Постанова № 28112175, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10467/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна»до Київської регіональної митниці, третя особа: Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№164, 165 від 19 червня 2012 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна»до Київської регіональної митниці, третя особа: Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№164, 165 від 19 червня 2012 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує помилковістю позиції митного органу, з якою погодився суд першої інстанції, щодо покладання на позивача обов'язку сплачувати податки і збори за втрачений під час перевезення товар, отримувачем (покупцем) якого згідно зовнішньоекономічного контракту мало бути ТОВ «Брокард-Україна».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Брокард-Україна»вимог законодавства України з питань митної справи при ввезенні товару «парфумерно-косметичні засоби для догляду за шкірою тіла та обличчя». При проведенні перевірки використовувались копії документів, зокрема: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Брокард-Україна»10000/25/2011/100; попереднє повідомлення від 14 жовтня 2010 року №100000005/2010/913845; товаросупровідні документи, за якими товар переміщувався через митний кордон України. За наслідками перевірки відповідачем було складено акт №н/41/12/100000000/24597296 від 11 травня 2012 року, відповідно до якого ТОВ «Брокард-Україна»мало сплатити ввізне мито та податок на додану вартість.

Не погоджуючись з висновками, зазначеними в акті перевірки, позивач надав на них заперечення до Київської регіональної митниці, однак зазначені заперечення були залишена без задоволення.

19 червня 2012 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р»№164, яким визначено податкове зобов'язання ТОВ «Брокард-Україна»за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (з урахуванням штрафних санкцій), в розмірі 77870,56 грн., з них за основним платежем 62296,45 грн., за штрафними санкціями 15574,11 грн., а також №165, яким визначено суму податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (з урахуванням штрафних санкцій) в розмірі 252474,31 грн., з них за основним платежем 201979,45 грн., за штрафними санкціями 50494,86 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову та встановлюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з передбаченого Конституцією та Законами України обов'язку сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом. Так, відповідно до ст.6 Податкового кодексу України податки справляються з платників податку, які згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України визначаються виключно цим Кодексом. У ст.15 Податкового кодексу України зазначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, визначення ТОВ «Брокард-Україна» податкового зобов'язання обґрунтовувалося відповідачем вимогами ст.4 Закону України «Про Єдиний митний тариф», відповідно до якої товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладанню цим митом, та вимогами п.2.4 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством. Об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до пп.3.1.2 п.3.1 ст.3 вищевказаного Закону є ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту згідно з положенням глав 29-30 Митного кодексу України.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 17 жовтня 2010 року автомобілем, що належав компанії-перевізнику «RO-JA-TRANS»(Польща), через Ягодинську митницю було ввезено на митну територію України «парфумерно-косметичні засоби для догляду за шкірою тіла та обличчя». Отримувачем товару згідно товаросупровідних документів, а також попереднього повідомлення від 14 жовтня 2010 року №100000005/2010/913845, було ТОВ «Брокард Україна».

Відповідно до відміток Ягодинської митниці товари були ввезені на митну територію України та підлягали обкладенню митом та ПДВ. Таким чином, з моменту проставлення відміток Ягодинською митницею ввезений товар знаходився під митним контролем. Митне оформлення товару мало бути здійснено Київською регіональною митницею.

18 жовтня 2010 року о 14.50 годин автомобіль з товаром прибув в зону митного контролю ВМО «Залізничний»Київської регіональної митниці. Товар надійшов згідно з попереднім повідомленням від 14 жовтня 2010 року №100000005/2010/913845, за CMR №245278, інвойсом від 14 жовтня 2010 року №2010074, книжкою МДП від 14 жовтня 2010 року РХ 63646551, договором купівлі-продажу від 15 вересня 2005 року №150905, специфікацією від 14 вересня 2010 року №1/83. Умови поставки відповідно до договору купівлі-продажу від 15 вересня 2005 року №150905 СІР-Київ. За даними інвойсу від 14 жовтня 2010 року №2010074 вартість товару складає 463432,33 євро.

Проте, при в'їзді на територію ЗМК Київської регіональної митниці було виявлено пошкодження пломбувального тросу (трос розрізаний на відстані 60 см від заднього краю вантажного відсіку автомобіля, місце розрізу з'єднане за допомогою металевої шпильки). При цьому забезпечення відправника №W63 та митне забезпечення, накладене додатково посадовою особою Ягодинської митниці №205/192, було непошкодженим.

19 жовтня 2010 року позивач звернувся до керівництва ВМО «Залізничний»із заявою про розміщення товару на склад тимчасового зберігання ДП «УДЦТС «Ліски». Під час огляду вантажного відсіку автомобіля встановлено, що завантаження складає приблизно третину об'єму напівпричепу, дерев'яні піддони хаотично розкидані на підлозі вантажного відсіку, частина товарів, зазначених в товаросупровідних документах, відсутня. При цьому, в верхній частині тенту безпосередньо за кабіною водія виявлений розріз прямокутної форми, розміром приблизно 60x120 см. В результаті підрахунків встановлено факт втрати вантажу на суму 300784,18 євро.

22 жовтня 2010 року отримувач вантажу ТОВ «Брокард-Україна»звернулось з заявою в Дніпровське РУ ГУ МВС України в м.Києві, за наслідками розгляду якої постановою Дніпровського РУ ГУ МВС України в м.Києві від 10 грудня 2010 року в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України було відмовлено, оскільки від власника вантажу, німецької компанії Parfums GMBH»не надійшла офіційна заява з приводу втрати вантажу, а також не виявилось можливим встановити свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо доставки товару до митниці призначення було взято водієм підприємства -JA-TRANS»(Польща) ОСОБА_2, який був ознайомлений зі змістом ст.331 Митного кодексу України, про що свідчить його підпис в попередньому повідомленні. Відповідно до ст.154 Митного кодексу України водій зобов'язаний був доставити товар у митний орган призначення. У своєму поясненні ОСОБА_2 повідомив, що йому невідомо, де і коли зник вантаж.

Зважаючи на встановлення факту втрати водієм товару на суму 300784,18 євро, який перебував під митним контролем, відносно ОСОБА_2 відповідачем було складено протокол про порушення митних правил та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ст.331 Митного кодексу України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., який був сплачений ОСОБА_2 05 січня 2011 року.

24 березня 2011 року товар, який весь цей час знаходився на складі тимчасового зберігання, було оформлено в митному режимі «транзит»та відправлено відправнику товару (власнику) Parfums GMBH».

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що стосовно товару, який було втрачено/викрадено, відповідачем проведено розрахунок сум митних платежів несплачених до Державного бюджету України, які становлять: ввізне мито 218738,73 грн.; податок на додану вартість 714628,75 грн.; всього 933367,48 грн. На підставі зазначених розрахунків митний орган направив претензію до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України щодо виконання гарантійного зобов'язання по сплаті суми у розмірі 669091,58 грн., оскільки відповідальність гарантійного об'єднання за кожною книжкою МДП обмежується сумою в 60000 євро в національній валюті України в перерахунку за курсом Національного банку України на день прийняття книжки МДП до оформлення митним органом України. Платіжними дорученнями від 01 листопада 2011 року №№955, 956 Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України сплачено до Державного бюджету України за втрачений/викрадений товар, який не надійшов на адресу ТОВ «Брокард Україна» наступні суми: ввізне мито - 156442,28 грн.; податок на додану вартість - 512649,30 грн.; всього 669091,58 грн.

Враховуючи, що сума гарантійного зобов'язання, сплаченого Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України не покривала збитки Державного бюджету, різниця була визначена відповідачем, як податкове зобов'язання ТОВ «Брокард-Україна».

Зазначені обставини справи встановлені судом першої інстанції правильно. Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що для визначення обов'язку ТОВ «Брокард-Україна»із сплати податків і зборів в частині, яка залишилася непогашеною після виконання Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України гарантійних виплат за втрачений/викрадений під час перевезення товару, достатньо наступних підстав: позивач відповідно до попереднього повідомлення митного органу про намір ввезти товар на митну територію України, зазначався як отримувач товару; товар було ввезено на митну територію України, тобто мав місце факт виникнення податкових зобов'язань перед державою.

Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не враховано, що поставка товару відбувалася на умовах «СІР-Київ»в редакції Інкотермс 2000, («фрахт/перевезення та страхування оплачено до ...»), відповідно до яких покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару в узгоджене сторонами зовнішньоекономічного контракту місце призначення. Згідно п.1.2. договору купівлі-продажу №150905 від 15 вересня 2005 року, укладеного між фірмою «Брокард Парфумс ГмбХ»та ТОВ «Брокард Україна», товари переходять у власність покупця (позивача) з дати поставки. Відповідно до умов п.3.3 цього ж договору датою поставки вважається дата печатки митниці на імпортній декларації покупця про випуск товару у вільний обіг.

Відповідно до визначення, наведеного в пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином, до моменту отримання права власності на товар та практичної можливості розпоряджатися ним на власний розсуд покупець не може вважатися особою, яка отримала товар. Крім того, позивач також не вчиняв дій, передбачених Митним кодексом України та Законом України «Про податок на додану вартість», які б вказували на прийняття ним товару, тобто завершення виконання операції імпорту товару, у зв'язку з чим у ТОВ «Брокард-Україна»виникли б податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Так, відповідно до ч.1 ст.72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Згідно пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем під час судового розгляду не заперечувалося, що ТОВ «Брокард-Україна»не розпочинало здійснення митного оформлення товару.

З вищенаведених норм законодавства, враховуючи умови поставки, визначені зовнішньоекономічним договором, вбачається помилковість висновку суду першої інстанції, що ТОВ «Брокард-Україна»має зобов'язання зі сплати податку на додану вартість, оскільки поставка товару позивачу фактично здійснена не була, а тому до моменту прийняття товару, вчинення дій, спрямованих на митне оформлення товару, підстави вважати про виникнення у позивача обов'язків із сплати податку на додану вартість відсутні.

Також колегія суддів вважає невірним визначення митним органом позивачу зобов'язання за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності. Як вже було зазначено вище, висновок щодо наявності у ТОВ «Брокард-Україна»зобов'язання зі сплати мита відповідач пов'язує з наявністю попереднього повідомлення позивача про намір ввезти товар, а тому обов'язком останнього здійснювати контроль за належним збереженням товару під час його знаходження під митним контролем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виникнення обов'язку по сплаті митних платежів пов'язується саме із здійсненням операції ввезення товарів на митну територію України.

Водночас, в даному випадку також має значення встановлення особи, яка має сплачувати ці митні платежі, визначення особи, на яку було покладено відповідальність за перевезення товару, а також встановлення наявності чи відсутності обов'язку у підприємства-покупця, яке згідно умов договору має отримати товар у м.Києві, здійснювати контроль за перевезенням товару від моменту перетину митного кордону до митниці призначення, сплачувати митні платежі за втрачений товар та(або) нести відповідальність за часткову втрату цих товарів під час перевезення.

Зокрема, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідальність за збереження товару під час перевезення покладалася на перевізника.

Згідно ч.1 ст.93 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант заздалегідь повідомляє відповідний митний орган про намір ввезти ці товари.

Статтею 94 Митного кодексу України встановлено, що після подання зазначеного у статті 93 цього Кодексу повідомлення декларант зобов'язаний доставити товари та документи на них без будь-якої зміни їх стану у визначене митним органом місце і забезпечити перебування їх у цьому місці до прибуття посадових осіб митного органу.

Згідно положень Митного кодексу України попереднє повідомлення про намір ввезення товару є дією, що виконуються до початку митного оформлення товарів і транспортних засобів, та покликано сприяти прискоренню митного оформлення товарів і транспортних засобів, а також здійсненню передбачених цим Кодексом митних процедур. Водночас, подання декларантом попереднього повідомлення митному органу засвідчує саме намір цього декларанта здійснити імпорт товару та в жодному разі не замінює подання митної декларації відповідно до ст.72 Митного кодексу України, а відтак початку митного оформлення та виникнення податкових зобов'язань у підприємства-імпортера.

Отримувач товару -ТОВ «Брокард-Україна»після ввезення товару на митну територію України права власності на цей товар ще не мало, процедуру митного оформлення товару не розпочинало, а тому обов'язки із сплати митних платежів у нього не наступили. Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що втрачена (вкрадена) частина товару в подальшому опинилася у власності ТОВ «Брокард-Україна», внаслідок чого у підприємства виникли б податкові зобов'язання зі сплати митних платежів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача та висновок суду першої інстанції відносно встановлених саме у цій справі обставин щодо обов'язку зі сплати митних платежів номінальним одержувачем товару у зв'язку із застосуванням у якості документу контролю за доставкою вантажу у митницю призначення попереднього повідомлення.

В даному випадку колегія суддів розглядає подання позивачем митному органу попереднього повідомлення, як дію, покликану сприяти прискоренню митного оформлення товарів і транспортних засобів. На момент ввезення товару на територію України, перевезення його по території України, позивач не мав права власності на товар, не був перевізником товару, а тому не був відповідальним за збереження товару під час перевезення, згідно умов зовнішньоекономічного договору, положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення. Більше того, ТОВ «Брокард-Україна»також не зазначений в попередньому повідомленні, як декларант, а тому покладення на нього обов'язку здійснювати контроль за доставкою товару, що перебуває під митним контролем, відповідно до ст.94 Митного кодексу України, є неможливим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, саме до такого висновку дійшла і Державна митна служба України, про що зазначила у своїй відповіді від 21 лютого 2011 року на запит фірми «Брокард Парфумс ГмбХ», а саме: у разі недоставляння вантажу у митницю призначення, що переміщується із застосуванням як гарантії доставки книжки МДП, відповідальність за недоставляння вантажу в митницю призначення або його втрату та відшкодування збитків, завданих державі, покладається на перевізника відповідно до положень Конвенції МДП та Порядку реалізації Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, затвердженого наказом Державної митної служби від 21 листопада 2001 року №755 (а.с.28-29).

Також в матеріалах справи наявний лист-претензія №40/8-36/6876 від 06 червня 2011 року, надісланий Київською регіональною митницею на адресу компанії-перевізника «RO-JA-TRANS»(а.с.91-93). Згідно тексту зазначеного листа, вищезазначеній компанії-перевізнику пропонувалося відповідно до п.7 ст.8 Конвенції МДП 1975 року добровільно перерахувати суму ввізного мита та податку на додану вартість, розрахованого від суми вартості втраченого товару.

Відповідно до п.7 ст.8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення коли настає строк платежу сум, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, компетентні органи повинні, в міру можливості, вимагати сплати цих сум у особи або осіб, з яких безпосередньо належать ці суми, до того як пред'явити позов гарантійному об'єднанню.

Згідно п.1 ст.8 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення гарантійне об'єднання бере на себе зобов'язання сплачувати належні ввізні або вивізні мито і збори, а також будь-які відсотки за прострочення, які можуть належати відповідно до митних законів і правил країні, в якій виявлено порушення у зв'язку з операцією МДП. Гарантійне об'єднання зобов'язується сплачувати згадані вище суми в порядку солідарної відповідальності разом з особами, з яких належать ці суми.

З наведеного вбачається, що митним органом було встановлено особу, яка має нести відповідальність за сплату митних платежів, а також вчинено дії, спрямовані на отримання відшкодування цих коштів, однак, оскільки компанія-перевізник кошти в добровільному порядку не відшкодувала, а відповідальність гарантійного об'єднання обмежується сумою в 60000 євро, суму митних платежів, які залишилися не сплаченими, відповідач вирішив покласти на ТОВ «Брокард-Україна». Зазначені доводи залишилися поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого він дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів вважає доводи Київської регіональної митниці такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не відповідають принципам, проголошеним ч.2 ст.19 Конституції України. Враховуючи необґрунтованість позиції суб'єкта владних повноважень, а також неправомірність покладення відповідальності зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість на ТОВ «Брокард-Україна»за товар, що останнім не отримувався, податкові повідомлення-рішення №№164, 165 від 19 червня 2012 року, прийняті відповідачем, є протиправними та нечинними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 жовтня 2012 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Брокард-Україна»до Київської регіональної митниці, третя особа: Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №№164, 165 від 19 червня 2012 року задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 19 червня 2012 року №164 та №165.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 18 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.