Рішення № 28098907, 28.09.2012, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2012 р. Справа № 5016/1585/2012(10/63)

за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

54008, АДРЕСА_1

до відповідача комунального підприємства "Миколаївкомунтранс",

54042, м. Миколаїв, вул. Скороходова, 199

про стягнення коштів у сумі 7758 грн. 27 коп.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача -ОСОБА_2, довіреність № 991 від 20.09.2011 року.

від відповідача -не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" (далі -відповідач) коштів у сумі 7758 грн. 27 коп., а також просить стягнути витрати на сплату судового збору в розмірі 1609 грн. 50 коп.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору №09214 від 18.09.2009 року про надання послуг та мотивовані тим, що відповідач порушив умови п. 4.1 цього договору. Оплату повної заборгованості в сумі 71329 грн. за договором відповідач повинен був здійснити до 08.08.2011 року, однак органом ДВС на підставі рішення господарського суду Миколаївської області від 17.11.2011 року по справі №5016/2959/2011(3/185) в примусовому порядку з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в період з 27.03.2012 року по 05.07.2012 року, тобто після встановленого договором строку, що тягне відповідальність у вигляді стягнення пені, 3% та інфляційних втрат.

Відповідач відзивом № 198 від 07.09.2012 року позов не визнав, вважає його необґрунтованим, безпідставним і таким, що суперечить вимогам діючого законодавства. Також у своєму відзиві відповідач пояснив, що копія позовної заяви з доданими до неї документами на адресу КП "Миколаївкомунтранс" не надходила, у зв'язку з чим просив перенести слухання справи.

Суд задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи.

У судовому засіданні 28.09.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити; відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду спору повідомлений належним чином.

За згодою представника позивача у судовому засіданні, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області по справі №5016/2959/2011(3/185) від 17.11.2011 року (а.с. 13) за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" про стягнення заборгованості в сумі 71329 грн. встановлено, що 18.09.2009 року між сторонами був укладений договір №09214 про надання послуг. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, тоді як відповідач не здійснив оплату за виконані послуги. Так, 27.07.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 07522-юр відповідно до п.п. 2.1.3, 4.1, 4.2 договору протягом семи днів підписати акти прийому -здачі виконаних робіт та оплатити виконані роботи в сумі 71329 грн., вказаний лист був отриманий відповідачем 30.07.2011 року. Отже, кінцевий термін виконання відповідачем зобов'язання сплив 08.08.2011 року. Однак, відповідач кошти у вказаний термін не сплатив і суд рішенням від 17.11.2011 року по справі №5016/2959/2012(3/185) стягнув з відповідача заборгованість в сумі 71329 грн. за договором.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення суду 05.12.2011 року видано відповідний наказ та орган державної виконавчої служби примусово стягнув з КП "Миколаївкомунтранс" суму боргу в повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Поряд з цим позивач, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №09214 від 18.09.2009 року про надання послуг, просить стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні збитки в сумі 7758 грн. 27 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що випливають з договору. При цьому позивач посилається на норми цивільного, господарського кодексу, а також на сам договір.

Відповідно до ст. ст. 599, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Відповідач зобов'язаний був сплатити кошти за договором, починаючи з 08.08.2011 року. Фактично оплату здійснено: 27.03.2012 року на суму 36950 грн., 09.04.2012 року на суму 1240 грн. 68 коп., 24.04.2012 року на суму 10000 грн., 14.06.2012 року на суму 11944 грн. 74 коп. та 05.07.2012 року на суму 11329 грн. Згідно із розрахунком позивача індекс інфляції, який нарахований за період з вересня 2011 року по березень 2012 року, складає 788 грн. 12 коп., а 3% річних в сумі 1548 грн. 17 коп. (розрахунки наведені позивачем на аркушах справи 8, 9).

Вимоги позивача про стягнення 788 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань та 1548 грн. 17 коп. 3% річних підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на законі та договорі, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язань, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За несвоєчасну оплату послуг у строки, визначені договором, сторони в п. 6.1 договору встановили відповідальність замовника (відповідач у справі) у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині проведення оплати за надані послуги, позивачем на підставі п. 6.1 договору, за період з 14.08.2011 року по 08.02.2012 року нараховано пеню, розмір якої складає 5421 грн. 98 коп. (розгорнутий, обґрунтований розрахунок пені наведений позивачем на а. с. 10).

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані отже, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, адже спір виник внаслідок його неправомірних дій.

На підставі ст. 230 ГК України, ст. ст. 549, 550, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства "Миколаївкомунтранс" (54042, м. Миколаїв, вул. Скороходова, 199, ідентифікаційний код 32459822) на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (54008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в сумі 7758 (сім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 27 коп. та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2012 року.

Суддя А.П.Алексєєв