Ухвала суду № 28107572, 11.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2739/12 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо -комерційна фірма «Курсір»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.06.2012 року №0002342320, №0002332320,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 20.06.2012 року №0002342320, №0002332320.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року по взаємовідносинах з ФО-П ОСОБА_1.; за наслідками перевірки складено акт від 06.06.2012 року №909/22/24836565.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 38754,00 грн., у тому числі за квітень 2011 року на 6519,00 грн., за травень 2011 року на 11277,00 грн., за червень 2011 року на 5261,00 грн., за липень 2011 року на 10182,00 грн., за серпень 2011 року на 5515,00 грн.; заниження податку на прибуток на загальну суму 44568,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року на 26517,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на 44568,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість та податку на прибуток орган державної податкової служби посилаючись на акти перевірок від 20.09.2011 року №2537/17/НОМЕР_1 та від 27.04.2011 року №594/17/НОМЕР_1 зазначає, що фінансово -господарська діяльність контрагента позивача -ФО-П ОСОБА_1. здійснюється поза межами правового поля, тому всі фінансово -господарські взаємовідносини між ФО-П ОСОБА_1. та контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. В ході перевірок ФО-П ОСОБА_1. органом державної податкової служби встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників.

20 червня 2012 року ДПІ у м. Чернігові винесені податкові повідомлення:

- №0002342320, яким на підставі акту перевірки за порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 46603,00 грн., у тому числі за основним платежем 38754,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7849,00 грн.;

- №0002332320, яким на підставі акту перевірки за порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на прибуток на 44568,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ФО-П ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Розглядаючи реальність господарської операції, на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Аналізуючи факт виконання правочинів між позивачем та ФО-П ОСОБА_1. колегія суддів виходить з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (покупець) та ФО-П ОСОБА_1. (продавець) були укладені договори від 02.02.2011 року № 02-1 на загальну суму 165000,00 грн. (т. 2 а. с. 216); від 03.06.2011 року №311 на суму 32000,00 грн. (т. 2 а. с. 217); від 04.07.2011 року №318 на суму 100000,00 грн. (т. 2 а. с. 218).

Згідно п. 1.1 вказаних Договорів продавець зобов'язується передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця. Оригінал рахунку, накладні надаються представнику покупця під час передачі товару, а датою отримання товару вважається дата його фактичної передачі та підписання накладних (п. 2.2.2 та 2.2.3 Договорів). Крім того, п. 3.1.1 зазначених Договорів передбачений обов'язок продавця своєчасно поставити і передати у власність покупця товар за накладною.

На підтвердження виконання зазначених договорів ФО -П ОСОБА_1. були виписані на адресу ПП «ВКФ «Курсір»податкові накладні, що були надані відповідачу на перевірку, від 04.04.2011 № 42; від 05.05.2011 № 52; від 03.06.2011 № 311; від 04.07.2011 № 4; від 02.08.2011 № 3.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом ФО-П ОСОБА_1. позивачем надані видаткові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, платіжні доручення, накладні, довіреності, рахунки 281/2, 311/1, 361, 631, відомості обліку розрахунків з постачальниками по рахунку 631 та покупцями за період з 01.04.2011 року по 31.08.2011 року та з 2 кварталу 2011 року по 2-3 квартал 2011 року, які, як встановлено судом першої інстанції також надавались позивачем на перевірку.

Оплата за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями, які також були предметом перевірки позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ФО-П ОСОБА_1., на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання договору та розрахункових документів ФО-П ОСОБА_1. не була припинена та була платником податку на додану вартість.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, підставою ДПІ у м. Чернігові для донарахування позивачу податкових зобов'язань є лише висновки проведених перевірок контрагента ФО-П ОСОБА_1., будь -яких інших доказів на підтвердження укладення між позивачем та контрагентом -ФО-П ОСОБА_1 правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень -рішень від 20.06.2012 року №0002342320, №0002332320.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.12.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.