Ухвала суду № 28107561, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10907/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», звернулось до суду з позовом до Окружної державної податкової служби-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 27.07.2012 року №0002074310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, що відображено в уточнюючому розрахунку форми 1ДФ для виправлення помилок ІІ кварталу 2011 року, поданого у вересні 2011 року.

За наслідками перевірки складний акт від 12.07.2012 року №672/43-10/05839888 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0002074310, яким до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»застосовано штрафні санкції у сумі 1020 грн. за порушення пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.

Крім того, суд першої інстанції, під час розгляду справи, встановив, що позивач не заперечував наявність зафіксованого в акті перевірки від 12.07.2012 року №672/43-10/05839888 факту невірного зазначення в податкових розрахунках ідентифікаційних номерів фізичних осіб, які отримали дохід від банку.

Разом з тим, позивач не погоджується із кваліфікацією даного порушення та сумою застосованого штрафу (застосування штрафу 1020 грн. замість 170 грн.) та оскаржує податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС від 27.07.2012 року №0002074310 в повному обсязі.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0002074310 прийнято Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС обґрунтовано, так як позивачем повторно зазначено недостовірні відомості у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України, «податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платника податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку».

Згідно п.п.47.1.3 п. 47.1 ст.47 Податкового кодексу України - особи, які несуть відповідальність за складення податкової звітності, відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: податкові агенти.

Відповідно п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України «Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до «б»п.п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу державної податкової служби затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020.

Згідно із п. 119.2. ст. 119 розділу II Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи позивача на ту обставину, що склад їх правопорушення відноситься до п.3 ст. 119 Податкового кодексу України, оскільки в податкових розрахунках, поданими позивачем, дійсно вказані недостовірні відомості, але, щодо реєстраційних номерів облікових карток платників податків, а не сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, так як об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого п. 119. 2 може виражатися в таких альтернативних діях, як неподання, подання з порушенням встановлених строків, поданням не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Обов'язок подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку встановлюється ст. 51 і конкретизований п.п. 180 п. 1 ст. 14 та п. 2 ст.176 Податкового кодексу України. Так інформація має бути подана в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме, протягом 40 календарних днів, після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу.

Суб'єктом даного правопорушення є податковий агент, який відповідно до п.п. 180 п.1 ст.14 Податкового кодексу України визначається як юридична особа, самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Разом з тим п.3 ст. 119 Податкового кодексу України, на який посилається позивач, зазначено що п. З ст. 119 Кодексу встановлює відповідальність за правопорушення, яке вчиняється у формі активної поведінки (дій або бездіяльності) оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків; оформлення документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків.

При оформленні документів, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, відповідальність фактично настає за бездіяльність - за незазначення реєстраційного номера.

Документами, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, можуть бути будь-які документи, до яких нормативні акти вимагають включати відомості про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату фізичними особами податків.

Якщо такими документами є податкова звітність, умовою притягнення до відповідальності за п.119.3 є відсутність ознак правопорушення, передбаченого п. 119.2 ст. 119 ПК України.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що у випадках, наприклад, подання податкової звітності, яка містить недостовірні відомості як про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і суми утриманого з них податку, так і про недостовірний реєстраційний номер облікової картки платника податків, застосовується лише п. 119.2.

Крім того, враховуючи, що відповідальність до позивача застосовано відповідачем на підставі частини другої пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України за повторністю порушення, під час судового розгляду справи судом першої інстанції досліджено питання щодо вчинення платником податків протягом року такого самого порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав суду першої інстанції докази застосування до позивача штрафних санкцій за те ж саме порушення, але за іншій податковий період, та встановлено відсутність факту оскарження такого податкового повідомлення-рішення і сплати суми штрафу в повному обсязі.

В порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не надано доказів неправомірності дій відповідача, разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій при винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 грудня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.