Ухвала суду № 28082645, 03.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2012 р.справа № 2а-0870/4336/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі № 2а-0870/4336/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000301702 від 13.05.2011,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000301702 від 13.05.2011 про сплату 762124 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 190531 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листопада 2009 по вересень 2010 позивачка своєчасно подавала податкові декларації з ПДВ до органу ДПІ. Податкові накладні, включені до податкового кредиту в межах давності, відповідно до ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Надання контрагентами податкових накладних несвоєчасно не є обов'язком позивача подати скарги на постачальника. Вважає безпідставним визначення відповідачем за результатами перевірки порушень пп. 7.2.6. п. 7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011р. позовні вимоги задоволені. Судове рішення обґрунтовано тим, що чинне законодавство, на час спірних правовідносин, не містить заборони на включення у податковий кредит сум ПДВ, сплачених платником податку раніше, в податковому періоді в якому отримані податкові накладні та дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним в межах 1095 днів. Крім того, зазначає про відсутність перешкод включення суми ПДВ за податковими накладними отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримані податкові накладні.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу в якій зазначає про порушення судом першої інстанції при прийняті рішення норм матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем в порушення пп. 7.2.6. п. 7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до складу податкового кредиту податкові накладні, виписані в інших ніж звітний періодах. Зазначає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Отже, отримання податкової накладної, поряд із оплатою в ціні товару податку на додану вартість є окремим та самостійним юридичним фактом з яким повязується право платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином, факт отримання позивачем у 2007-2008 товару та податкових накладних було підставою для відображення суми податку на додану вартість в повному обсязі у складі податкового кредиту у відповідні періоди. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Таким чином, при формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання. У сказі просить суд скасувати рішення суду, прийняти нове рішення. Яким у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, з підстав в ній викладених.

Представник Позивача у судовому засіданні заперечив щодо податної скарги. Зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з урахуванням всіх доказів та прийнято обґрунтоване рішення. У задоволенні скарги просив відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що відповідачем в період з 01.03.2011р. по 22.03.2011р. була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.10.2009 по 31.12.2010р. за результатами якої складений акт №91/17-2/НОМЕР_2 від 29.03.2011р.

Актом перевірки встановлено порушення у тому числі п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого виявлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 762124грн.

Вказане порушення виявлено з тих підстав, що Позивачем за період з 01.10.2009 по 31.12.2010р. задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 2406101грн. проте перевіркою встановлено, що включено до податкового кредиту у вказаний період позивачем податкові накладні, виписані в інший, ніж звітний податковий період. ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано будь-яких документів, що підтверджують факт несвоєчасного отримання податкових накладних. Підставою для формування податкового кредиту відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна та перераховані у даному підпункті Закону документи, які є підставою для формування податкового кредиту без отримання податкової накладної. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податкових кредит з використанням зазначених сум податку. Таким чином перевіряючими зроблено висновок, що позивачем неправомірно внесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 76123,30грн. Крім того, у ході перевірки встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з підприємствами, які на момент перевірки мають неосновний стан: ПП Бліц-Контракт», ПП «Сільгоспконтакт», та ДПІ у Комінтернському районі м. Харків актом перевірки від 10.03.2011р. № 216/15/409/35070857 встановлено, що операції при взаємовідносин з TOB «Євротурбина»є нікчемними в силу законодавства є підставою недійсності правочину.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункти 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2).

При цьому відповідно до пп. 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Таким чином, докази, на які послався суд першої інстанції в обґрунтування рішення, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Проте у акті перевірки перевіряючи не спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товару), крім того, це питання перевіркою не досліджувалось.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за результатами перевірки визначено порушення позивачем щодо неправомірно включення до податкового кредиту з підстав включено до податкового кредиту у вказаний період позивачем податкові накладні, виписані в інший, ніж звітний податковий період; позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з підприємствами, які на момент перевірки мають неосновний стан та встановлено актом перевірки ДПІ у Комінтернському районі м. Харків що операції при взаємовідносин з TOB «Євротурбина»є нікчемними в силу законодавства.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону.

У зв'язку з тим, що податкові накладна позивачем отримана в межах строку позовної давності, вони можуть бути використана для формування податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки, як на встановлення порушень вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за перевіряє мий період з тих підстав, що контрагенти позивача на час проведення перевірки мають неосновний стан, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості визначення порушення з таких підстав.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні у ході розгляду справи не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача з ТОВ «Євротурбина»актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства тощо.

Таким чином доводи відповідача в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року у справі № 2а-0870/4336/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000301702 від 13.05.2011, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: В.В. Мельник