Постанова № 28103468, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 2а-3057/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товаристсва з обмеженою відповідальністю "Металомонтаж" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-3057/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металомонтаж"

до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металомонтаж", звернувся до суду з позовними вимогами до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000402302 від 27.02.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по даній справі в задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про неправомірність оскаржуваної постанови внаслідок неповного дослідження матеріалів справи, вважає її незаконною та необґрунтованою. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про задоволення позовних вимог.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів апеляційної інстанції, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

В ході судового розгляду встановлено, що ТОВ "ТПК "Металомонтаж" зареєстровано 19.03.2007 року в Виконавчому комітеті Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 19.03.2007 року № 14801020000034201, податковий номер суб'єкта господарювання 34951955 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.03.2007 року за № 5494.

На підставі наказу від 19.01.2012 року № 99, виданого Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 79 Податкового Кодексу України проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "ТПК "Металомонтаж" з питання дотримання даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Промбуд- Монтажінвест" та ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.02.2012 року № 324/23-212/34951955, яким встановлено порушення позивачем: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 149924,10 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 25215,40 грн., за квітень 2011 року у сумі 12509,52 грн., за травень 2011 року у сумі 8127,47 грн., за червень 2011 року у сумі 41186,50 грн., за липень 2011 року у сумі 37759,62 грн., за серпень 2011 року у сумі 25125,58 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення за № 0000402302 від 27.02.2012 на загальну суму 165647,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що угоди, укладені позивачем з контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки за результатами перевірок встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", беручи до уваги встановлену відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та як наслідок відсутність фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на достатність підстав та наявність належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, виходячи з вимог діючого податкового законодавства та фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промбуд- Монтажінвест" на підставі договорів-підряду від 01.02.2011 року №1-02/С, від 01.04.2011 року №1-04/С, від 04.04.2011 року №4-04/С, від 05.05.2011 року №5-05/С, від 01.06.2011 року №1-06/С, від 02.06.2011 року №2-06/С-1, від 02.06.2011 року №2-06/С-2, від 02.06.2011 року №2-06/С-3, від 01.07.2011 року №1-07/С-1, від 01.07.2011 року №1-07/С-2, від 01.07.2011 року №1-07/С-3; від 01.07.2011 року №1-07/С-4, від 03.08.2011 року №3-08/С.

На підставі вказаних договорів ТОВ "ТПК "Металомонтаж" отримано від ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" послуги згідно наступних податкових накладних та актів виконаних робіт:

- акт виконаних робіт № 1 від 28.03.2011 року, податкова накладна № 83 від 28.02.2011 року, щодо ремонту технологічного обладнання на ДП "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 151292,40 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 25215,40 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 29.04.2011 року, податкова накладна № 163 від 29.04.2011 року, щодо ремонту площадок обслуговування будівлі закритого розвантажувального приладу "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 24255,47 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 4042,58 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 29.04.2011 року, податкова накладна № 162 від 29.04.2011 року, щодо поточного ремонту вібророзвантажника 01-645 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 50801,62 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 8466,94 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 31.05.2011 року, податкова накладна № 234 від 31.05.2011 року, щодо ремонту металоконструкцій опор стрічкових конвертів ЛТ-2А і ЛТ-2Б "Есхар" на загальну суму 48764,82 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 8127,47 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2011 року, податкова накладна № 277 від 30.06.2011 року, щодо поточного ремонту розпалювального сепаратора котла № 12 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 46336,32 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 7722,72 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 20.06.2011 року, податкова накладна № 146 від 20.06.2011 року, щодо дообладнання котельного відділення пристрою фахверка між к/а № 9 та к/а № 10 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 98598,85 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 16433,14 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2011 року, податкова накладна № 276 від 30.06.2011 року, щодо заміни гвинтів пилепроводів в районі пальників котла № 12 ДП "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 58946,14 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 9824,36 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 30.06.2011 року, податкова накладна № 278 від 30.06.2011 року, щодо заміни гвинтів пилепроводів від ПСУ по ШБМ "А" і "Б" із заміною пилепроводів котла № 12 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 43237,69 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 7206,28 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 29.07.2011 року, податкова накладна № 300 від 29.07.2011 року, щодо заміни гвинтів пилепроводів в районі горілок котла № 12 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 95553,48грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 15925,58 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 29.07.2011 року, податкова накладна № 299 від 29.07.2011 року, щодо поточного ремонту розпалювального сепаратора котла № 11 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 33999,20 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 5666,53 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 29.07.2011 року, податкова накладна № 298 від 29.07.2011 року, щодо поточного ремонту компресорів золоуловлювачів котла № 12 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 45377,62 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 7562,94 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 29.07.2011 року, податкова накладна № 302 від 29.07.2011 року, щодо ремонту пилепроводів від ПСУ до ШМБ "А" і "Б" котла № 12 "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 51627,44 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 8604,57 грн.;

- акт виконаних робіт № 1 від 31.08.2011 року, податкова накладна № 693 від 31.08.2011 року, щодо ремонту пилепроводів d=930 мм від Ш.Б.М. до циклонів "А" і "Б" "ТЕЦ-2" "Есхар" на загальну суму 105147,52 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 17524,59 грн.

Також, у період перевірки позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Промтехноопт" (податковий номер 34951955).

На підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2011 року № 5-08/11 ТОВ "ТПК "Металомонтаж" отримало від ТОВ "Промтехноопт" товар (лист сталевий), що підтверджується видатковою накладною № б/н від 05.08.2011 року, податковою накладною № 318 від 05.08.2011 року, товарно-транспортною накладною від 05.08.2011 року.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, ТОВ "ТПК "Металомонтаж" складських приміщень не має. Всі матеріали надходять на територію ДП ТЕЦ -2 "Есхар", яка охороняється, та відвантажуються на монтажні площі для подальшого виконання монтажних робіт відповідно до договорів підряду між позивачем та ДП ТЕЦ-2 "Есхар". Матеріально відповідальною особою ТОВ "ТПК "Металомонтаж" є директор Протас Олександр Матвійович, а тому всі матеріальні цінності приймаються та відпускаються ним, на його ім'я виписуються довіреності.

Представником позивача надана до суду апеляційної інстанції копія журналу довіреностей, де вказано, хто приймав ТМЦ.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІУ, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. №168/704.

Ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Разом з цим, ст. 9 цього Закону вказує, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів відмічає, що з аналізу наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку (оригіналів та завірених копій) вбачається, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості.

Відтак, вказані вище первинні документи цілком відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Колегія суддів також зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану у платника податків.

Так, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки між підприємствами здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 02.03.2011 №241 на суму 28000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4666,67 грн.; від 19.04.2011 №259 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн., від 10.05.2011 №267 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 8333,33 грн.; від 17.05.2011 №270 на суму 23292,40 грн., у т.ч. ПДВ - 3882,07 грн.; від 17.05.2011 №271 на суму 50801,62 грн., у т.ч. ПДВ - 8466,94 грн.; від 17.05.2011 №272 на суму 24255,47 грн., у т.ч. ПДВ - 4042,58 грн.; від 09.06.2011 №290 на суму 2000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 333,33 грн.; від 17.06.2011 №296 на суму 46764,82 грн., у т.ч. ПДВ - 7794,14 грн.; від 21.06.2011 №297 на суму 90000,00 грн., у т.ч. ПДВ -15000,00 грн.; від 11.07.2011 № 307 на суму 8598,85 грн., у т.ч. ПДВ - 1433,14 грн.; від 11.07.2011 №308 на суму 58946,14 грн., у т.ч. ПДВ - 9824,36 грн.; від 11.07.2011 №309 на суму 46336,32 грн., у т.ч. ПДВ -7722,72 грн.; від 17.08.2011 № 321 на суму 33999,20 грн., у т.ч. ПДВ - 5666,53 грн.; від 11.07.2011 №310 на суму 43237,69 грн., у т.ч. ПДВ - 7206,28 грн.; від 16.08.2011 № 317 на суму 9000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1500,00 грн.; від 17.08.2011 №320 на суму 42627,44 грн., у т.ч. ПДВ- 7104,57 грн.; від 17.08.2011 №322 на суму 45377,62 грн., у т.ч. ПДВ - 7562,94 грн.

Надані до матеріалів справи копії платіжних доручень належним чином оформлені, містять всі необхідні реквізити.

Таким чином, здійснення оплати позивачем за придбані у вказаних контрагентів товари/послуги згідно платіжних доручень засвідчує факт вибуття із власності позивача безготівкових коштів, а отже -рух активів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст.198. Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, є дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Визначення розміру податкового кредиту здійснюється у відповідності до вимог п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом обґрунтовано поставлено під сумнів фактичне виконання вказаних угод, оскільки досліджені судом документи бухгалтерського обліку не відображають у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства дані господарської операції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в подальшому отримані товари (послуги) використані позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: для виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ДП "ТЕЦ-2"Есхар" як замовником, що підтверджується актами прийому виконаних робіт.

Від проведення господарських операцій з придбання та подальшого використання придбаних товарів (послуг) позивачем було отримано прибуток.

Крім того, на підтвердження реальності виконання укладених між позивачем та вказаними контрагентами договорів, позивачем до матеріалів справи надано: копію журналу довіреностей, ТТН № 029727 від 05.08.2011 року, додаткові угоди, акти приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, акти цільового використання.

Як пояснив представник позивача під час розгляду справи, вказані первинні документи не надавались до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що не витребувалися судом.

Отже, вказані господарські операції позивача свідчать про зміну зобов'язань сторін за правочином та позитивний вплив на результати господарської діяльності позивача. З означеного випливає, що податковий кредит сформовано позивачем за господарськими операціями, які підтверджено належним чином згідно вимог чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що до суду не надано доказів наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагентів щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Також не надано доказів оспорювання сторонами договорів в судовому порядку вищевказаних правочинів.

Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт" і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на таке.

Загальні принципи господарювання в України закріплені в ст.6 Господарського кодексу України та унормовані ст.ст. 43, 44 Господарського кодексу України, що визначають принципи та свободу підприємницької діяльності, відповідно до яких дозволена будь-яка комерційна діяльність, що не заборонена законом і підприємство є вільним у своєму виборі видів діяльності та у виборі контрагентів.

При цьому, з пояснень представника позивача вбачається, що потреба укладання вказаних правочинів з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт" обумовлена необхідністю виконання зобов'язань за договорами між позивачем та ДП "ТЕЦ-2"Есхар" як замовником.

Фактично, в якості доказу не підтвердження реального придбання товару та послуг позивачем та зв'язку таких операцій із його господарською діяльністю, є припущення податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем з ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт" правочинів з посиланням на Акти перевірок вказаних контрагентів.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест", ТОВ "Промтехноопт" мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушень з боку підприємства позивача приписів п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 року №0000402302 підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металомонтаж" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012р. по справі № 2а-3057/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 року № 0000402302.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.