Ухвала суду № 28102877, 19.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2012 р. м. Київ К-22015/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Карась О.В.,

за участю секретаря Корженкової І.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" (далі -Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі № 2-а-33653/08

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі -ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Нестерчук С.С.,

відповідача -Меодушевського М.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 позов задоволено; скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.12.2008 № 0007192303 та від 15.12.2008 № 0007172303.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено частково; скасовано рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.12.2008 № 0007192303; в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, оформлену актом від 03.12.2008 № 6678/23-1/32699083/0110. Під час цієї перевірки було виявлено факт продажу Товариством автотранспортних засобів за готівкові кошти у сумі 126 918 грн. без проведення цих операцій через РРО та без видачі покупцям розрахункового документа встановленого зразка. Наведені дії Товариства було кваліфіковано податковим органом як порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що стало підставою для застосування до позивача 634 590 грн. штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.12.2008 № 0007192303.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову у відповідній частині, апеляційний суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено будь-яких винятків щодо застосування РРО при продажу основних фондів.

Однак такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає нормам матеріального права.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

З наведених законодавчих норм випливає, що чинне законодавство розрізняє порядок здійснення готівкових розрахунків підприємства та порядок здійснення розрахункових операцій, які підпадають під дію названого Закону. При чому критерієм розмежування таких операцій є саме сфера діяльності суб'єкта господарювання.

Продаж Товариством транспортних засобів, які належали до основних фондів позивача, не може вважатися торговельною діяльністю позивача. Фактично за своїм змістом такий продаж є звичайною операцією з поставки товару із застосуванням готівкової форми розрахунку.

Торговельна ж діяльність з урахуванням вимог пункту 3 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, передбачає, зокрема, здійснення роздрібної та/або оптової торгівлі, тобто систематичної діяльності у сфері товарообігу через торговельні об'єкти господарюючого суб'єкта.

А відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, спірні операції з продажу транспортних засобів не підпадають під сферу регулювання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що обумовлює відсутність у Товариства обов'язку використовувати РРО під час здійснення цих операцій.

З урахуванням викладеного у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду -залишенню в силі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2-а-33653/08 скасувати.

3. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2009 у справі № 2-а-33653/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.В. Борисенко О.В. Карась