Ухвала суду № 28115214, 12.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 35199/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне (тепер Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5.10.2010 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Рівнеазот» (тепер публічне акціонерне товариство «Рівнеазот») до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Рівнеазот» (публічне акціонерне товариство «Рівнеазот») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне (тепер Державної податкової інспекції в м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 000212344/0/23-318 від 12.04.2010 року. Посилався на невідповідність оскаржуваного рішення та дій відповідача вимогам податкового законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 5.10.2010 року позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення № 000212344/0/23-318 від 12.04.2010 року визнано протиправним та скасовано.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в м. Рівне, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що на момент перевірки позивачем було отримано від ТзОВ «ТК «Фаворіт» сировину лише частково 1830 тонн по накладних № 402001 від 23.11.2009 року, отримано борошно доломітне вагою 915 тонн по ціні 291 грн./т на суму 319 518 грн., в т.ч. ПДВ 53 253 грн., по накладній № 4002002 від 23.11.2009 року борошно доломітне вагою 915 т. по ціні 219 грн./т на суму 319 518 грн., в т.ч. ПДВ 53 253 грн. На момент проведення перевірки решту товару ВАТ «Рівнеазот» не отримано, зі сторони ТзОВ «ТК «Фаворіт» повернення коштів не було. Оскільки фактично товар (доломітне борошно) поставлено в кількості 1830 тонн на загальну суму 639036 грн., в т.ч. ПДВ 106506 грн., а решту зобов'язань по договору № 768 від 13.10.2009 року ТзОВ «ТК «Фаворіт» на момент перевірки не виконало та не в змозі виконати (поставити решту товару або повернути для ВАТ «Рівнеазот», кошти, які сплачені за поставку cировини), оскільки постачальник знаходиться в розшуку, всі його рахунки в установах банку закриті, в провадженні знаходиться справа про банкрутство, тому на решту суми (32 860 964 грн., в т.ч. 5 476 827,33 грн.) відсутній факт придбання товару з метою подальшого його використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності. Тому, ВАТ «Рівнеазот» має право на податковий кредит по податковій накладній № 402001 від 13.10.2009 року лише в частині фактичної поставки, а саме на суму ПДВ 106506 грн.

Враховуючи вищевказане, позивачем в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2009 року в розмірі 964171грн., тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 000212344/0/23-318 є правомірним.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника ПАТ «Рівнеазот», який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що з 26.03.2010 року по 1.04.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Рівнеазот» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТзОВ «ТК «Фаворіт» за період жовтня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 2.04.2010 року № 406/326/23-300/05607824 та встановлено, що позивач в порушення пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизив суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2009 року в розмірі 964171грн. В зв'язку з порушеннями, виявлених перевіркою, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року № 000212344/0/23-318.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення стали висновки податкового органу, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5 476 827,33 грн. в жовтні 2009 року, сплачену ним ТзОВ «ТК «Фаворіт» у складі ціни доломітного борошна, яке придбавалося по договору поставки № 768 від 13.10.2009року на підставі податкової накладної № 402001 від 13.10.209року, оскільки на момент перевірки відсутній факт поставки позивачу в повному обсязі доломітного борошна від ТзОВ «ТК «Фаворіт»;

Податковий орган вважав, що позивач, ТзОВ «ТК «Фаворіт» та його контрагент ТзОВ «Концерн Євроторг» штучно формували податковий кредит з метою ухилення від сплати податкових зобов'язань, тому що не було реальної сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі сум ПДВ, віднесених позивачем до складу податкового кредиту.

Крім того, на підставі наявного на момент перевірки та на момент прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення у Єдиному державному реєстрі запису про порушення провадження у справі про банкрутство ТзОВ «ТК «Фаворіт», повідомлення ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька листом від 19.03.2010 року відомостей щодо закриття в установах банку рахунків ТзОВ «ТК «Фаворіт», та знаходження його в розшуку, відповідач дійшов висновку щодо неможливості виконання в повному обсязі названим постачальником зобов'язання (з поставки решти товару або повернення для ВАТ «Рівнеазот» коштів, які сплачені за поставку товару).

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2009 року між ТзОВ «ТК «Фаворіт» та ВАТ «Рівнеазот» укладено договір поставки № 768.

Відповідно даного договору постачальник (ТзОВ «ТК «Фаворіт») зобов'язується поставити покупцю (ВАТ «Рівнеазот») доломітне борошно, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити розрахунки відповідно до умов даного договору. Загальна кількість товару, що поставляється за даним договором становить 97365,407 тонн. Товар поставляється партіями згідно письмових заявок покупця. Загальна сума договору складає 34 000 000 грн., в т.ч. ПДВ 5 666 666,67 грн. Відповідно до п. 3.4 зазначеного договору, розрахунки за товар здійснюються у формі безготівкового розрахунку в порядку попередньої оплати в розмірі 100 % від вартості партії товару на протязі 5 банківських днів з моменту підтвердження заявки постачальником шляхом виставлення рахунку.

Згідно платіжного доручення № 6192 від 13.10.2009 року позивачем перераховано кошти в сумі 14 000 000 грн. для ТзОВ «ТК «Фаворіт» з призначенням платежу: попередня оплата за доломітне борошно згідно договору поставки № 768 від 13.10.2009 року, в т.ч. ПДВ 2 333 333,33 грн., згідно платіжного доручення № 6193 від 13.10.2009 року позивачем перераховано кошти в сумі 10 000 000 грн. для ТзОВ «ТК «Фаворіт» з призначенням платежу: попередня оплата за доломітне борошно згідно договору поставки № 768 від 13.10.2009 року, в т.ч. ПДВ 1 666 666,67 грн., згідно платіжного доручення № 6197 від 13.10.2009 року позивачем перераховано кошти в сумі 9 500 000 грн. для ТзОВ «ТК «Фаворіт» з призначенням платежу: попередня оплата за доломітне борошно згідно договору поставки № 768 від 13.10.2009 року, в т.ч. ПДВ 1 583 333,33 грн.

13.10.2009 року ТзОВ «ТК «Фаворіт» видано позивачу податкову накладну № 402001 на загальну суму 33 500 000 грн., в т.ч. ПДВ 5 583 333,33 грн.

Згідно накладних від 23.11.2009 року № 402002 (а.с.86) та № 402001 (а.с.89), ТзОВ «ТК «Фаворіт» поставило для ВАТ «Рівнеазот» 1830 т. доломітного борошна на загальну суму 639036 грн., в т.ч. ПДВ 106506 грн.

Накладна від 13.10.2009 року № 402001 була включена ВАТ «Рівнеазот» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2009 року. Сума податку на додану вартість з названої вище господарської операції в розмірі 5 583 333,33 грн. по даті перерахування коштів постачальнику та отримання обумовленої вище податкової накладної включена позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року. Підтвердженням названих обставин є декларація з податку на додану вартість за жовтень 2009 року та розділ 2 іменований «Податковий кредит» додатку № 5 до названої декларації, складеної позивачем та поданої до органу податкової служби.

Крім того встановлено, що 3.02.2010 року ВАТ «Рівнеазот» на адресу ТзОВ «ТК «Фаворіт» направляло заявку на поставку доломітного борошна в обсязі 3,5 т. за договором № 768.

16.02.2010 року позивачем повторно направлена на адресу ТзОВ «ТК «Фаворіт» заявка на поставку доломітного борошна за договором № 768. Вищевказані заявки ТзОВ «ТК «Фаворіт» не виконано, доломітне борошно для ВАТ «Рівнеазот» згідно вищезазначених заявок не поставлено.

28.04.2010 року за № 1833 позивач направив на адресу ТзОВ «ТК «Фаворіт» лист з проханням негайного відновлення поставки доломітного борошна ВАТ «Рівнеазот» в обсягах 3-3,5 тис. т. на місяць, а в разі невиконання вимог, ВАТ «Рівнеазот» вимагав від ТзОВ «ТК «Фаворіт» повернути перераховані грошові кошти в сумі 32 860 964 грн.

5.05.2010 року за № 1887 грн. позивач направив вимогу ТзОВ «ТК «Фаворіт» щодо повернення грошових коштів, перерахованих в якості попередньої оплати за товар згідно договору № 768 від 13.10.2009 року по основному боргу в сумі 32 860 964 грн. та за штрафними санкціями 244 440 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «ТК «Фаворіт» не поставлено в повному обсязі для ВАТ «Рівнеазот» названого товару та не повернено кошти (на суму непоставленого товару) згідно договору № 768 від 13.10.2009 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем сум податкового кредиту за жовтень 2009 року є необґрунтованими, оскільки ВАТ «Рівнеазот» діяло відповідно до вимог податкового законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) і складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Тому, належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Як видно з матеріалів справи, укладення між позивачем та ТзОВ «ТК «Фаворіт» договору поставки доломітного борошна № 768 від 13.10.2009 року та перерахування позивачем коштів постачальнику в оплату названого товару відповідало основному виду господарської діяльності позивача, а саме виробництво мінеральних добрив та азотних сполук, підтвердженням чого є відомості відображені в акті перевірки позивача від 2.04.2010року. Доломітне борошно придбавалося позивачем в жовті 2009 року з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

На час укладення договору, дату видачі податкової накладної від 13.10.2009 року № 402001 та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названої господарської операції, ТзОВ «ТК «Фаворіт» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість, згідно відомостей відображених в акті перевірки позивача від 2.04.2010року.

Податкова накладна від 13.10.2009 року № 402001 ТзОВ «ТК «Фаворіт», на підставі якої позивач сформував податковий кредит, містить всі обов'язкові реквізити та оформлена відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону та видана особою зареєстрованою, як платник податку на додану вартість відповідно до пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону.

Отже, формуючи податковий кредит з названої операції в жовтні 2009 року, позивач діяв відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», а зокрема по даті здійснення першої із подій пов'язаної з придбанням товару, котрий придбавався позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, на підставі податкової накладної, виданої особою зареєстрованою як платник податку на додану вартість та яка містить всі необхідні реквізити, позивач здійснив віднесення сум сплаченого ПДВ у складі вартості доломітного борошна, яке придбавалося, до складу податкового кредиту жовтня 2009 року.

Щодо посилань податкового органу на те, що позивач, ТзОВ «ТК «Фаворіт» та його контрагент ТзОВ «Концерн Євроторг» штучно формували податковий кредит з метою ухилення від сплати податкових зобов'язань, оскільки не було реальної сплати до бюджету податку на додану вартість в розмірі сум ПДВ, віднесених позивачем до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки немає обвинувального вироку суду щодо ухилення від сплати податків ВАТ «Рівнеазот», тому вищезазначені висновки податкового органу є необґрунтованими та ґрунтуються на припущеннях відповідача.

Крім того, положення Закону України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами та від того чи перебувають вони за зареєстрованим місцезнаходженням.

Аналізуючи положення чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», слід зазначити, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги) сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію знову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку як отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Тому, при здійсненні вказаних господарських операцій, такий платник податку на додану вартість здійснюють «за першою подією» (визначеною пп. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону) формування сум податкових зобов'язань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобов'язання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобов'язання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при від'ємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів «у зв'язку з надмірною сплатою податку» не містить посилань, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Згідно з ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Щодо доводів апелянта, що позивач не вправі був в жовтні 2009року формувати податковий кредит з названої операції, оскільки в березні 2010року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відносно ТзОВ «ТК «Фаворіт» було внесено запис про порушення провадження у справі про банкрутство названої особи, то колегія суддів зазначає наступне.

На момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового-повідомлення рішення (квітень 2010року) Єдиний державний реєстр юридичних осіб не містив відомостей щодо припинення діяльності ТзОВ «ТК «Фаворіт», як юридичної особи.

Відомості щодо припинення ТзОВ «ТК «Фаворіт» як юридичної особи внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців лише 1.06.2010року, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення, обставини щодо припинення ТзОВ «Торгової компанії «Фаворіт» як юридичної особи та обставини щодо погашення вимог (припинення невиконаних зобов'язань) названого підприємства банкрута не були підставою для прийняття такого податкового повідомлення рішення.

При цьому, обставини щодо дати погашення вимог позивача до ТзОВ «ТК «Фаворіт», в ході перевірки позивача так і в ході прийняття спірного рішення відповідачем не досліджувались, а відтак такі обставини не були підставою для прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Припинення діяльності ТзОВ «ТК «Фаворіт», не призводить до погашення вимог (припинення зобов'язань) за договором поставки доломітного борошна № 768 від 13.10.2009 року, оскільки матеріали справи містять договір поруки №010310 від 11.02.2010року. Предметом договору поруки є зобов'язання поручителя ТзОВ «Енерго Інвест Холдинг» в повному обсязі відповідати перед кредитором, позивачем в даній справі, за виконання зобов'язань боржником ТзОВ «ТК «Фаворіт» по договору поставки доломітного борошна № 768 від 13.10.2009 року.

Тому, на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, зобов'язання визначені договором № 768 від 13.10.2009 року щодо поставки доломітного борошна не є погашеними та не є такими, по яким закінчився строк позовної давності, а тому не є в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безнадійною заборгованістю.

Враховуючи обставини справи, положення податкового законодавства, що регулює спірні правовідносини та діяло на момент їх виникнення, висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, а відтак податкове повідомлення-рішення № 000212344/0/23-318 від 12.04.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного заниження позивачем сум ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2009 року в розмірі 964171грн., з огляду на викладене, підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5.10.2010 року в справі № 2а-1726/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський