Рішення № 28092459, 11.12.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 0210/1041/2012 Провадження № 22-ц/0290/3071/2012Головуючий в суді першої інстанції:Зарічанський В.Г.Категорія: 55 Доповідач: Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2012 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.,

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»про захист права споживача, визначеного ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», -

встановила:

21.06.2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № 836/2156CLPS від 17.12.2010 року позивач отримав кредит в розмірі 3878,98 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36 % на рік з кінцевим терміном повернення 17.08.2012 року.

Перерахування коштів для погашення кредиту відповідно до п. 2.5. Договору визначено графіком платежів в період з 09 по 14 число кожного місяця включно рівними частинами в сумі 377 гривень.

Відповідно до умов Договору платежі були здійснені: 08 січня 2011 року - 380 гривень; 08 лютого 2011 року - 380 гривень; 11 березня 2011 року - 380 гривень; 13 квітня 2011 року - 377 гривень.

Таким чином, за період січень-квітень 2011 року умови Договору кредиту (п.п. 2.5, 2.8) позивачем порушені не були, зобов'язання перед банком виконані.

Однак, 10.05.2011 року ОСОБА_2 отримав лист банку з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 117,72 грн. Підставами виникнення простроченої заборгованості стало те, що банк отримав платіж не повному обсязі та не своєчасно, а саме: 14.04.2011 року в розмірі 337 гривень, хоча позивачем, згідної квитанції Крижопільського ЦПЗ-12, було здійснено оплату по кредиту в повному обсязі 13.04.2011 року в розмірі 377 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені в договорі. Тому вимогу сплатити прострочену заборгованість в сумі 117,72 грн. він виконувати відмовився на законних підставах.

Через те, що сума 117,72 грн. постійно неправомірно вимагалася банком до сплати в щомісячних платежах, ОСОБА_2 припинив сплату щомісячних платежів.

На даний час банком не визнано неправомірність вищезазначеної вимоги, чим порушені вимоги ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», згідно якої банк зобов'язаний докласти максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку та клієнтів.

У відповіді банку зазначено, що оскільки грошові кошти були отримані не в повному обсязі, тому ОСОБА_2 вважається боржником, який не виконав свої зобов'язання. Дане твердження суперечить факту сплати ним 13.04.2011 року 377 грн. та виконання п.п. 2.5, 2.8 Договору.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»по нарахуванню ОСОБА_2 117 (сто сімнадцять) гривень 72 копійки заборгованості за кредитним договором з травня 2011 року, включення банком даної заборгованості до щомісячних платежів, вимогу банку про повернення споживчого кредиту в травні 2011 року незаконними. Зобов'язано скасувати нараховані пеню, відсотки, штрафи, які мають похідне значення від незаконної нарахованої заборгованості в сумі 117 гривень 72 копійки. Стягнуто із ПАТ «Платинум Банк»на користь ОСОБА_2 500 (п'ятсот) гривень у відшкодування моральної шкоди та на користь держави 214 гривень 60 копійок судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ПАТ «Платинум Банк»просить рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04.09.2012 року в частині задоволених позовних вимог скасувати, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм цивільного права.

У своїх запереченнях на скаргу позивач ОСОБА_2 її доводи не визнав, вказавши на їх безпідставність і на законність та обґрунтованість рішення суду. При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, районний суд прийшов до висновку, що позивач довів виконання ним умов договору № 836/2156CLPS від 17.12.2010 року протягом січня-квітня 20011 року, а відповідач, відповідно, не довів недоотримання ним у квітні 2011 року 117 грн. 72 коп. від позивача.

Завдану моральну шкоду, яка виразилась в душевних стражданнях, звертаннях в різні інстанції (банк, прокуратуру та ін.) з вимогою скасувати призначені незаконні платежі, порушенням звичайних устоїв життя, позивачу (споживачу) суд оцінює в 500 грн..

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до укладеного з ПАТ «Платинум Банк»кредитного договору № 836/2156CLPS від 17.12.2010 року позивач отримав грошові кошти (кредит) в розмірі 3878,98 гривень на поточні потреби з кінцевим терміном повернення 17.08.2012 року.

Позичальник зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання та обслуговування кредиту, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановленим даним Договором розмірах і строках та виконувати свої зобов'язання за даним Договором в повному обсязі.

Перерахування коштів для погашення кредиту, відповідно до п. 2.5. Договору, визначено графіком платежів в період з 09 по 14 число кожного місяця включно рівними частинами в сумі 377 гривень.

Зазначеним обставинам відповідають правовідносини кредитного договору, за умовами якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

13 квітня 2011 року поштовим переказом з виробничої дільниці Крижопільський ЦПЗ-12 ОСОБА_2 здійснив оплату готівкою в сумі 377.00 грн. погашення кредиту на рахунок 29093215600836 в ПАТ «Платинум Банк».

14 квітня 2011 року з Центру поштового зв'язку № 6 м. Тульчин, що є головним до виробничої дільниці Крижопільський ЦПЗ-12, кошти поступили на рахунок ОСОБА_2 в ПАТ «Платинум Банк»в сумі 337.00 грн., що підтверджується листом Центру поштового зв'язку № 6 м. Тульчин № 433 від 06.12.2012 року.

Таким чином, між позивачем ОСОБА_2 та виробничою дільницею Крижопільський ЦПЗ-12 виникли правовідносини договору про надання послуг, що регулюються гл. 63 ЦК України, а тому ПАТ «Платинум Банк»не є учасником цих правовідносин та не відповідає за неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань.

На підставі наведеного судова колегія прийшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Згідно п.п. 5.4. умов Кредитного договору, у разі прострочення сплати процентів за користування Кредитом та/або частини суми Кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,3% від простроченої суми нарахованих процентів та/або комісії за обслуговування кредиту, та/або від несплаченої частини суми кредиту за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

На рахунок до ПАТ «Платинум Банк»надійшла сума в розмірі 337.00 грн., що не відповідала сумі щомісячного платежу згідно кредитного договору, а саме 377.00 грн.. ОСОБА_2 припинив виконувати свої зобов'язання перед ПАТ «ПтБ»щодо виконання умов кредитного договору з 18.04.2011 року. Отже, позивачу почала нараховуватись пеня та пред'явлена вимога дострокового повернення позики та сплати процентів, про що надходили відповідні листи з банку.

Позивач ОСОБА_2, на порушення обов'язку, передбаченого ст. 10 ЦПК України, щодо доведення підстави свого позову, не довів тих обставин, що його права, як споживача порушені відповідачем, а тому вони не підлягають судовому захисту.

З урахуванням наведеного не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди.

При цьому судова колегія враховує і той факт, що ПАТ «ПтБ», з метою забезпечення своєчасного надходження щомісячних платежів, застерігало позивача листом від 29.12.2010 року (а.с. 43) здійснювати оплату платежів виключно через конкретні відділення фінансових установ. Такі застереження позивач проігнорував.

Пунктами 3, 4 статті 309 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2012 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк»про захист права споживача, визначеного ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.