Ухвала суду № 28114864, 05.12.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р. Справа № 48567/11 /9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" та Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування як незаконних податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

07.04.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" звернувся з позовом в суд до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування як незаконних податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0000132302/0, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2010 року № 0000042202 та № 0000452303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем на підставі акту від 10 вересня 2010 року №825/23-33484760 про результати виїзної планової перевірки ТзОВ "РВПГ МІТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року. Володимир-Волинською ОДПІ 22 вересня 2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000132302/0 про визначення зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 254219,00 грн., з них 151380,00 грн. основного платежу та 102839,00 грн. штрафних санкцій, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000042202 у сумі 3840,00 грн. за здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту та № 0000452303 у сумі 1190,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Позивач вважає рішення Володимир-Волинської ОДПІ незаконними, оскільки вони ґрунтуються на акті перевірки, що не є належним доказом встановлення правопорушень, а його висновки ґрунтуються на припущеннях і є необґрунтованими. Сама перевірка позивача проведена з грубим порушенням норм чинного законодавства. Крім того, відповідачем штрафні санкції застосовано поза межами строків, визначених ст.250 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 22 вересня 2010 року №0000132302/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом при прийняті в оскаржуваній частині постанови належним чином не проаналізовано та не враховано вимоги п.1 та п. 3 ст. 3 Закону України від 23.03.1996 № 98/96 з яких слідує, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, яку здійснює суб'єкт підприємницької діяльності у пунктах продажу товарів. Так як Товариство не має вищезазначені пункти продажу товару, тобто магазини, торговельні зали для покупців та інше, а лише склади для тимчасового зберігання матеріальних цінностей, тому п.1, п.3 ст.3 цього ж Закону не поширюються на нього. «Дебіторська заборгованість» це не якась річ, а фактично відстрочка в оплаті тобто це право, отримати кошти за товар, яке відповідним чином обліковується бухгалтерією. Таким чином, якщо взяти до уваги буквальний текст ст.9 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19 лютого 1993 року, з якого слідує зобов'язання декларувати валюту та майно, яке перебуває за кордоном України - слід прийти до висновку, що дебіторська заборгованість не є та не може бути ні валютою ні якимось іншим майном, а отже не повинна декларуватись.

Представник Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю „РВПГ МІТ" як при проведенні перевірки, так і в ході судового розгляду не надано докази економічного обгрунування послуг, зазначених у актах виконаних робіт, виписаних фірмою «Тгееdеn Grоuр» Sр.z o.o.. Володимир-Волинська ОДПІ вважає правомірним донарахування податкового зобов'язання за порушення, щодо зайвого включення до валових витрат витрати по списанню товарів, використаних на будівництво основних фондів, які підлягають амортизації в сумі 331596 грн., в т.ч. за 2008 рік в сумі 77673 грн. та за 2009 рік в сумі 253923 грн. Придбані товари ТзОВ „РВПГ МІТ" були використані на будівництво приміщень, що знаходяться за адресою с. Зимне, вул. Миру 60-6 та відображені в бухгалтерському обліку по Дт. рах.15 «Капітальні інвестиції» та Кт. рах.281 «Товари». Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю „РВПГ МІТ" надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційну скаргу слід задоволити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ "РВПГ МІТ" зареєстроване як юридична особа 05 жовтня 2005 року Володимир-Волинською районною державною адміністрацією, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію.

Володимир-Волинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "РВПГ МІТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт від 10 вересня 2010 року №825/23-33484760.

На підставі вказаного акту Володимир-Волинською ОДПІ були прийняті: повідомлення-рішення від 22 вересня 2009 року №0000132302/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 254219,00 грн., з них 151380,00 грн. основного платежу та 102839,00 грн. штрафних санкцій згідно з розрахунком (а.с.217, том 2); рішення про визначення штрафних (фінансових) санкцій № 0000042202 у сумі 3840,00 грн. за здійснення торгівельної діяльності без придбання торгового патенту та № 0000452303 у сумі 1190,00 грн. за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що під час планової виїзної перевірки податковим органом встановлено факт здійснення ним торгівельної діяльності без придбання торгового патенту. За дане порушення до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 3 840,00 грн.

В ході з'ясування обставин у справі представником позивача не спростовано дане порушення. Суд дійшов висновку, що оскаржуване товариством рішення в частині застосування вказаної фінансової санкції на суму 3 840,00 грн. прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Зокрема, судом на підставі пояснень представників сторін, матеріалів справи (довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, акта перевірки від 10 вересня 2010 року, касової книги, звіту фіскальної пам'яті) встановлено, що ТзОВ "РВПГ МІТ" є підприємством торгівлі та в періоді, що перевірявся, здійснювало реалізацію м'ясопродуктів та будівельних матеріалів за готівкові кошти.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (надалі Закон № 98/96-ВР) контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до ч.2 ст.2, ст.3 Закону N 98/96-ВР торговий патент придбавається суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є види, зазначені у ч.1 ст.1 цього Закону. Патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Перелік пунктів продажу товарів визначено ч.3 ст.3 цього Закону, під якими слід розуміти, з поміж-іншого оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Таким чином, визначальним є факт здійснення позивачем торгівлі (незалежно роздрібної чи оптової) за готівкові кошти товарами (крім тих товарів вітчизняного виробництва, торговельна діяльність якими здійснюється без придбання торгового патенту), що підтверджується вказаними вище письмовими доказами, які суд вважає належними і допустимими. Інші доводи позивача не спростовують встановленого порушення.

У ході перевірки податковим органом також встановлено, що підприємство як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, не подавало декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами.

Обов'язок щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності наявності належних їм валютних цінностей, що знаходяться за межами України, установлено ст.1 Указу Президента України № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України» (далі Указ N 319) та п.1 ст.9 Декрету КМ України № 15-93«Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі Декрет N 15-93). Декларуванню підлягають валютні цінності та майно, що фактично знаходяться за межами України на дату заповнення резидентом України форми валютної декларації. Інакше кажучи, у валютній декларації наводяться дані на відповідну звітну дату про валютні цінності, доходи (дивіденди) та майно, що знаходяться (отримані) за межами України і належать суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності. Причому, з одного боку, у такій декларації зазначаються відомості про операції, учинені за звітний період - квартал, у результаті яких іноземна валюта і майно опинилися, а доходи (дивіденди) були нараховані (отримані) за межами України, з іншого боку, декларується знаходження таких валютних цінностей, доходів та майна за кордоном на конкретну звітну дату незалежно від того, коли здійснено операції з перерахування іноземної валюти, нарахування доходів, унесення майна. Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Відтак непогашена дебіторська заборгованість на звітну дату, тобто, на 01 число місяця наступного за звітним кварталом (не дивлячись на те, чи на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів) є своєрідним майном і відповідно відображається у валютній декларації.

Як встановлено перевіркою, проведеною податковим органом, позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. В ході аналізу дебіторської заборгованості не встановлено порушень термінів розрахунків, однак виявлено, що станом на 01 число місяця наступного за звітним була наявна дебіторська заборгованість у період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2010 року (період, що перевірявся та описаний в акті). Відповідачем зазначена дебіторська заборгованість відображена в гр.14 додатку 2-ім до акта перевірки. Вказану інформацію позивач не спростував.

Водночас суд першої інстанції не врахував те, що згідно укладених ТзОВ „РВПГ МІТ" контрактів на імпорт будівельних матеріалів, м'яса і сала свинячого мороженого передбачено, що товар поставляється на умовах СРТ «Зимно» або БАР «Границя» та Постачальник (іноземний контрагент) відповідає за якісні, кількісні характеристики товару, його загрузку, митне оформлення, доставку товару до місця призначення та виконує інші умови для забезпечення умов поставки товарів.

У наданих виконавцем актах виконаних робіт відображено послуги які передбачені у вищезгаданих контрактах, тобто дублювання тих самих послуг у різних контрактах.

З наданих позивачем копій актів виконаних робіт не видно, які ж саме послуги надавав контрагент, в чому вони виражалися, по яких контрактах, укладених позивачем з іноземними фірмами приймав участь та подавав послуги «Тгееdеn Grоuр» Sр.z o.o.

Товариством з обмеженою відповідальністю „РВПГ МІТ" як при проведенні перевірки, так і в ході судового розгляду не надано докази економічного обґрунтування послуг, зазначених у актах виконаних робіт, виписаних фірмою Тгееdеn Grоuр» Sр.z o.o.

Крім того, правомірним є донарахування податкового зобов'язання за порушення, щодо зайвого включення до валових витрат витрати по списанню товарів, використаних на будівництво основних фондів, які підлягають амортизації в сумі 331596 грн., в т.ч. за 2008 рік в сумі 77673 грн. та за 2009 рік в сумі 253923 грн.

Придбані товари ТзОВ „РВПГ МІТ" були використані на будівництво приміщень, що знаходяться за адресою с. Зимне, вул. Миру 60-6 та відображені в бухгалтерському обліку по Дт рах.15 «Капітальні інвестиції» та Кт рах.281 «Товари».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (підпункт 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 даного Закону).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, відповідач, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0000132302/0, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2010 року № 0000042202 та № 0000452303 діяв на підставі та в межах чинного законодавства України.

Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" висновки постанови суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ" відхилити. Апеляційну скаргу Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції задоволити повністю.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року - скасувати та прийняти нову, якою в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "РВПГ МІТ"до Володимир-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та скасування як незаконних податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2010 року №0000132302/0, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 вересня 2010 року № 0000042202 та № 0000452303 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 10.12.2012 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК