Ухвала суду № 28085171, 08.10.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/3617/12 08.10.2012 08.10.2012 08.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/2440/12 Суддя суду 1-ї інстанції Полішко В.В.

Категорія 45 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2012 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенко П.П.,

суддів: Шолох З.Л., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Орельською Н.М.,

за участі: прокурора Чобану Д.Г.,

позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 липня 2012 року, ухвалене по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Сільськогосподарський виробничий кооператив «Злагода» (далі - СГВК «Злагода»), про визнання права на земельну частку (пай), -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01 лютого 1994 року по 25 серпня 1997 року та з 17 квітня 2000 року по 10 березня 2003 року він працював у Державному підприємстві радгосп «Гвардія Ілліча» (правонаступником якого з 2007 року став СГВК «Злагода»). У 2008 році було надано дозвіл на приватизацію земель державної форми власності та виготовлення проекту землеустрою щодо приватизації земель.

З метою реалізації свого права на земельну частку (пай), він у березні 2012 року звернувся до Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області з вказаним питанням, але йому було відмовлено у наданні земельної частки (пай) з посиланням на те, що він не набув такого права.

Посилаючись на викладене, просив позов задовольнити та визнати за ним право на земельну частку (пай), площею 5,683 в умовних кадастрових гектарах з покладенням обов'язку на Жовтневу районну державну адміністрацію Миколаївської області виділити земельну ділянку вищезазначеною площею із земель державної власності Михайло-Ларинської сільської Ради Жовтневого району Миколаївської області.

Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що позивач не має права на земельну частку (пай), оскільки на момент реорганізації товариства останній не був ні його працівником ні його пенсіонером. Також, згідно зі Статутом СГВК «Злагода» останній не є членом чи засновником СГВК «Злагода».

З таким висновком слід повністю погодитись, оскільки до нього суд першої інстанції дійшов з дотриманням вимог закону.

Згідно з п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

На відміну від паювання, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств здійснюється за правилами, передбаченими ст.25 ЗК України, яка надає гарантоване право працівникам таких підприємств на безоплатне одержання земельної частки (паю), виділену в натурі (на місцевості). При цьому, законодавчі акти, якими врегульовано питання приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств не пов'язують виникнення права на земельну частку (пай) із фактом затвердження уповноваженим органом виконавчої влади списку осіб, які мають на це право. До того ж приватизація земельних часток можлива як за колективним, так і за індивідуальним клопотанням працівників державних підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював у Державному підприємстві радгоспу «Гвардія Ілліча» з 01 лютого 1994 року по 25 серпня 1997 року та з 17 квітня 2000 року по 10 березня 2003 року (а.с.7,8).

Законом України від 07 лютого 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» Радгосп «Гвардія Ілліча» (Миколаївська область, Жовтневий район, с. Михайло-Ларине) виключено з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Наказом регіонального відділення Фонду держмайна України по Миколаївської області №324-п від 20 грудня 2006 року прийняте рішення про приватизацію майна державного підприємства радгоспу «Гвардія Ілліча», правонаступником якого з 2007 року став СГВК «Злагода».

22 грудня 2008 року розпорядженням Жовтневої районної державної адміністрації Миколаївської області за № 964-р надано дозвіл СГВК «Злагода» на виготовлення проекту землеустрою щодо приватизації земель, які перебували у користуванні ДП радгоспу «Гвардія Ілліча».

Отже, враховуючи те, що позивач припинив трудові відносини з підприємством до реорганізації ДП радгоспу «Гвардія Ілліча» і утворення його правонаступника, останній не набув право на безоплатне отримання частки державного майна, оскільки не був ні працівником ні пенсіонером ДП радгоспу «Гвардія Ілліча» та не мав статусу члена чи засновника СГВК «Злагода».

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу, на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було залучено керівництво СГВК «Злагода» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст.30 ЦПК України, позивачем і відповідачем в цивільному процесі можуть бути лише фізичні і юридичні особи, а також держава.

Отже, на думку колегії суддів, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та вірно визначив правові наслідки вирішення такого спору. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Враховуючи викладене, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, належним чином дослідивши надані докази, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції, застосувавши саме ті норми матеріального закону, які підлягають застосуванню в цьому випадку, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Таким чином, судом ухвалене правильне рішення, яке відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України не може бути скасовано.

Керуючись ст.ст.303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: