Ухвала суду № 28092077, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2588/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

за участю представника позивача - Дробахи С.В., представників відповідача - Грембовського В.О. і Цюрюпи Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Іменс" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Іменс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Іменс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року № 0008962309.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 22.09.2011 року № 1930 начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва, головним державним податковим ревізором-інспектором проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Іменс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 28 вересня 2011 року №1301/23-9/30856015.

Так, як свідчить Акт перевірки, в ході проведення аналізу даних, наведених у інформаційній базі даних "Система автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість включену до складу податкових зобов'язань контрагентів: ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стеді", ТОВ "Сінтез І", та сумою визначеною ПП "Іменс" у складі податкового кредиту. Дані розбіжності виникли в результаті того, що декларації з податку на додану вартість ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стеді", ТОВ "Сінтез І" за травень 2011 року подано до ДПІ у Печерському районі м. Києва з нульовими показниками.

Крім того в акті перевірки зазначено, що ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стеді", ТОВ "Сінтез І" не мали можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; та зроблено висновок про порушення частини п'ятої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

На думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, оскільки зазначеними постачальниками позивача не включено до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, які відображені ПП "Іменс" у складі податкового кредиту за травень 2011 року, то право на податковий кредит у ПП "Іменс" відсутнє.

Враховуючи наведене, в Акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, всього у сумі 2 592 065,00 грн., за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

На підставі даного акту перевірки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року №0008962309, відповідно до якого на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та згідно пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення статті 185, підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, підпунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ПП "Іменс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 592 066,00 грн., в тому числі за основним платежем -2 592 065,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0008962309 від 18 жовтня 2011 року винесено податковим органом правомірно, а тому вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції, висвітленої Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1.Встановлення факту здійснення господарської операції; 2.Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 3.Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4.Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5.Встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, необхідними підставами для включення ПП "Іменс" до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до аналізу пункту 200.5 статті 200 ПК України, право на бюджетне відшкодування мають платники податку, які були зареєстровані платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. При цьому, право платника податку на бюджетне відшкодування виникає лише у разі правомірності формування таким платником податків податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі - Закон України № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже будь-які документи мають силу первинного документа тільки у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано суду первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стеді", ТОВ "Сінтез І" та податкових накладних виписаних зазначеними контрагентами, які б підтвердили право позивача на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченого (перерахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стеді", ТОВ "Сінтез І" не мали можливості фактично здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; та зроблено висновок про порушення частини п'ятої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228, Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

В зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що не є достатньою підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за травень місяць 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 2 592 065,00 грн. сама лише наявність податкових накладних, виданих позивачу контрагентами, адже правомірність вимог позивача також повинна бути підтверджена реальністю виконання договору, а саме: наявністю у позивача товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару тощо.

Крім того, позивачем не доведено факту наявності та використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "РВГ "Едра", ПП "Фірма "Інтел аллс", ТОВ "Стеді", ТОВ "Сінтез І" товарів (послуг) та що здійснені ним господарські операції з контрагентами носять реальний характер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року №0008962309 є правомірним, а вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Іменс" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.212 КАС України до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.