Ухвала суду № 28079382, 13.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9678/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Квадро»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до Приватного виробничого підприємства «Квадро»про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 88 118,24грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства «Квадро»про стягнення заборгованості перед бюджетом у розмірі 88 118,24грн.. Свої позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем заборгованість перед бюджетом по земельному податку з юридичних осіб, яка станом на час розгляду справи складає 80 769,82 грн., яка виникла внаслідок несплати в установлений строк грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податку в податковій декларації з плати за землю від 20.02.2012 року, які є узгодженими з дати її подання, штрафних санкцій із земельного податку, які застосовані контролюючим органом за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань відповідно до податкових повідомлень-рішень, які отримані відповідачем згідно поштового повідомлення та пені. ПВП «Квадро» самостійно не сплачено суми податкових зобов'язань у встановлені законом строки. Інспекцією було вжито ряд заходів по погашенню даного боргу, проте очікуваного результату вони не дали. Тому є підстави для стягнення зазначеної заборгованості у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з рахунків Приватного виробничого підприємства «Квадро»(01033, м.Київ, вул.Гайдара, буд.27 літ.А офіс 123, код ЄДРПОУ 24126303) у банках, обслуговуючих платника податків заборгованість до бюджету по земельному податку в сумі 80 769,82грн. (розрахункові рахунки: - №33217811700392 -земельний податок в сумі 74 595,66грн., одержувач -Первомайське УДКСУ у Харківській області, код отримувача -37327442, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банка 851011; - №33211811700019 -земельний податок в сумі 6 174,16грн., одержувач -Первомайське УДКСУ у Харківській області, код отримувача -37327442, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області, МФО банка 851011).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Приватне виробниче підприємство «Квадро»є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 15.01.1996 року, ідентифікаційний код 24126303, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6,8), перебуває на податковому обліку в Лозівській ОДПІ Харківської області як платник податків за неосновним місцем обліку з 10.12.2003 року за №743, що підтверджено довідкою позивача від 19.06.2012 року №125/10/19-315.

Відповідачем до податкового органу подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за №1382 від 20.02.2012 року, якою нарахував земельний податок на 2011 рік на загальну суму 44 090,61грн., у тому числі щомісячно починаючи з січня по листопад у сумі 3 674,21грн., в грудні 3 674,30 грн.

Граничний термін сплати щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. (п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України)

Відповідачем узгоджене податкове зобов'язання по земельному податку за березень та квітень 2011 року частково не сплачене, у зв'язку з чим у відповідача виник податковий борг у розмірі 6 096,93грн., про що свідчить розрахунок суми податкового боргу з земельного податку станом на 27.08.2012 року та зворотній бік облікової картки платника податків по земельному податку з юридичних осіб станом на 27.08.2012 року.

Крім того, податковим органом відносно відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення: від 10.10.2011 року №0001331528 яким нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн., яке отримане підприємством 14.10.2011 року, про що є відмітка на поштовому повідомленні. Термін сплати 25.10.2011 року; від 12.10.2011 року №0001311528 яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України нарахована штрафна санкція у розмірі 35 507,43 грн., яке отримане підприємством 17.10.2011 року, про що є відмітка на поштовому повідомленні. Термін сплати 27.10.2011 року; від 12.10.2011 року №0001301528 яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України нарахована штрафна санкція у розмірі 845,00 грн., яке отримане підприємством 17.10.2011 року, про що є відмітка на поштовому повідомленні. Термін сплати 27.10.2011 року; від 12.10.2011 року №0001291528 яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України нарахована штрафна санкція у розмірі 56,28 грн., яке отримане підприємством 17.10.2011 року, про що є відмітка на поштовому повідомленні. Термін сплати 27.10.2011 року.

Згідно зворотного боку облікової картки платника податків по земельному податку з юридичних осіб станом на 27.08.2012 року та розрахунком суми пені станом на 27.08.2012 року за відповідачем рахується сума пені у розмірі 38 263,18грн.

Відповідачем зазначені суми податкового зобов'язання, штрафної санкції і пені самостійно не сплачені, у зв'язку з чим на цю суму 80 769,82грн. виник податковий борг, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

В п.285.2 ст.285 кодексу, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно ст.286 Податкового кодексу України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись п.286.2 ст.286 цього кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно п.58.2 ст.58 цього кодексу, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 58.3 ст.58 кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У суді першої інстанції було встановлено, що податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи в судовому порядку не оскаржувалися.

Надані до матеріалів справи ухвали та постанови по адміністративній справі №2а-391/12/2070 і також посилання відповідача на дану справу щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, судом не приймаються до уваги з приводу того, що у вказаній справі оскаржувалося податкове повідомлення-рішення №0001371540/0 від 11.11.2011 року за яким позивач не звертався до суду про стягнення суми заборгованості.

У п.57.3 ст.57 кодексу вказано, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; 129.1.2. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Суд першої інстанції вірно не прийняв доводи платника податків щодо перерахування суми переплати по податку на прибуток в рахунок погашення заборгованості по земельному податку, так як підприємством не надано жодних доказів щодо зарахування суми на рахунок земельного податку. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбачені ст.43 Податкового кодексу України.

На час розгляду справи відповідачем податковий борг на суму 80 769,82грн. не сплачений, що підтверджено матеріалами справи і зворотним боком облікової картки платника податків станом на 27.08.2012 року та не заперечувалося у судовому засіданні представником відповідача.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідачу була відправлена перша податкова вимога №1/131 від 27.07.2009 року, яка у зв'язку з неможливістю вручення поштою була розміщена на дошці податкових оголошень відповідно до акту №11/24-022 та друга податкова вимога №2/154 від 26.08.2009 року, яка отримана підприємством, про що є відмітка на поштовому повідомленні.

Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по земельному податку.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли у відповідності до ст.57 та ст.287 Податкового кодексу України, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного виробничого підприємства «Квадро»- залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 18 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Троян Н.М.