Ухвала суду № 28115412, 11.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 48590/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до фінансового управління Луцької районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та стягнення грошової винагороди державного службовця, -

В С Т А Н О В И В :

13 квітня 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії посадових осіб фінансового управління Луцької районної державної адміністрації Волинської області щодо відмови у виплаті їй грошової винагороди державного службовця, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 212 від 24.02.2003 року та стягнути з фінансового управління Луцької районної державної адміністрації Волинської області на її користь грошову винагороду державного службовця в розмірі 15869 грн. 80 коп. .

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.03.2011 року позивач була звільнена з посади заступника начальника бюджетного відділу управління Луцької РДА у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі і виходом на пенсію. На час звільнення вислуга років державної служби складала 35 років 7 місяців. Позивач вважає, що має право на виплату грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків в розмірі 15869,80 грн.. 01.03.2011 року позивач зверталася до відповідача із заявою про виплату грошової винагороди, однак, листом від 18.03.2011 року їй відмовлено у виплаті вказаної допомоги.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд не в повному обсязі з'ясував всі обставини, що мають важливе значення для справи та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що фінансове управління самостійно розпроділяє кошти на різні виплати в межах асигнувань на оплату праці і повинне було передбачити виплату грошової винагороди в кошторисі.

Позивач вважає, що фінансове управління Луцької районної державної адміністрації, подавши до суду розрахунок до кошторису видатків фінансового управління Луцької районної державної адміністрації на 2011 рік, приховало на виплату по посадових окладах грошову суму в розмірі 13 162 грн. А суд, в свою чергу, належним чином не проаналізував даний документ та взяв його за основу при винесенні рішення у справі.

Таким чином, на думку позивача, вона має право на отримання грошової винагороди державного службовця, кошти на її виплату відповідачу були доведені головним фінансовим управлінням Волинської обласної державної адміністрації, а він не зумів розпорядитися ними у відповідності до вимог закону та Конституції України Тому дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують її право на отримання чесно заробленої та передбаченої законом України грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади та зразкове виконання посадових обов'язків.

З огляду на викладене позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримала вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що наказом начальника фінансового управління Луцької РДА від 21.03.2011 року №2/3-47 ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника бюджетного відділу фінансового управління Луцької РДА з 21.03.2011 року у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі і виходом на пенсію згідно поданої заяви та відповідно до ст.ст.23, 30 п.3 Закону України ,,Про державну службу". На час звільнення вислуга років державної служби складала 35 років 7 місяців.

Відповідно до наказу начальника фінансового управління Луцької РДА від 25.10.2005 року №9/6-06 позивачу в жовтні 2005 року було виплачено грошову винагороду за 30 років безперервної праці в органах державної влади.

Згідно довідки відповідача від 01.04.2011 року №366/3-37 сума грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №212 від 24.02.2003 року, право на виплату якої набула позивач, становила б 15869,80 грн. .

01.03.2011 року позивач зверталася до відповідача із заявою про виплату грошової винагороди, однак листом від 18.03.2011 року відповідач відмовив у виплаті такої допомоги у зв'язку з відсутністю на березень 2011 року в плані асигнувань управління асигнувань на вищевказану грошову винагороду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Повідомлення про обсяг бюджетних асигнувань згідно витягу з помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2011 рік, затвердженого Міністром фінансів України 21.01.2011 року, плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2011 рік 02311827 фінансового управління Луцької РДА, розрахунку до кошторису видатків по фінансовому управлінню Луцької РДА на 2011 рік за кодом видатків ,,1110. Оплата праці працівників бюджетних установ" не були передбачені кошти на виплату грошової винагороди державним службовцям фінансового управління Луцької РДА за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, а тому відсутні правові підстави для виплати позивачу такої винагороди.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до статті 1 Закону України ,,Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно зі ст. 34 Закону України ,,Про державну службу" за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 затверджено Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі -Порядок ), пунктом 1 якого встановлено, що грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі - грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років.

Грошова винагорода видається один раз на п'ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків (далі - щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як ,,добрий" і ,,високий". При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п'ять років (п.2 Порядку).

Згідно з п. 3 Порядку грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обгрунтованими висновки

Суду першої інстанції про те, що виплата передбаченої статтею 34 Закону України ,,Про державну службу" грошової винагороди проводиться виключно у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

В матеріалах справи наявні докази про те, що в бюджетному запиті на 2011 рік відповідачем було передбачено потребу на виплату грошової винагороди державним службовцям згідно постанови Кабінету Міністрів України № 212 від 24 лютого 2003 року в розмірі 17,5 тис. грн..

Однак, згідно кошторису фінуправління на 2011 рік, затвердженого Головним фінансовим управлінням 17.02.2011 року та розшифровки до нього виплата грошової допомоги державним службовцям не передбачалась.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті грошової винагороди державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, позаяк обов'язковою умовою виплати такої винагороди є наявність асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції .

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а/0370/1007/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 12 грудня 2012 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

В.Я. Макарик