Ухвала суду № 28091306, 20.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5562/12 20.12.2012 20.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1490/3668/12 Головуючий першої інстанції Гаврасієнко В.О.

Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Устименко М.В.,

з участю відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2012 р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А :

6 вересня 2011 р. ОСОБА_4 подав у суд позов до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, укладеного між ними 17 листопада 2010 р., за яким він надав відповідачу в борг 35000 грн., а той зобов'язався повернути їх протягом 7 днів з дня вимоги про повернення боргу.

Посилаючись на те, що відповідач своєчасно борг не повернув, позивач просив суд стягнути з нього на свою користь указані кошти та судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2012 р. позов задоволено повністю та вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне встановлення судом дійних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив указане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно з'ясував обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази й дійшов вірного висновку, що відповідач безпідставно не виконав своїх зобов'язань за договором позики.

Так, відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) в обумовлений договором строк.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і є укладеним з моменту передання грошей.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Однак такий доказ повинен містити в собі визначені законом і сторонами істотні умови правочину.

З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2010 р. відповідач видав розписку про отримання ним від позивача 35000 грн. грошових коштів і зобов'язання повернути їх протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги. Факт написання такої розписки відповідач визнав.

У цій розписці зазначені сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передається, строк повернення коштів та особистий підпис позичальника.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договору позики і вказана розписка свідчить про його укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.

Оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи на аркуші №41, що спростовує доводи відповідача про те, що борг у нього виник із інших підстав.

28 серпня 2011 р. позивач поштою направив письмову вимогу про повернення указаних грошових коштів, яку відповідач не виконав до тепер.

Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

Аргументи апелянта щодо процесуальних недоліків розгляді даної справи самі по собі не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги вказані висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 8 листопада 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий:

Судді: