Рішення № 28108080, 12.12.2012, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 2607/12284/12

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Захарчук С. С. ,

при секретарі - Власенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», треті особи: ОСОБА_2, Куренівське ремонтно-експлуатаційне тролейбусне ДЕПО № 4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» (далі - КП «Київпастранс») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначав, що 9 липня 2012 року в м. Києві по вул. Івашкевича сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися тролейбус (бортовий номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_2, автомобіль «Фольксваген», н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та тролейбус (бортовий номер НОМЕР_3), під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано тілесних ушкоджень та пошкоджено належний йому автомобіль - «Фольксваген», н.з. НОМЕР_2.

Відповідно до висновку спеціаліста вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 124 726 грн. 01 коп.

На проведення зазначеної оцінки ним було сплачено 650 грн.

Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ним були понесені наступні витрати: 210 грн. витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу, 1 695 грн. витрат на послуги зі зберігання пошкодженого автомобіля на охоронюваній парковці в період з 19 липня 2012 року до 31 жовтня 2012 року, 100 грн. витрат на поштові послуги.

Тролейбус (бортовий номер НОМЕР_1) належить КП «Київпастранс», на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з КП «Київпастранс».

Посилаючись на зазначені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь 251 510 грн. 63 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Крім того, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано моральну шкоду, на її відшкодування просив стягнути з відповідача 65 000 грн.

У подальшому позивачем було подано заяву про зміну розміру позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, згідно якої посилаючись на те, що відповідно до висновку про оцінку матеріального збитку, завданого йому внаслідок пошкодження автомобіля, розмір матеріальної шкоди складає 104 285 грн. 27 коп., просив стягнути з відповідача на його користь з урахуванням витрат понесених на евакуацію пошкодженого транспортного засобу, на послуги зі зберігання пошкодженого автомобіля на охоронюваній паркові, витрат на поштові послуги 106 940 грн. 27 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також просив стягнути 3 240 грн. витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вказавши, що наданий позивачем звіт про оцінку від 30 липня 2012 року є недопустимим доказом у справі, так як був виконаний з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутній договір, укладений між суб'єктом оціночної діяльності та замовником оцінки.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 9 липня 2012 року в м. Києві по вул. Івашкевича сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зіткнулися тролейбус (бортовий номер НОМЕР_1), під керуванням ОСОБА_2, автомобіль «Фольксваген», н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та тролейбус (бортовий номер НОМЕР_3), під керуванням ОСОБА_3 (а.с. 8).

Відповідно до вироку Оболонського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 (а.с. 9-10).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Фольксваген», н.з. НОМЕР_2, зазнав механічних пошкоджень (а.с. 7).

Згідно з висновком спеціаліста від 30 липня 2012 року розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Фольксваген», н.з. НОМЕР_2 складає 104 285 грн. 27 коп. (а.с. 12-23).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Обґрунтовуючи позов про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 104 285 грн. 27 коп., позивач посилався на висновок спеціаліста, складений за його заявою 30 липня 2012 року.

Відповідач заперечуючи проти позову в цій частині вказав на те, що зазначений звіт не є допустимим доказом по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У порушення зазначених вимог закону суду доказів того, що визначений спеціалістом ОСОБА_4 розмір матеріального збитку та відображений у звіті про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 30 липня 2012 року є неправильним відповідачем не надано, посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутній договір, укладений між суб'єктом оціночної діяльності та замовником оцінки як на обґрунтування заперечень проти позову не заслуговує на увагу.

Ураховуючи те, що ОСОБА_2 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був працівником КП «Київпастранс», під час виконання своїх трудових обов'язків, завдав матеріальну шкоду ОСОБА_1, вина його встановлена вироком суду, згідно висновку спеціаліста розмір матеріальної шкоди складає 104 285 грн. 27 коп., доказів того, що цей розмір не відповідає дійсності відповідачем не надано, то позов в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 104 285 грн. 27 коп. підлягає задоволенню.

Разом з тим, позов в частині стягнення на відшкодування матеріальної шкоди 210 грн. витрат на евакуацію пошкодженого транспортного засобу, 1 695 грн. витрат на послуги зі зберігання пошкодженого автомобіля на охоронюваній паркові в період з 19 липня 2012 року до 31 жовтня 2012 року, 100 грн. витрат на поштові послуги задоволенню не підлягає, оскільки згідно норм ст. 1166 ЦК України під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо), а тому зазначені витрати не є майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Разом з тим, позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 65 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, позивач посилалися на те, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, він зазнав душевних страждань, не міг користуватися своїм автомобілем, у зв'язку з чим змінився його нормальний спосіб життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 8 зазначеної постанови за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132 - 134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2, позивач зазнав душевних страждань, був позбавлений можливості користуватися автомобілем, а тому, зазнав моральних страждань, суд, враховуючи характер та тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшов висновку про стягнення з КП «Київпастранс» на користь ОСОБА_1 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1 150 грн. 15 коп.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 240 грн. витрат на правову допомогу, виходячи з наступного.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом цивільної справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 56 ЦПК України встановлено, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано угоду про надання правової допомоги від 20 вересня 2012 року, укладену між ОСОБА_1 і адвокатом ОСОБА_5

Відповідно до п. 1.4. зазначеної угоди адвокат зобов'язаний здійснювати представництво інтересів клієнта у судах всіх інстанцій.

ОСОБА_5 представляла інтереси ОСОБА_1 у судових засіданнях, а тому підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 3 240 грн. немає.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 56, 58, 59, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», треті особи: ОСОБА_2, Куренівське ремонтно-експлуатаційне тролейбусне ДЕПО № 4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» (і.к. 31725604) на користь ОСОБА_1 104 285 (сто чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 27 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 (три тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс» в дохід держави 1 150 (одну тисячу сто п'ятдесят) грн. 15 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. С. Захарчук