Ухвала суду № 28115074, 12.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 7801/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Грущенко І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року в справі за позовом державного підприємства «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву до Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року державне підприємство «Дунаєвецький комбінат хлібопродуктів» Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі Дунаєвецький КХП) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000482340/0 від 24.02.2009 року, № 0000482340/1 від 23.03.2009 року та № 0000482340/2 від 12.06.2009 року, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 263674,00 грн. ( 199596,00 грн. основного платежу та 54078,00 грн. штрафних санкцій), а також податкові повідомлення-рішення № 0000492340/0 від 24.02.2009 року, № 0000492340/1 від 23.03.2009 року та 0000492340/2 від 12.06.2009 року, якими йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132862,50 грн. ( 88575,00 грн. основного платежу та 44287,50 грн. штрафних санкцій).

Посилався на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинного законодавства.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницької області № 0000482340/0 від 24.02.2009 року, № 0000482340/1 від 23.03.2009 року та № 0000482340/2 від 12.06.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 263674,00 грн. ( 199596,00 грн. основного платежу та 54078,00 грн. штрафних санкцій), а також податкові повідомлення-рішення № 0000492340/0 від 24.02.2009 року, № 0000492340/1 від 23.03.2009 року та 0000492340/2 від 12.06.2009 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132862,50 грн. ( 88575,00 грн. основного платежу та 44287,50 грн. штрафних санкцій).

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція в Дунаєвецькому районі Хмельницької області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує змістом письмових заперечень на позов, а також тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», не врахував об'єктивної неможливості в контрагента ПП «А.М.А. Плюс» виконати роботи за договором підряду, а в зв'язку з цим недійсності правочину, незаконного заниження податку на прибуток та податку на додану вартість. В зв'язку з цим апелянт вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Дунаєвецького КХП, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В справі встановлено, що податковими особами Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницької області проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Дунаєвецького КХП з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.10.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт № 109,2340/00952485 від 18.02.2009 року. Податковий орган прийшов до висновку, що позивач порушив вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 199596,00 грн., а також порушив вимоги пп. 7.4.1, 7.4. 5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на той час. Відповідач, крім того, вважав, що позивач допустив порушення ряду норм цивільного законодавства, зокрема, ч.1 ст. 203, ст.. 215, ст.ст. 228,626, 629, 712, 662, 655, 656, 839, 844 ЦК України в частині недотримання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені правочином, укладеним Дунаєвецьким КХП з ПП «А.М.А. Плюс» (договір № 35 від 25.07.2007 року, № 280 від 5.05.2008 року) на загальну суму господарських зобов'язань 598396,92 грн.

На підставі акту перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 0000482340/0 від 24.02.2009 року, , яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 263674,00 грн. ( 199596,00 грн. основного платежу та 54078,00 грн. штрафних санкцій);

№ 0000492340/0 від 24.02.2009 року, яким позивачу визначено визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132862,50 грн. ( 88575,00 грн. основного платежу та 44287,50 грн. штрафних санкцій).

При перевірці первинної та повторної скарг позивача рештою оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень в задоволенні таких скарг було відмовлено (податкові повідомлення-рішення № 0000482340/1 від 23.03.2009 року та № 0000482340/2 від 12.06.2009 року та № 0000492340/1 від 23.03.2009 року та 0000492340/2 від 12.06.2009 року.

Податковий орган, зокрема, вважав, що , що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати по господарських операціях з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території та витрати по придбанню асфальту на загальну суму 498662,00 грн., які документально не підтверджено, а також неправомірно завищив валові витрати на суму 299720,00 грн. за 3 кв. 2008 року шляхом подання уточнюючого розрахунку № 3 від 10.01.2009 року. При цьому, як вважає відповідач, позивач допустив порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Підтверджуючи виконання господарських операцій з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території в липні 2007 року на суму 188782,50 грн. та в травні, липні 2008 року на суму 242598,00 грн., позивач подав належним чином оформлені документи - договір на виконання підрядних робіт, проектно-кошторисну документацію на підрядні роботи, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти комісійного контрольного заміру та акти приймання виконаних підрядних робіт, відповідні розрахункові документи про сплату грошових коштів підряднику за надані послуги, які підтверджують витрати позивача. В суді першої інстанції додатково було подано копії відповідних документів ПП «А.М.А. Плюс», які свідчать про правомірність виконання ним підрядних робіт.

Факт реального виконання господарських операцій по придбанню в квітні, липні 2008 року асфальту на суму 67282,69 грн. стверджується стверджується поданими позивачем належно оформленими товарними та податковими накладними, а факт транспортування - також записами в журналі реєстрації заїзду та виїзду транспортних засобів на територію Дунаєвецького КХП, згідно яких засвідчується транспортування асфальту конкретними транспортними засобами.

Досліджуючи посилання податкового органу на обов'язковість сертифікації асфальту, слід прийти до висновку про безпідставність таких, оскільки відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 82 від 1.02.2005 року, асфальт до такого переліку не входить.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В даному випадку перевезення асфальту здійснювалося на підставі видаткових накладних в розумінні або інших визначених законодавством документів на вантаж, тому доводи податкового органу про обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних є безпідставними.

Тому висновки суду першої інстанції щодо підтвердження господарських операцій позивача з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території в липні 2007 року на суму 188782,50 грн. та в травні, липні 2008 року на суму 242598,00 грн. є обґрунтованими.

З матеріалів справи видно, що по деклараціях за 1- 3 квартали 2008 року, поданих позивачем податковому органу відображено 12039215,00 грн. витрат, а за даними бухгалтерського обліку Дунаєвецького КХП розмір витрат за цей же період складав 12547885,91 грн., що стверджується довідкою про склад валових витрат на підставі даних бухгалтерського обліку позивача.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач в минулих податкових періодах при складанні декларації не вказав розмір всіх витрат, відображених в його бухгалтерському обліку, тому скористувався своїм правом на подачу уточнюючого розрахунку. Тому твердження відповідача щодо неправомірного подання уточнюючого розрахунку № 3 від 10.01.2009 року, яким було уточнено розмір валових витрат за 3 кв. 2008 року, що ніби - то призвело до завищення валових витрат на суму 299720,00 грн. є необґрунтованими. Податковий орган не навів жодних аргументів з цього приводу з посиланням на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, чим порушив вимоги відомчого законодавства щодо порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Далі, як вважав податковий орган, підприємство неправомірно включило до складу податкового кредиту 88575,00 грн. податку на додану вартість, нарахованого по господарських операціях з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території та придбання асфальту, оскільки такі господарські операції не знайшли документального підтвердження первинними документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз доказів в справі, наведений вище, свідчить про те, що розмір податку на додану вартість по господарських операціях позивача з ПП «А.М.А. Плюс» по ремонту та благоустрою території та придбання асфальту правомірно включений до податкового кредиту в розмірі 88575,00 грн., тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення № 0000492340/0 від 24.02.2009 року, № 0000492340/1 від 23.03.2009 року та 0000492340/2 від 12.06.2009 року, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 132862,50 грн. ( 88575,00 грн. основного платежу та 44287,50 грн. штрафних санкцій) не відповідає вимогам чинного на той час податкового законодавства.

Доводи апеляційної скарги, зазначені вище, зокрема, в частині того, що витрати по операціях з ПП «А.М.А. Плюс» не підлягають включенню до валових, а сплачений позивачем розмір ПДВ по цих операціях не включається до податкового кредиту спростовуються нормами матеріального права та на висновки суду першої інстанції не впливають, як і доводи апелянта в частині нікчемності правочинів операціях з ПП «А.М.А. Плюс», оскільки з цього приводу позов не заявлявся та відсутнє відповідне рішення суду.

Керуючись ст.ст.160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дунаєвецькому районі Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 року в справі № 2а-6089/09/2270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : М.П. Кушнерик

Д.М.Старунський