Постанова № 28088858, 03.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2012 р. справа № 2а/0470/15717/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/15717/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамін-ЮГ" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

24.11.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамін-ЮГ»звернулося з адміністративним позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська та просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0102712301 від 03.11.2011р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0102012301 від 17.08.2011р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує незгодою з тим, що відповідачем за результатами перевірки встановлено порушення вимог п.5.1,п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з тих підстав, що формування витрат та податкового кредиту було здійснено без порушень чинного законодавства. Всі первинні документи маються у позивача та відповідають вимогам щодо їх складання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012р. позов задоволено частково, оскаржені податкові повідомлення-рішення скасовані в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони застосовані відповідачем у порушення вищенаведених норм ч.5 ч. 7 підрозділу 10 Інших Перехідних положень Податкового кодексу України за порушення вчинені позивачем у 2009-2010р.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скарга обґрунтована тим, що на час прийняття рішення яким визначено суму податкового зобов'язання платнику податків, було застосовний припис п. 11 Підрозділу 10 Розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Позивач та Відповідач (їх представники) до суду не з'явилися. Про день, місце та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.

У зв'язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 18.05.2011р. по 08.06.2011р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р.

За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт №2405/23/34734135 від 15.06.2011р., яким встановлено порушення позивачем :

- п.п.5.3.9 п.5.3,п.5.1,п.5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 278594 грн., в т.ч. заниження у 4 кварталі 2010р. у сумі 196931 грн. та у 1 кварталі 2009р. в сумі 81663 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2,п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 170347 грн., в тому числі за лютий 2009 року у сумі 24899 грн., за березень 2009 року у сумі 40431 грн., за серпень 2009 року у сумі 105017 грн. (а.с.16-57).

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення

У ході адміністративного оскарження за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011р. № 0102002301, було частково скасовано рішенням ДПА у Дніпропетровській області, 03.11.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0102712301 про донарахування позивачеві грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 227558 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56890грн. Податкове повідомлення рішення про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін.

Відповідно перевірки та матеріалам справи, 02.02.2009р. між ТОВ «Керамін-ЮГ»та ТОВ «Промбудтехнологія»був укладений договір № 0202/09 на надання послуг згідно Додатку 31 до договору (перевірка товару, формування партій при відгрузці товару, поточний ремонт складського об орудування, комплектація вантажу тощо).

Також, 01.08.2009р. між позивачем та ТОВ «Репрос»було укладено договір № 0108 про надання послуг.. За умовами договору ТОВ «Репрос»взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг ТОВ «Керамін-ЮГ»з передпродажної підготовки товару згідно з Додатком № 1 до вказаного договору, у тому числі: ручна переробка плитки обліцовочної та плитки для підлоги та інше.

На підтвердження виконання послуг за вказаними договорами позивачем перевіряючим відповідача та суду були надані оформлені акти прийому-передачі послуг на загальну, податкові накладні, банківські виписки як підтвердження оплати послуг

Однак, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промбудтехнологія»знаходиться на обліку у Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська та згідно проведеної перевірки до податкової інспекції останнім звіти по формі 1-ДФ за 1-3 квартали 2009 року не надано, подано звіт за 4 квартал 2009 року, в якому задекларовано кількість працюючих 1 особа. Згідно наданих декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 та 2010 роки не подано додатку до декларації к1/1 (а.с.167-174).

Згідно бухгалтерських документів ТОВ «Керамін-ЮГ»за період з 01.04.2008р. по 31.03.2011р. не відносив до складу валових витрат за 3 квартал 2009р. суму за результатами вищевказаних операцій з ТОВ «Репрос». Сума ПДВ від зазначених операцій у загальній сумі 105017 грн. була включена платником податків до складу податкового кредиту за серпень 2009р.

Проте, з матеріалів справи та доданих відповідачем доказів вбачається, що ТОВ «Репрос»знаходиться на обліку у Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області. Згідно бази даних ДПІ встановлено, що до вказаної ДПІ ТОВ «Репрос»були подані розрахунки по сплаті комунального податку на протязі 2009 року, які свідчать про кількісні показники працюючих 0 осіб. Згідно наданої декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2009 року задекларовано у додатку до декларації к1/1 балансову вартість основних засобів 3 групи на суму 4296 грн. (а.с.153-166).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляють) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охорони праці.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податком на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податком на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит з ПДВ та формування валових витрат.

Перш за все такі документи повинні бути достовірними, тобто відображати реальні події. У зв'язку із цим навіть бездоганно оформлений документ не може підтверджувати право на податковий кредит у тому випадку, якщо у ході розгляду справи буде встановлено невідповідність фактичного й задокументованого платником податків руху активів.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Підлягають з'ясуванню фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено факту реальності здійснення господарських операцій за вказаними господарськими договорами.

Суд першої інстанції також прийшов до вірного висновку щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій позивачем, проте помилково прийшов до висновку задовольняючи позов частково та скасувавши оскаржені рішення відповідача в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Так 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Як вбачається з матеріалів справи порушення позивачем податкового законодавства вчинені у 2009 -2010р.р.

Виявлені такі порушення були податковою інспекцією у червні 2011р.

Санкції застосовані в наступні періоди - 17.08.2011р. та 03.11.2011р.

До 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 6 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом підвищеного розміру санкцій не передбачено, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 1 січня 2011 року до 6 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" або Податковим кодексом України.

Отже з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Статтею 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено підстави та розміри нарахування штрафних санкцій за порушення платниками податків податкового законодавства.

Зокрема, підпунктом 17.1.2 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону було визначено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так згідно підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідальність у разі визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з підстав, зазначених у підпункті 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, встановлена пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Отже обидві зазначені норми передбачають відповідальність за вчинене правопорушення позивачем, тому колегія суду вважає, що немає перешкод для застосування з 1 січня 2011 року приписів статті 123 Податкового кодексу України для визначення відповідальності платника податків за неподання податкової декларації, яке мало місце до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючим органом після 1 січня 2011 року.

Проте щодо визначення розміру санкції слід зазначити наступне.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було передбачено сплату порушником штрафу в розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже враховуючи порушення позивача. встановлене відповідачем, перешкод для застосування податковим органом положень п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України немає.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати обґрунтованим, тому апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська -задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року у справі № 2а/0470/15717/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керамін-ЮГ" до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення -скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови 27 липня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим