Ухвала суду № 28086125, 17.07.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р.

справа № 2а-11503/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Дадим Ю.М. Уханенка С.А.

при секретарі судового засідання: Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а-11503/10/0470 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

15 вересня 2010 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом звернувся позивач до відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш»про стягнення заборгованість по витратам на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості по витратам на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 згідно отриманих розрахунків.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011р. позов задоволено.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

У зв’язку з неявкою сторін фіксування судового засідання не здійснювалось, відповідно ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши у судовому засіданні суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі –Інструкція).

Відповідно матеріалам справи відповідач має за період з 01.08.2010р. по 25.08.2010р. заборгованість на покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених застрахованим особам, які працювати або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, що призвело до утворення недоїмки в сумі 115767,59грн.

Сума на покриття вказаних витрат визначена розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій направленого позивачу.

Порядок відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №2) передбачено частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-IV, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16 січня 2004 року за №64/8663 та ст.ст.13, 14 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року №1788-XII на відповідача покладено обов’язки по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (список №2).

Статтею 106 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальникам в строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Пунктом 10 статті 20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено застосування фінансових санкцій до страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески.

Відповідно до пункту 1 статті 2, пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи сплачують також збір на обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “а”, “б”- “з” статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, на відповідача покладено обов’язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 та списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно до частини 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, витрати на виплату та доставку пенсій особам, які набули право на пільгову пенсію до 01.04.2004 р. підлягають відшкодуванню за рахунок підприємств, оскільки у пункті 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV не міститься норми про те, що момент призначення пенсії (чи набуття права на пенсію) і момент початку відшкодування витрат на виплату та доставку цих пенсій (чи момент набуття обов’язку підприємством по її відшкодуванню) є тотожними поняттями.

Саме на виконання закону була видана Інструкція, якої передбачено відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплат та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, які надсилаються підприємствам, що є підставою для відшкодування коштів Пенсійного фонду України. Надання будь-яких інших документів на підтвердження витрат на доставку пільгових пенсій чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, з’ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року у справі №2а-11503/10/0470 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до Відкритого акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення боргу, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 08 серпня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко