Ухвала суду № 28089015, 27.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2012 р.справа № 2а/0470/3948/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі № 2а/0470/3948/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юністіл»до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, з урахуванням уточнень позовних вимог, про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення № 0000292301 від 15.03.2012 та № 0000312301 від 15.03.2012.

В обґрунтування позовних вимог зазначають незгоду з прийнятими відповідачем рішеннями за результатами перевірки та виявлених порушень оскільки податковим органом неправильно застосовано до операції з купівлі-продажу цінного паперу вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та допущено арифметичну помилку під час підрахунку виготовленої та облікованої позивачем власної продукціїта що як наслідок призвело до порушення норм Закону України «Про податко на додану вартість».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 позов задоволено.

Відповідач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Скарга обгрунтована порушенням судом норм матеріального права, та зазначено, що до операцій позивача з цінними паперами не застосовуються положення підпункту 7.6.3. пункту 7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» так як фактично вказана операція є бартерною та правомірно визначено надлишок та не оприбуткування виготовленої продукції позивача, оскільки вказані висновки зроблені на підставі наданої позивачем інформації, також перевіряючим не надано було всіх первинних документів, що підтверджують оприбуткування товару, які підтверджували б дані бухгалтерського обліку платника податку.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, з підстав викладених в ній та з урахуванням пояснень.

Представник позивача заперечив на доводи апеляційної скарги, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Відповідачем в період з 10.02.2012 по 20.02.2012 було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 283/232/35601339.

Так перевіркою встановлено зокрема заниження валового доходу в період 4кв. 2010р. з підстав завищення витрат за результатами операцій з цінними паперами та деривативами у 4кв. 2010р. Встановлено відсутність підстав для оприбуткування товарів у листопаді 2010р. та березні 2011р. Перевіркою встановлено порушення пп. 7.6.3 п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та норм пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України. Встановлені порушення п.4.2 ст.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвели до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292301 від 15.03.2012 та № 0000312301 від 15.03.2012.

Колегія суду погоджується з рішенням суду першої інстанції враховуючи наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до умов договору №Б139 купівлі-продажу цінних паперів від 19.11.2010р. (та відповідно до додатків) укладеного на виконання договору доручення №Б139 щодо купівлі-продажу цінних паперів від 19.11.2010р. укладеного між позивачем та ВА «Діамант», позивач придбав у ПАТ «Страхова компанія «Мега-Поліс»простий вексель АА № 0172363 від 15.10.2011 номінальною вартістю 22 000 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ «Енерготехпром», що підтверджується Актом прийому-передачі цінних паперів від 19.11.2010. Ціна товару за вказаним договором складає 23290000,00грн. та покупець зобов'язується переказати вказану суму продавцю в строк до 30.12.2012 включно.

03.12.2010р. відповідно додаткової угоди №1 до договору №Б139 від 19.11.2010р. змінили спосіб виконання своїх зобов'язань шляхом передачі простого векселя АА № 1499021 номінальною вартістю 23 290 000,00 грн., емітентом якого є ТОВ «Юністіл», про що 06.12.2010 підписано Акт прийому-передачі, розрахунок здійснено 07.12.2010.

Згідно із ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до пункту 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також інші напери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, операції, які передбачають передачу прав власності на цінний папір (вексель), крім операцій по їх випуску та погашенню, є операціями по продажу цінних паперів.

Оскільки позивач, отримуючи векселі для врахування, здійснює їх оплату, тобто відповідним чином несе витрати та стає власником цих векселів, така операція є операцією купівлі-продажу векселів, що підпадає під дію п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Підпунктом 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Отже, у разі придбання цінних паперів, у тому числі при первинному розміщенні, вартість придбаних цінних паперів відображаються в окремому податковому обліку відповідно до п. п. 7.6.1 та 7.6.3 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та відображаються у додатку КЗ до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємства в момент отримання доходів від подальшого продажу цінних паперів.

Таким чином позивачем з метою оподаткування правомірно відображено операції з врахованими векселями в окремому податковому обліку операцій з цінними паперами, як це вимагається правилами податкового обліку, визначеними п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Щодо заниження валового доходу у 4 кварталі 2010 року на суму 129090,00грн. за рахунок використання не в господарській діяльності виготовленої відповідно до виробничих звітів готової продукції і її не оприбуткування на складі, колегія суду зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наданих первинних документів та звітів майстрів, оборотних відомостей 1 С «Випуск продукції (оцінка вартості)», оборотно-сальдових відомостей «Товари на складі», оборотно-сальдових відомостей «Обороти рахунку 26»та даних головної книги вбачається, що продукція: прокат рулонний оцинкований 0,50 х 1250 в кількості 17,935 тон ціна 7 083,33 грн. вартістю 121 089,58 грн., яку було виготовлено 30.11.2010 року, було оприбутковано 01.12.2010 року, тобто в межах звітного періоду.

Відповідно до вимог п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином відхилень у кількості виготовленої продукції та оприбуткованої продукції в 4 кварталі 2010 не встановлено.

Щодо заниження валового доходу у 4 кварталі 2010 року на суму 129090,00 грн. за рахунок використання не в господарській діяльності виготовленої відповідно до виробничих звітів готової продукції і її не оприбуткування на складі, колегія суду зазначає наступне.

Відповідач до вказаного висновку прийшов з тих підстав, що оприбуткування готової продукції здійснено без підтверджуючих документів щодо її походження.

Відповідно до вимог пп. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наданих первинних документів вбачається, що готова продукція (щодо якої встановлено порушення): прокат рулонний оцинкований 0,38 х 1000 в кількості 24,925 тн ціна 9205,93 грн. вартістю 229 457,80 грн. отримана безоплатно, була виготовлена позивачем та відповідно звітів майстрів, оборотних відомостей 1 С «Випуск продукції (оцінка вартості)», оборотно-сальдових відомостей «Товари на складі», оборотно-сальдових відомостей «Обороти рахунку 26»та даних головної книги не виявило надлишків або недостачі готової продукції, що дає змогу дійти висновку про допущення відповідачем помилки під час їх підрахунку.

Таким чином, висновки відповідача не ґрунтуються на фактичних обставина.

Що стосується висновків щодо порушення позивачем норм п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, норми яких встановлюють базу оподаткування, та щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість то вказане порушення встановлено з урахування заниження позивачем валового доходу у 4 кварталі 2010 року на суму 129 090,00 грн. за рахунок використання не в господарській діяльності виготовленої відповідно до виробничих звітів готової продукції і її не оприбуткування на складі.

Оскільки колегія суду прийшла до висновку щодо відсутності такого порушення - заниження позивачем валового доходу у 4 кварталі 2010, то визначення порушення що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість також не має місця та підстав для нарахування позивачу податку на додану вартість відсутні.

Щодо посилання відповідача про невзяття судом до уваги висновку експерта, колегія суду зазначає наступне.

Відповідно ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 5 ст. 87 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Суд першої інстанції визначив у рішенні підстави незгоди з висновком експерта, наданим стороною як доказ.

Таким чином доводи, які викладені в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2012 року у справі № 2а/0470/3948/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юністіл" до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим