Ухвала суду № 28079385, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7190/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232305 від 16.05.2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232305 від 16.05.2012 року. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф), що призвело до порушення його прав, законних інтересів.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 року №0001232305, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києві Державної податкової служби.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 28.04.2012 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Телесистеми України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС було складено Акт № 787/22-721/34726705, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 486433 грн.

16.05.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001232305, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 486433 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2379 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачу на підставі договору про надання послуг кур'єрської доставки від 24.03.2011 № 117, договору від 24.03.2011 № 118, договору про надання телекомунікаційної послуги доступу до INTERNET від 28.03.2011 № 121 з ТОВ «КПТ Міг», договорів підряду на виконання робіт по будівництву від 21.01.2011 № 24 та на виконання профілактичних робіт від 25.01.2011 № 31 з ТОВ «Ін-Буд-Київ», договорів підряду на виконання робіт по будівництву від 09.09.2010 № 737, від 09.09.2010 № 730, від 20.09.2010 № 801 та від 23.09.2010 № 830, договору на виконання профілактичних робіт від 22.09.2010 № 824 з ТОВ «СП Ето», а також усних домовленостей з ТОВ «Пелопс»надано відповідні послуги (роботи з кур'єрської доставки документів та кореспонденції, роботи з прокладання кабеля, монтажні роботи тощо) на загальну суму 2918597,38 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 486433 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами про виконання робіт, актами здачі-приймання наданих послуг, актами приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач отримані послуги оплатив частково у розмірі 2714418,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 486433 грн., стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок отримання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС: - акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 31.03.2011 № 718/23-03/33696460 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СП Ето» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, в якому, зокрема, встановлено: відсутність у ТОВ «СП Ето» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності; ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту; «порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «СП ЕТО» з постачальниками та покупцями»; «відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями»; - акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.04.2011 № 748/23-04/37270428, в якому, зокрема, встановлено: відсутність у ТОВ «ПЕЛОПС» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності; ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань; «порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «ПЕЛОПС» з постачальниками та покупцями»; «відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1, 188.1, 187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями»; - акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 10.05.2011 № 1084/23-08/36925136, в якому, зокрема, встановлено: не знаходження посадових осіб за адресою вказаною в реєстраційних документах; неподання податкової звітності з ПДВ за лютий 2011 року до податкового органу; «Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»виявлено розбіжність, а саме розбіжність між сумою податкового кредиту, відображеного ТОВ «Ін-Буд-Київ» за лютий 2011року по контрагенту ТОВ «Уютторг»з сумою податкових зобов»язань відображених ТОВ «Уютторг»по контрагенту ТОВ «Ін-Буд-Київ»за лютий 2011 р., що призвело до заниження податкових зобов»язань ТОВ «Уютторг»на суму ПДВ 6 273 002грн.»; - постанови від 06.12.2012 про призначення документальної перевірки, у якій зазначено: «В провадженні СУ ДПС у Черкаській області перебуває кримінальна справа №3601100054 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2 КК України. Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що громадяни: ОСОБА_2, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою систематичного збагачення в період 2010-2011 років, використовуючи завідомо підроблені документи, з приводу відображення безтоварних операцій, надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань та по переведенню безготівкових коштів в готівкові різним суб'єктам господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України, використовуючи реквізити фіктивних підприємств: ТОВ «КПТ МІГ» код ЄРДПОУ 37270370 над яким вони здійснювали повний контроль.»; - акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки за лютий-травень 2011 року, в якому, зокрема, встановлено порушення ТОВ «КПТ Міг»: «1. - п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 17149863 грн. та завищено суму податкового кредиту на 15969308 грн.; 2. п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «КПТ МІГ»з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями»; - акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 07.09.2011 №1985/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки за червень, липень 2011 року, в якому, зокрема, встановлено порушення ТОВ «КПТ Міг»: «1. - п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 9059002 грн. та завищено суму податкового кредиту на 8492713 грн.; 2. п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «КПТ МІГ» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями».

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, зобов'язання за Договорами між ТОВ «Телесистеми України» та ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс» виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами про виконання робіт, актами здачі-приймання наданих послуг, актами приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи: - актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, планами, схемами, робочою документацією, які були складені з метою та для забезпечення виконання спірних господарських операцій між ТОВ «Телесистеми України»та ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс»; - ліцензією ТОВ «СП Ето» серії АВ № 192383, виданою Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, на будівельну діяльність (згідно з переліком), зокрема, на монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, захист конструкцій, устаткування та мереж, яка підтверджує наявність у ТОВ «СП Ето»передбачених чинних законодавством вимог для виконання умов вищевказаних Договорів; - ліцензією ТОВ «Ін-Буд-Київ» серії АВ № 512323, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на будівельні та монтажні роботи, роботи з опорядження конструкцій та устаткування, монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання, яка підтверджує наявність у ТОВ «Ін-Буд-Київ»передбачених чинних законодавством вимог для виконання умов вищенаведених Договорів; - ліцензією ТОВ «Телесистеми України»серії АД № 030530, виданою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком), зокрема, на проектування об'єктів архітектури, будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж, яка підтверджує наявність у позивача передбачених чинних законодавством вимог для ведення відповідної господарської діяльності.

Суд першої інстанції вірно не узяв до уваги посилання в Акті перевірки на отримання ДПІ у Дніпровському районі м.Києва ДПС: акту ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 31.03.2011 № 718/23-03/33696460 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СП Ето»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.01.2011, в якому, зокрема, встановлено: відсутність у ТОВ «СП Ето» трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності; ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту; «порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «СП ЕТО» з постачальниками та покупцями»; «відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями»; акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 06.04.2011 № 748/23-04/37270428, в якому, зокрема, встановлено: відсутність у ТОВ «ПЕЛОПС»трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень необхідних для здійснення господарської діяльності; ненадання підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань; «порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинах, здійснених ТОВ «ПЕЛОПС»з постачальниками та покупцями»; «відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1, 188.1, 187.1 ст. 185, 188, 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями»; акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.05.2011 № 1084/23-08/36925136, в якому, зокрема, встановлено: не знаходження посадових осіб за адресою вказаною в реєстраційних документах; неподання податкової звітності з ПДВ за лютий 2011 року до податкового органу; «Згідно бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»виявлено розбіжність, а саме розбіжність між сумою податкового кредиту, відображеного ТОВ «Ін-Буд-Київ» за лютий 2011року по контрагенту ТОВ «Уютторг» з сумою податкових зобов»язань відображених ТОВ «Уютторг»по контрагенту ТОВ «Ін-Буд-Київ» за лютий 2011 р., що призвело до заниження податкових зобов»язань ТОВ «Уютторг»на суму ПДВ 6 273 002 грн.»; постанови від 06.20.2012 про призначення документальної перевірки, у якій зазначено: «В провадженні СУ ДПС у Черкаській області перебуває кримінальна справа №3601100054 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.2 КК України. Під час розслідування кримінальної справи встановлено, що громадяни: ОСОБА_2, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою систематичного збагачення в період 2010-2011 років, використовуючи завідомо підроблені документи, з приводу відображення безтоварних операцій, надавали незаконні послуги по мінімізації податкових зобов'язань та по переведенню безготівкових коштів в готівкові різним суб'єктам господарської діяльності Черкаської області та інших регіонів України, використовуючи реквізити фіктивних підприємств: ТОВ «КПТ МІГ» код ЄРДПОУ 37270370 над яким вони здійснювали повний контроль.»; акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28.07.2011 № 1742/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки за лютий-травень 2011 року, в якому, зокрема, встановлено порушення ТОВ «КПТ Міг»: «1. - п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 17149863 грн. та завищено суму податкового кредиту на 15969308 грн.; 2. п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «КПТ МІГ»з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями»; акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.09.2011 № 1985/23-04/37270370 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки за червень, липень 2011 року, в якому, зокрема, встановлено порушення ТОВ «КПТ Міг»: «1. - п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-XIV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 9059002 грн. та завищено суму податкового кредиту на 8492713 грн.; 2. п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ «КПТ МІГ»з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями», оскільки, по-перше, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12), по-четверте, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-п'яте, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, по-шосте, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано жодних доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних актів про виконання робіт, актів здачі-приймання наданих послуг, актів приймання виконаних будівельних робіт та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето» та ТОВ «Пелопс» не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, Договори між ТОВ «Телесистеми України» та ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс» були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Телесистеми України»та ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс» умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України та Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок № 969), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Сума ПДВ у розмірі 486433 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстровані платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі №К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 486433 грн., віднесена ТОВ «Телесистеми України» до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 201 ПК України та Порядку № 969.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 29.10.2010 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та Вищого адміністративного суду, викладених в ухвалах від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11 та від 09.04.2012 у справі № К-46073/09, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 28.03.2012 у справі № К/9991/72712/11.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «КПТ Міг», ТОВ «Ін-Буд-Київ», ТОВ «СП Ето», ТОВ «Пелопс» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Телесистеми України» пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 року №0001232305 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.