Ухвала суду № 28107326, 18.10.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р.справа № 1170/2а-1005/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі №1170/2а-1005/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2011р. №0002032330, №0002042330.

Позовні вимоги обгрунтовані незгодою з висновками відповідача щодо наявності встановленого порушення - формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача є неправомірним, оскільки господарські операції проведені на підставі нікчемного правочину та як наслідок необхідності зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та донарахування податкових зобов'язань з ПДВ,оскільки право на податковий кредит виникає з моменту настання першої з подій: або дати списання коштів з рахунку, або дати отримання товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, та відповідачем під час перевірки не досліджувалося фактичне здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами з ТОВ "Компанія Тегра" та з ФГ "Агропродукт КС".

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 позов задоволено. Рішення суду обгрунтовано відсутністю порушення позивачем норм чинного законодавства при формуванні податкового кредиту, а також доведено факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Компанія Тегра", ФГ "Агропродукт КС".

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період часу з 06.12.11р. по 07.12.11р. Кіровоградською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ „Компанія Тегра" за період з 01.09.11р. по 30.09.11р. та ФГ „Агропродукт КС" за період з 01.08.11р. по 31.08.11р. за результатами якої складено акта перевірки №164/2330/36793836 від 07.12.11р.

Таким чином перевіркою встановлено, що у ТОВ „Компанія Тегра" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, директор Чипілюгін Ю.В., згідно пояснень сусідки, підприємницькою діяльністю не займався, відсутній зареєстрований за підприємством автотранспорт, нерухоме майно, в результаті чого правочини, укладені з підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками, в т.ч. ТОВ „УкрОліяПром" за серпень 2011р., не спрямовані на настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача". ФГ „Агропродукт КС" укладено угоди без мети настання реальних наслідків з постачальником ПП „Соєагропродукт" та по взаємовідносинах з контрагентом -покупцем ТОВ „Укроліяпром" на загальну суму податкового кредиту 87032 грн. ПП „Соєагропродукт" здійснювало безтоварні операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб, не знаходиться за адресою, відсутня економічна діяльність підприємства, відсутні наймані працівники, необхідні умови для здійснення реальної фінансової господарської діяльності.

Таким чином, перевіркою визначено, що позивач мав взаємовідносини за період з 01.09.11р. по 30.09.11р. з ТОВ „Компанія Тегра" та ФГ „Агропродукт КС" за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., які відповідно до п. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю; порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ на загальну суму 273041 грн., в т.ч. за серпень 2011р. в сумі 69963 грн., за вересень 2011р. в сумі 203078 грн., завищено від'ємне значення на суму 12406 грн. та зменшується сума від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 4683 грн. за серпень 2011р.

Колегія суду погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Перевіркою щодо спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції сумнівів не визначено.

Враховуючи вищезазначене та наявні докази у справі, суд апеляційної інстанції вважає, вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем до перевірки та до матеріалів справи були пред'явлені первинні документи які підтверджують факт здійснення операцій, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами, а в Акті перевірки не визначено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам.

Норма п. 200.4 ст. 200 ПК України вказує на те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді саме постачальникам таких товарів (послуг).

Отже Закон не ставить у залежність бюджетне відшкодування ПДВ від того факту, щоб первісний постачальник (виробник) товару у всьому ланцюгу руху товарів сплатив ПДВ до бюджету, або покладення відповідальність на одного контрагента за порушення норм чинного законодавства іншим.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку з приводу висновків Акту перевірки щодо правочину між позивачем та контрагентами у перевіряємий період, який на думку перевіряючих, порушує публічний порядок, а відтак, в силу вимог ст. 228 ЦК України є нікчемним та сумніву реальність вчиненого правочину, оскільки нереальність певного правочину та правові наслідки його вчинення встановлені ст. 234 ЦК України, а згідно із ч. 2 цієї статті фіктивний правочин є оспорюваним, а не нікчемним. Тому єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між позивачем та контрагентами може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину, проте такі докази відпоаідачем надано не було.

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі №1170/2а-1005/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко