Ухвала суду № 28116215, 07.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2012 р. Справа № 17870/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Рибачука А.І., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТТ Пласт» до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «ТТ Пласт» звернулося в суд з позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002562302/30086 від 15.09.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки позивач нікчемних правочинів не укладав, здійснював діяльність спрямовану на реальне настання правових наслідків.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази спростовують висновки органу державної податкової служби щодо безтоварності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Інтехмаш» та ТзОВ «Альфа-Мед 2006».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В основному покликається на те, що всупереч висновкам суду, позивачем порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочинів, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.08.2011 року відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТзОВ «ТТ Пласт» з питань достовірності відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації за березень 2011 року.

За наслідками перевірки відповідачем 19.08.2011 року складено акт №2209/23-2/35968963, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0002562302/30086, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1420801,25 грн., штрафна (фінансова) санкція 1 грн..

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «ТТ Пласт» порушило п.1, 2 ст. 215, ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.2, 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 1420800,25 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що дані відображені у деклараціях з податку на додану вартість не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТзОВ «ТТ Пласт», оскільки правочини ТзОВ «ТТ Пласт» з ТзОВ «Інтехмаш» та ТзОВ «Альфа-Мед» є нікчемними.

Зокрема, перевіряючим органом зроблено висновок про нікчемність правочинів позивача з ТзОВ «Інтехмаш» на підставі висновків перевірки Харківської ОДПІ. Так, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, наявність автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а також відсутність директора ТзОВ «Інтехмаш» за юридичною адресою підприємства. За таких обставин, вважають, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Інтехмаш» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.

Також, перевіркою встановлено нікчемність правочинів позивача з ТзОВ «Альфа-Мед 2006», зокрема, встановлено відсутність ТзОВ «Альфа-Мед 2006» за місцезнаходженням, працюючих на підприємстві, а відтак, перевіркою зроблено висновок про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності.

Слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається укладення між позивачем та ТзОВ «Інтехмаш» договору купівлі-продажу №203 від 02.03.2011 року. Виконання обумовленого договору стверджується податковими накладними, видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, ТзОВ «ТТ Пласт» уклало договір з ТзОВ «Сан Піпл Плюс», про виконання яких свідчать видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. З вказаних документів вбачається, що ПП «ТТ Пласт» здійснювало поставку товарів ТзОВ «Сан Піпл Плюс», які належали позивачу на праві власності.

Також між ТзОВ «ТТ Пласт» (покупець) та ТзОВ «Альфа-Мед-2006» (продавець) укладено Договір №7 від 17.01.2011 року, виконання якого стверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТзОВ «Ельпласт-Львів» украдено Договір зберігання №01/03-01 від 01.03.2011 року, виконання якого підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі на відповідальне зберігання, актами відпуску товару.

Варто наголосити на свідченнях ОСОБА_2, прийнятого на посаду головного енергетика в ТОВ «Ельпласт-Львів» 05.05.2009 року наказом від 02.12.2009 року №274-ос, переведеного на посаду головного інженера на ТОВ «Ельпласт-Львів», а наказом від 16.05.2011 року №77-ос переведеного на посаду технічного директора-головного інженера, який підтвердив факт передачі товарів від ТзОВ «ТТ Пласт» на зберігання ТОВ «Ельпласт-Львів». Зазначив, що переданий на зберігання товар згідно податкових та видаткових накладних отримано від ТзОВ «Інтехмаш» та ТзОВ «Альфа-Мед 2006».

Також беруться до уваги свідчення ОСОБА_3, який 01.09.2010 року наказом №1/2010 року призначено на посаду Генерального директора ТзОВ «ТТ Пласт». Останній підтвердив факт отримання товарів від ТзОВ «Інтехмаш» та ТзОВ «Альфа-Мед 2006», які в подальшому було передано на відповідальне зберігання в ТОВ «Ельпласт-Львів».

Правомірними є висновки суду першої інстанції, що не можна взяти до уваги посилання відповідача на акт перевірки № 1427/234/37263473 від 05.07.2011 року стосовно ТзОВ «Інтехмаш», оскільки перевірка проводилася у липні 2011 року, а правовідносини між позивачем та ТзОВ «Інтехмаш» виникли протягом березня 2011 року, відтак посилання відповідача на те, що за місцем реєстрації ТзОВ «Інтехмаш» відсутні його посадові особи не є обґрунтованими. Крім того, згідно акту перевірки ТзОВ «Інтехмаш» № 1427/234/37263473 така проводилася стосовно дотримань вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 19.10.2010 року по 31.01.2011 року, який не охоплює періоду правовідносин з ТзОВ «ТТ Пласт».

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Із аналізу положень підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто законодавець пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,

Згідно пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг).

Слід зазначити, що судом першої інстанції досліджено питання щодо реального вчинення спірних правочинів та за наявності доказів: договорів, податкових та видаткових накладних, документів про їх оплату, встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит і відсутність підстав для висновку про нікчемність таких договорів.

При цьому, якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Проаналізувавши представлені суду до розгляду матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган не довів, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування. Це спростовує твердження податкового органу про фіктивність спірних правочинів, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових (реальних) наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Навпаки, судом встановлено, що правові наслідки, обумовлені цими правочинами, реально настали для обох сторін цієї угоди.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено, що при укладанні та виконанні договору між позивачем та ТзОВ «Інтехмаш» та ТзОВ «Альфа-Мед» порушено приписи ст. 203 Цивільного кодексу України, то окружний суд дійшов вірного висновку, що твердження податкового органу про нікчемність/недійсність спірного правочину є безпідставними.

Наданий висновок спеціаліста в ході апеляційного розгляду не спростовує вказаної вище позиції та подібному надано оцінку в ході досудового слідства, результатом якого не стало прийняття обвинувального вироку судом щодо посадових осіб, які причетні до досліджуваних правовідносин.

Враховуючи наведене, випливає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2011 року по справі № 2а-10606/11/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді А.І. Рибачук

С.П. Нос