операції фактично відбулися та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій постачальник позивача знаходився у Єдиному державному реєстрі, а також мав Свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість. Відтак, позивачем правомірно віднесено сум ПДВ з вартості придбаних товарів до податкового кредиту по ПДВ, а тому висновки відповідача про порушення позивачем пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1, п.7.5, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними.

Відповідно до п.4.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд І інстанції правильно прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними належними та допустимими доказами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Яворівському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року у справі № 2а-9207/11/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Савицька Н.В.

Запотічний І.І.

Повний текст складено 11.12.2012 року