Ухвала суду № 28107562, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4569/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ліфт»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2012 року №0001012300, №0001022300,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 11.06.2012 року №0001012300, №0001022300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Сервіс Ліфт»при взаємовідносинах з приватним підприємством «Фірма «Володар»за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 28.05.2012 року №673/22-01/35089779.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на 69927,00 грн., у тому числі у ІІІ кварталі 2010 року на 26003,00 грн., І кварталі 2011 року на 11076,00 грн., ІІ кварталі 2011 року на 16618,00 грн., ІІІ кварталі 2011 року на 16230,00 грн., та заниження податку на додану вартість на 66295,00 грн., у тому числі у серпні 2010 року на 8294,00 грн., вересні 2010 року на 7160,00 грн., жовтні 2010 року на 13360,00 грн., березні 2011 року на 8861,00 грн., квітні 2011 року на 14450,00 грн., липні 2011 року на 14170,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на прибуток та податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Фірма «Володар», оскільки у останнього згідно акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 року №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року» операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також, в акті перевірки відповідач посилається на пояснення громадянки Російської Федерації ОСОБА_3, яка значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар», в яких остання пояснила, що в серпні -вересні 2010 року погодилася на участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар»без мети займатися фінансово - господарською діяльністю.

11 червня 2012 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області винесені податкові повідомлення:

- №0001012300, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 76425,00 грн., у тому числі за основним платежем 69927,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6502,00 грн.;

- №0001022300, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 73502,00 грн., у тому числі за основним платежем 66295,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 7207,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з ПП «Фірма «Володар».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Розглядаючи реальність господарської операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Аналізуючи факт виконання правочинів між позивачем та ПП «Фірма «Володар»колегія суддів виходить з наступного.

01 серпня 2010 року між позивачем та ПП «Фірма «Володар»було укладено договір підряду на виконання монтажних робіт від 01.08.2010 № 8/1-10.

У подальшому були укладені аналогічного змісту договори від 01.09.2010 року №9/1-10, від 01.10.2010 року № 10/1-10, від 14.02.2011 року № 02/1-11, від 01.04.2011 року № 04/1-11, від 01.07.2011 року № 07/1-11.

Зазначені договори підписані позивачем з однієї сторони та заступником директора ПП «Фірма «Володар»ОСОБА_4 з другої; підписи осіб засвідчені печатками.

Предметом зазначених договір є виконання робіт з монтажу ліфтів на об'єктах: м. Київ, вул. Мануїльська, б. 8 -ТОВ «Енерго - Імпульс»; Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, б.3 -ОСББ «Вікторія 2010»; Київська обл., смт. Чабани, вул. Юності, б. 3; Київська обл., м. Вишгород, вул. Полуденка, 19 -ТОВ «Ратекс»; м. Київ, вул. Пухівська, б. 1-а -«ТЕЦ№6 Київенерго»; Київська обл., м. Боярка, ЖК «Дніпровський кут»; м. Київ, пр-т 16 км, - ЗАТ «Птахофабрика «Київська», корпус №35.

Згідно зазначених договорів позивач (замовник) доручав, а ПП «Фірма «Володар»(підрядник) приймало на себе обов'язок виконати комплекс допоміжних робіт з демонтажу, монтажу ліфтів, будівельно-оздоблювальних робіт по шахтах ліфтів та пуско-налагоджувальних робіт (частково).

На підтвердження виконання робіт позивачем були надані:

- графіки виконання будівельно -монтажних робіт з технічного обслуговування ліфтів на об'єктах, які визначені в предметі договорів;

- акти прийняття виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за серпень 2010 року на суму 38892,00 грн., за вересень 2010 року на суму 31994,00 грн., за жовтень 2010 року на суму 58180,00 грн., за березень 2011 року № 11 на суму 26582,00 грн., за квітень 2011 року № 249 на суму 52800,00 грн., за квітень 2011 року № 233 на суму 3000,00 грн.,за квітень 2011 року № 256 на суму 13440,00 грн., за квітень 2011 року № 239 на суму 6360,00 грн., за липень 2011 року на суму 11160,00 грн., за липень 2011 року на суму 57000,00 грн., за липень 2011 року на суму 4860,00 грн.;

- акти прийому-передачі виконаних робіт від 31.08.2010 № 3108/1, від 29.09.2010 № 2909/01, від 18.03.2011 № 10, від 31.03.2011 № 119, від 15.04.2011 № 85, від 14.07.2011 №128

Також, на виконання умов договору ПП «Фірма «Володар»були виписані податкові накладні від 31.08.2010 року №310816, від 29.09.2010 року №290906, від 22.10.2010 року №221010, від 18.03.2011 року №10, від 18.03.2011 року №11, від 31.03.2011 року №119, від 01.04.2011 року №7, від 05.04.2011 року №29, від 11.04.2011 року № 58, від 15.04.2011 року №85, від 27.04.2011 року №46, від 01.07.2011 року №15, від 14.07.2011 року №128, від 15.07.2011 року №147, від 29.07.2011 року №289.

Оплата за договорами підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Сума витрат за зазначеними господарськими операціями була віднесена до складу валових витрат, а податок на додану вартість до складу податкового кредиту, що не заперечується сторонами.

На підтвердження подальшої реалізації отриманих послуг позивачем надані договори з ТОВ «Карат-Ліфткомплект»від 23.06.2010 року №82, від 26.10.2009 року №129, від 12.11.2010 року №165, Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія 2010» від 11.02.2011 року №1/11, від 08.02.2011 року №02/0-11, ТОВ «БМК «Енерго-Імпульс»від 01.06.2011 року №0106-11, від 07.07.2011 року №111, ТОВ «Ратекс»№11/05/19-01 (т. 1 а.с. а.с. 53 -105).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ПП «Фірма «Володар», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, відповідно до пп. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Також, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання договорів та розрахункових документів ПП «Фірма «Володар»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

Колегія суддів не бере до уваги пояснення ОСОБА_3, яка на думку відповідача була директором ПП «Фірма «Володар», оскільки вони є лише одним із джерел доказів у кримінальній справі та не засвідчують юридичного факту у даній справі.

Крім того, як вбачається зі спірних договорів, останні підписані заступником директора ОСОБА_4, проте, відповідачем не з'ясовано та не доведено, що зазначена особа не мала повноважень на підписання зазначених договорів.

Також, як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновок акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 року №72/23-1/31988783 «Про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року», будь -яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень -рішень від 11.06.2012 року №0001012300, №0001022300.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.